Розділ «Тема 2. Закономірності регіональної економіки, основні принципи та фактори формування економіки регіонів»

2.1. Закономірності регіональної економіки

Будь-яка суспільна формація складається й розвивається під дією впливу суспільних законів та закономірностей, регіональна економіка не є виключенням, тільки мова тут йде передусім про економічні закони та похідні з них закономірності. Вихідна позиція для характеристики закономірностей – термін "закон". Він вживається для позначення необхідних істотних причинно- наслідкових зв'язків явищ – природних (закони природи), суспільних (суспільні закони) і смислових (логічні закони). Економічний закон – це причинно- наслідкові зв'язки у процесі розвитку суспільства. Будь-які часткові докази чи аргументи втрачають силу, якщо вони суперечать загальному науковому закону. Економічні закони – об'єктивні закони розвитку суспільства, що управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням благ, виражають найбільш суттєві, стійкі причинно-зумовлені зв'язки і відношення між явищами і процесами економічного життя суспільства на різних щаблях його розвитку.

Дійсно, багато подій у світі підпорядковані певним загальним компонентам, що регулюють явища природи, етапи розвитку людини і суспільства в цілому. Такий об'єктивний взаємозв'язок подій (між явищами природи і суспільного життя), що повторюється за певних обставин і є суттєвим, називають закономірністю – на противагу випадковим, хаотичним подіям. Закономірності регіональної економіки – це прояв дії економічних законів, що відображають найбільш істотні, стійкі, повторювані, об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки і відносини між суспільними процесами і територіями (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Закономірності регіональної економіки

За своїм змістом закономірності регіональної економіки досить складні. Вони зумовлені взаємодією суспільних, соціальних, демографічних, природно-географічних, екологічних та інших процесів, що відбуваються на тій чи іншій території. Закономірності регіональної економіки знаходять свій вияв незалежно від бажання людини через об'єктивні стійкі, повторювані взаємозв'язки економічних явищ. На кожному етапі суспільного розвитку закономірності регіональної економіки мають певні особливості прояву і специфічні характеристики. В умовах сучасних ринкових відносин з'являються нові інтерпретації закономірностей регіональної економіки.

Великий внесок у розкриття закономірностей регіональної економіки зробив у своїх працях професор С.1. Іщук. Основні закономірності регіональної економіки наступні: ефективного розміщення продуктивних сил; територіального поділу праці; географічної цілісності регіону; регіональної інтеграції господарства; територіальної комплексності продуктивних сил; територіальної концентрації продуктивних сил; зближення рівнів соціально- економічного розвитку регіонів; закономірність територіальної диференціації, глобалізації та регіоналізації [21-25].

Закономірність територіального поділу праці (ТПП) виявляється у формуванні такої територіально-галузевої структури національного господарського комплексу, яка найбільше відповідає соціально-демографічним, економічним, природно-екологічним умовам регіону та потребам міжрегіонального ринку. Сам процес територіального поділу праці полягає у формування спеціалізації території на виробництві певних видів продукції та надання послуг в умовах ринку. Тобто в межах кожного регіону варто формувати ті галузі й виробництва, для розвитку яких склались найкращі соціально-економічні та природно-екологічні умови. Так, наприклад, у Карпатському регіоні пріоритетними є туризм, рекреаційне господарство, лісове, виходячи з наявних там рекреаційних, лісових ресурсів, у Подільському економічному районі – сільське господарство та пов'язані з ним галузі, що обумовлено забезпеченістю земельними ресурсами тощо.

Закономірність географічної цілісності регіону. Цю закономірність В.А Поповкін визначає як закон і вважає його синтезуючим [24]. Сутність географічної цілісності регіону полягає в органічній єдності та неподільності природної, матеріальної (створеної людиною) та соціальної сфер. Природні особливості є передумовою розвитку господарства та систем розселення населення. Наявність трудових ресурсів впливає на розвиток праце-, наукомістких галузей. Рівень економічного розвитку значною мірою визначає розвиток соціальної сфери.

Закономірність ефективного розміщення елементів господарства регіону, її сутність полягає в тому, що відношення між господарством та територією такі, що найбільший можливий економічний ефект досягається за найменших можливих витрат на розміщення об'єкту. Формула ефективності:

де Е – ефективність; Еф – ефект (через валовий обсяг товарів і послуг, або через прибуток); В – витрати [22].

Ефективність виробництва залежить, як від вдалого розміщення, так й від інших факторів; проте "територіальна складова" у загальній мірі ефективності є досить суттєвою і її' можна визначити. Ефективність виробництва реалізується за рахунок використання географічного положення об'єктів господарства, особливостей використання трудових і природних ресурсів, комплексного розміщення різних компонентів економіки регіону.

