Розділ «Тема 5. Регіональна економічна політика та управління регіональним розвитком в Україні»

5.1. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

Гострота та актуальність проблем регіонального управління соціально- економічними складовими суспільного життя, яке також називають регіональною політикою, не втрачають своєї значимості для розвитку України та її регіонів. Господарство кожної держави – це велика складна та динамічна система, яка сформована зі значної кількості елементів та частин взаємопов'язаних між собою й розвивається завдяки наявному потенціалу його території. Тому основна ідея розвитку країни полягає у формуванні системи оптимального та раціонального використання інтегрального потенціалу території України, а також створенні можливостей для її регіонів щодо реалізації процесів саморозвитку, самоуправління та ринкових перетворень з врахуванням регіональних (територіальних) особливостей.

Регіональна економічна політика – це діяльність держави щодо управління суспільним (соціальним, економічним, екологічним, культурним, історичним, політичним) розвитком окремих територій (регіонів) виходячи з наявних ресурсів та внутрішніх потреб. Територіальні відмінності тут є визначальними, адже це невичерпний, специфічний ресурс сукупного потенціалу України, це простір для розміщення об'єктів господарства та середовище життєдіяльності людей. Тому наукове обгрунтування використання території та управління нею є запорукою ефективності цього унікального потенціалу.

Реформування системи управління в Україні також зумовлює зростання ролі територій у проведенні економічних трансформацій і становленні нових форм господарювання. Сьогодні значно розширилися функції та значення регіонів щодо раціонального використання природних ресурсів, інноваційного розвитку регіонів, забезпечення зайнятості населення та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Від того, наскільки оптимально поєднуються інтереси держави і окремих регіонів, залежить збалансованість розвитку національного господарства.

В цілому регіональна економічна політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику. Вона грунтується на врахуванні широкого спектра національних, політичних, соціальних факторів, що і дає змогу ефективно впливати на регіональний розвиток. При визначенні пріоритетних напрямів регіональної економічної політики беруться до уваги демографічні, екологічні, виробничі та інші проблеми, вирішення яких сприяє загальному економічному піднесенню регіонів. Тому, регіональна політика являє собою сукупність принципових, стратегічних установок уряду щодо розміщення продуктивних сил, розвитку районів і всіх інших просторових аспектів політичної і соціально- економічної стратегії. Суттєвою проблемою регіональної політики залишається обмеженість в повноваженнях регіонів, адже з центру місцеві (регіональні) проблеми не завжди виявляються.

Концепція регіонального економічного розвитку полягає в активізації процесу самоврядування регіону, інтенсивного розвитку місцевої економіки та ефективного використання наявних ресурсів, співпраці з іншими регіональними центрами та побудові взаємозв'язків на засадах взаємодопомоги та пріоритетного розвитку економіки регіону. Враховуючи сучасні запити ринку, вплив міжнародних інституцій, дуже важливо визначити основні напрями регіональної економічної політики й послідовно її реалізовувати.

Об'єктами регіональної економічної політики можуть бути різні адміністративно-територіальні утворення або їх сукупність, суб'єктами – органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які безпосередньо виконують функції щодо забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів. Державна регіональна економічна політика грунтується на положеннях Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, інших нормативно-правових актах.

На нинішньому етапі соціально-економічного розвитку головною метою регіональної економічної політики є збільшення національного багатства країни на основі підвищення соціально-економічного розвитку регіонів, ефективного використання їх природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу, раціоналізації систем розселення та досягнення внутрішньо-регіональної збалансованості. Ця мета може бути деталізована стосовно конкретних сфер суспільного розвитку.

В економічній сфері основними завданнями постають:

– досягнення економічно доцільного рівня комплексності господарства регіонів та раціоналізації їх структури;

– створення сприятливих економічних передумов для розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури;

– підтримка (державна, інвестиційна) окремих регіональних проектів, особливо щодо: збільшення обсягів інвестицій в пріоритетні напрямки розвитку областей: енергозберігаючі технології, добувну галузь та будівельних матеріалів, туристично-рекреаційний комплекс та інше;

– екологізація та інноваційність виробництва (дане завдання є спільним для економічної та екологічної сфери). Режим "найбільшого сприяння" повинні відчути ті регіональні виробники, підприємства чи проекти, в яких використовуватимуться сучасні енергозберігаючі технології, що не забруднюють навколишнє середовище та технології з виробництва альтернативних видів палива;

– всебічна підтримки малого і середнього бізнесу в регіоні;

– формування інвестиційної привабливості регіону, збалансоване залучення фінансових ресурсів, інформації та новітніх технологій в регіони;

– проведення земельної реформи та приватизації державного майна;

– оптимізація функціонально-галузевої структури господарства експортно-орієнтованих та імпортно-орієнтованих регіонів;

– створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) та Євро-регіонів (транскордонне співробітництво);

– удосконалення економічного районування.