Розділ «Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики»

6.1. Особливості та складові механізму реалізації регіональної економічної політики

Механізм реалізації регіональної економічної політики – це система визначених економічних засобів та організаційно-економічних заходів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього господарського комплексу. Тобто це весь об'єм важелів, чинників та засобів, що суттєво спроможні оптимізувати структуру господарства, підняти на вищий щабель соціально-економічний розвиток регіонів, забезпечити високу якість та науково-обгрунтований рівень державного впливу на регіональні господарські комплекси, системи розселення, тощо, враховуючи сучасні запити суспільства, жорстке ринкове середовище та вплив глобалізаційних тенденцій.

Основні складові механізму реалізації державної регіональної економічної політики:

– відповідна правова та законодавчо-нормативна база;

– бюджетно-фінансове регулювання розвитку господарства регіонів (цільове фінансування, пряма фінансова допомога, надання субсидій);

– програмування та стратегічне прогнозування;

– розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення СЕЗ. міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).

Усі методи, які використовуються в державній регіональній економічній політиці задля впливу на соціально-економічний розвиток, є прямими або опосередкованими й можуть мати заохочувальний, обмежувальний, активний або пасивний характер.

Регулювання соціально-економічного розвитку України та її регіонів реалізується через три рівні управління: державний, регіональний, локальнішу в межах яких здійснюється розробка прогнозів й планів (прогнозування, планування) для усіх сфер життєдіяльності, ретроспективний аналіз, стратегії соціально-економічного розвитку, моделювання та конструювання життя суспільства, контроль за виконанням завдань.

Державний рівень управління здійснює комплексне державне програмування соціально-економічного розвитку країни та її регіонів. Тобто визначається магістральний напрям розвитку держави, діяльність якої поширюється на всю територію країни в економічній, соціальній, політичній, культурній сферах та має загальнодержавне значення.

В компетенції регіонального рівня управління знаходяться господарські комплекси великих економічних районів України та адміністративних областей. Тут окреслюються загальні стратегії розвитку господарства через реалізацію державних регіональних програм, напрямів природокористування, виробничої діяльності, тощо. Базовою одиницею регіонального управління є адміністративна область, для якої розробляються прогнози та програми соціально-економічного розвитку, паспорти областей, тощо.

Завданням локального (місцевого) рівня управління є реалізація всіх рішень від державного до мікрорівня на визначеній території. Місцевими органами проводиться управління локальними господарськими комплексами, контроль використання усіх наявних видів природних ресурсів, їх охорона, організація ефективної соціальної, екологічної, економічної політики, прогнозування й планування розвитку території та ін.

Конституція України закріпила дві системи влади на місцях: місцеві державні адміністрацій які є відповідними органами виконавчої влади, та місцеве самоврядування, яке є публічною владою територіальних громад. Місцеве самоврядування – це право та здатність територіальної громади самостійно в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ місцевого значення, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Територіальна громада (основний носій функцій та повноважень у системі місцевого самоврядування) – спільнота мешканців населених пунктів (міст, селиш, сіл), об'єднана спільними інтересами щодо власного життєзабезпечення в різних сферах, вирішення питань місцевого значення в межах закону як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Слід зазначити, що місцеве самоврядування сьогодні не просто потребує, а вимагає широких прав та фінансової автономії й повинно нести усю відповідальність перед громадянами та законом за стан та перебіг місцевих справ на відповідних територіях.

Механізм реалізації регіональної економічної політики базується на принципах економічної самостійності регіонів, серед яких основними є:

1) самовідтворення – відновлення демографічної ситуації, трудових ресурсів, навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів;

2) самозабезпечення – насичення місцевого ринку товарами й послугами, розвиток виробничої та соціальної інфраструктури регіону, формування місцевої будівельної та транспортно-комунікаційної бази;

3) самофінансування – формування місцевих бюджетів, позабюджетні фінансові надходження, розвиток власної зовнішньоекономічної діяльності та акумуляція фінансів, створення регіонального ринку фінансових ресурсів; підтримка балансу грошових доходів і видатків населення регіону;

4) саморегулювання – місцеві замовлення, платежі за ресурси, соціальні, екологічні та фінансові нормативи, місцеві податки, штрафи, ліміти, квоти, тощо.

Сьогодні регіони в Україні потребують вдосконалення економічного механізму регіонального розвитку за рахунок: 1) підсилення фінансової бази місцевих органів самоврядування через територіальний податок, державну протекцію, інвестування, цільові кредити на пільгових умовах, штрафи, цінові заходи, пільги; 2) впровадження принципу відношень, що виникають на базі регіональної власності (регіональні господарські розрахунки); 3) розвитку ринку та підприємництва, спільних підприємств, ВЕЗ, ФПГ; 4) формування регіональних замовлень на товари й послуги, як місцевого виробництва, так і за еквівалентним обміном; 5) створення загальнодержавного фонду для реалізації регіональних програм, допомоги при ліквідації стихійних лих, аварій;