РОЗДІЛ III. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ ЯК ЄДНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Тема 10. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

10.1. Столичний економічний район

Територія і географічне положення. Столичний економічний район об'єднує в своєму складі Київську, Чернігівську та Житомирську області. Його площа становить 90,7 тис. км2, або 14,9% площі України (Київська – 28,1 тис. км2, Житомирська – 29,8 тис. км2, Чернігівська – 31,9 тис. км2, площа м. Київ – 0,8 тис. км2) (рис. 10.1). Головною особливістю району є розташування в його межах столиці нашої держави – міста Київ – основного економічного, політичного, громадського, культурно-мистецького, релігійного центру України. Також Київ виконує загальнонаціональні функції – управління, інформаційне забезпечення, репрезентативну діяльність.

Економіко-географічне положення Столичного району за деякими складовими вигідне, за іншими – не досить сприятливе. Регіон прикордонний, межує з Білоруссю та Російською Федерацією, є недостатньо забезпечений мінерально-сировинними ресурсами (до найближчих промислово-сировинних центрів Придніпров'я, Північно-Східного району, Донбасу відстань перевищує 500 км, що, безумовно, вносить свої корективи в господарські процеси). Від Києва розходяться головні транспортно-магістральні шляхи в усі місцевості України. Столиця є дуже потужним чинником розвитку не лише самого Києва, але й всього Столичного економічного району. Певна частина території району вилучена з господарського обігу внаслідок радіоактивного забруднення після аварії на Чорнобильській АEС.

Природні умови і ресурси. Забезпеченість Столичного економічного району мінеральною сировиною є недостатньою та має територіальні відмінності. Серед паливних ресурсів виділяються поклади нафти і газу на Чернігівщині (Леляківське, Гнідинцівське, Прилуцьке, Богданівське та інші родовища Східного нафтогазоносного району); буре вугілля Дніпровського басейну в Житомирській області біля Коростишева; розробляється 17 торфових родовищ у поліській частині району.

Серед рудних ресурсів виділяються запаси титанових руд (ільменіти) Іршанського родовища на Житомирщині; ванадію – у Київській та Житомирській областях, але в цілому рудних ресурсів запаси незначні.

Серед нерудної сировини зустрічаються фосфорити в Семенівському районі Чернігівської області; граніти та гнейси у басейнах річок Рось, Тетерів, Ірпінь; сірі, червоні, рожеві граніти Житомирської області та кварцити Овруцького родовища мають загальнодержавне значення; поширені лабрадорити і мармур в Житомирській області; велике Ястребецьке родовище флюориту (плавиковий шпат); суглинки, глини, каолін, мергелі, крейда у Житомирській і

Київській областях; самоцвіти (берил, топаз) у Київській області; пісковики у Чернігівській. Район багатий на родовища будівельного піску, будівельного та облицювального каменю (91 родовище, що дає 65% загальноукраїнського видобутку). Видобувається сировина для виробництва скла, цегли черепиці та цементу. Унікальні породи для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі.

У районі сформувались запаси мінеральних вод: Київщина – джерела Миронівське, Білоцерківське, Кагарлицьке, в Чернігівській області – Щорсівське та ін. Торфові й сапропелеві грязі Полісся використовують з лікувальною метою.

Земельні ресурси району становлять 14,9% від загальної площі території України, поширені дерново-підзолисті та сірі лісові грунти. Водними ресурсами район забезпечений, тут протікає 5522 річки (переважно притоки Дніпра, найбільші Десна, Ірпінь, Тетерів), розміщено значну кількість ставків (3898) та водосховищ (116). Вищий за середньо українські показніші рівень лісистості території Столичного економічного району: Житомирська – 33,6%, Київська – 22,2%, Чернігівська – 21%.

Населення і трудові ресурси. В районі проживає 7,0 млн. осіб, або 15,2% населення України: Житомирська область – 1,26 млн. чол. (2,8%), Київська обл. – 1,72 млн. чол. (3,8%), Чернігівська обл. – 1,06 млн. чол. (2,3%), м. Київ – 2,86 млн. чол. (6,3%).

Демографічна ситуація району: народжуваність населення в Київській та Житомирській областях – 11,9‰, в Чернігівській 9,2‰; смертність, відповідно, 15,8‰ та 16,5‰, а в Чернігівській обл. показники смертності найвищі в Україні – 18,6‰ (середній по Україні 14,6‰). Природний приріст від'ємний та складає: – 3,9‰ у Київській; – 4,6‰ в Житомирській та – 9,4‰ в Чернігівській області.

Район має позитивний міграційний приріст населення, в першу чергу, завдяки Києву. У статевій структурі населення переважають жінки, на 1000 чоловіків в районі припадає 1164 жінки. У віковій структурі високою є частка пенсіонерів. Щільність населення району в областях (від 33,4 до 61,4 особи на 1 км2) є меншою за середньо український показник, але у Києві щільність значна – 3433 особи на 1 км2. У районі розташовано 54 міста, у тому числі одне місто- мільйонер (Київ), три з чисельністю населення понад 100 тис. (Житомир, Біла Церква, Чернігів); 190 селищ міського типу та 4205 сільських населених пунктів.

Економічно активне населення складає 66%, зайнятість середня по Україні (у Києві вища). За рівнем безробіття район належить до групи із вищими за середні показниками (8,2% до економічно активного населення).

Функціонально-галузева структура господарства. Столичний економічний район забезпечує 8,1% валового регіонального продукту України, що становить 118 446 млн. грн. та 6,7% обсягу реалізованої промислової продукції України (90 956,9 млн. грн.).

Місто Київ формує 18,9% (275 685 млн. грн.) валового регіонального продукту України та 15,5% (210 661,7 млн. грн.) обсягу реалізованої промислової продукції України.

Рис. 10.1. Столичний економічний район

Джерело: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: geogrBf.com.ua/roaps-ukraine

Столичний район спеціалізується на виробництві продукції: а) машинобудування, а саме приладів, електротехнічних виробів, верстатів, суден, літаків, сільськогосподарської техніки, екскаваторів, мотоциклів, технологічного обладнання для легкої і харчової промисловості тощо; б) хімічної промисловості: хімічних волокон, пластмас, шин, лаків, фарб, фармацевтичних препаратів, побутової хімії тощо; в) лісопереробної промисловості: лісозаготівля, лісопереробка, виробництво меблів, картону, паперу тощо г) будівельної індустрії: будівельного і оздоблювального каміння, виробництво залізобетону, покрівлі тощо; д) легкої промисловості: шовкових, лляних, вовняних тканин, швейних, трикотажних, хутрових і шкіряних виробів, взуття тощо; е) харчової промисловості: м'ясної, молочної, цукрової, плодоовочеконсервної, кондитерської, хлібопекарської тощо; є) агропромислового комплексу: вирощування льону, картоплі, хмелю, тваринництво, овочівництво тощо.