Закономірність регіональної інтеграції господарства полягає в тому, що між регіонами виникають тісні, суттєві взаємозв'язки. Адже, кожен регіон спеціалізується на певних виробництвах, і об'єктивно необхідним є обмін продуктами спеціалізації. Інтеграція (від лат. integratio – поповнення, відновлення) – об'єднання в ціле будь-яких окремих частин; в регіональній економіці – це процес інтернаціоналізації суспільного життя, зближення, об'єднання, взаємосплетіння економік (господарств) ряду областей, економічних районів країн, тощо. Внутрішньорегіональна економічна інтеграція починається з налагодження економічних зв'язків між підприємствами.

Закономірність територіальної комплексності господарства. Комплекс є наслідком процесу економічної інтеграції. Комплексністю називається взаємопов'язаність елементів регіонального господарства, що впорядковує їх у регіональну економічну систему. У комплексі існує взаємозв'язок між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими галузями, між виробництвом і трудовими ресурсами. Тобто господарський комплекс є результатом територіальної комплексності й виражається у формуванні міцних економічних зв'язків між виробництвами та підприємствами, які виконують визначені функції при створенні кінцевого продукту. Комплексний розвиток – це розвиток пропорційний та збалансований, іншими словами це оптимізація взаємозв'язків між природними, трудовими, виробничими й невиробничими ресурсами, між галузями, виробництвами, підприємствами та у середині них.

Основним напрямом розв'язання проблем територіальної комплексності господарства є формування територіально виробничих комплексів (ТВК) – органічне розміщення взаємопов'язаних між собою підприємств та виробництв на території відповідно до її умов, яке забезпечує економічний ефект. Територіально-виробничі комплекси бувають різні за рангами. Сполучення кількох ТВК у регіоні, а також підприємств регіону, які не належать до ТВК, виробничої та соціальної інфраструктури – усе це створює передумови для появи економічного району. В закордонних працях з економіки ТВК мають назву виробничого кластеру [23; 24].

Закономірність територіальної концентрації полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий рівень життя та ефективність виробництва. Закономірним с тяжіння населення та виробництва до зосередження в обмеженому просторі. Територіальна концентрація виявляється у формуванні виробничих центрів, вузлів, агломерацій, технополісів, урбанізованих зон тощо, її позитивною рисою є додатковий ефект від подальшого розвитку виробництва на вже сформованій, в економічному сенсі, для цього території (мається на увазі готова інфраструктура, наявність трудових ресурсів, агломераційний ефект); водночас, негативною рисою с надмірне антропогенне навантаження на одиницю площі.

Закономірність територіальної диференціації – диференціація (франц. differentiation, від лат. differentia – різниця, відмінність) поділ, розділення цілого на якісно відмінні частини; територіальна диференціація пояснює процеси ділення на частини різних за масштабом просторових систем, але територіальна цілісність системи (регіону, країни) зберігається.

Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів полягає в подальшому узгодженні рівнів соціально-економічного розвитку через посилення взаємозв'язків між районами. Рівні розвитку регіонів завдяки економічним взаємозв'язкам тяжіють до зближення, але регіон є динамічним і за сприятливих умов розвиватиметься ефективніше за інші регіони. Найчастіше науковці за основний показник рівня розвитку регіону приймають величину національного доходу на одну людину, зрозуміло, що суттєві диспропорції у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів є небажаними, розрив між районами в межах країни допускається не більш як 20-25%.

Закономірність глобалізації та регіоналізації – загострилась в регіональній економіці із сучасними тенденціями розвитку суспільства. Це протилежні процеси, так, глобалізація економіки – є тенденцією розмивання кордонів між державами через розростання світових ринків. Регіоналізація є процесом поступального формування спільного ринкового та відтворювального простору географічно, історично та культурно споріднених регіонів; спрямована на захист інтересів регіону від негативної дії глобальних процесів й одночасно на задоволення глобальних запитів. Регіоналізація сприяє господарській самостійності регіонів. Для регіональної економіки України дія цієї закономірності проявляється у пошуку вигоди від глобалізації для національної економіки, де ключовим моментом постає територіальна самобутність регіону, а сам регіон – як фундамент забезпечення національних інтересів.

Отже, розуміння економічних законів та закономірностей їх практичне застосування є запорукою успішного розвитку суспільства в регіоні, державі, світі. Вони розкривають можливості території, що є визначальним у формуванні суспільного ефекту, досягненні оптимального розміщення виробництва, недопущенні просторових конфліктів чи дисбалансів, втіленні в життя головних засад концепції Сталого розвитку суспільства.