Розділ «9.9. Соціальний комплекс»

9.9.1. Особливості функціонування галузей соціального комплексу

Рівень соціально-економічного зростання та добробуту країни, як правило, має відображення в показниках розвитку соціального комплексу. Чим вища якість соціального обслуговування населення, надання широкого переліку послуг, вільні можливості щодо задоволення культурних, духовних, емоційних професійних, оздоровчих та всіх інших соціальних потреб, тим кращі здобутки країни в її суспільному розвитку, та вище її місце (рейтинг) серед інших держав світу.

Соціальний комплекс об'єднує широке коло галузей та видів діяльності основним завданням яких є задоволення потреб суспільства в отриманні культурних, духовних, фізичних, інтелектуальних благ, формування відповідних (повноцінних) умов життєдіяльності населення.

Соціальний комплекс включає охорону здоров'я, рекреацію та реабілітацію, освіту, науку, фізичну культуру та спорт, соціальне забезпечення та захист, страхування кредитування та інші банківські послуги, рекламу, управління, громадське харчування, туризм, ресторанно-готельне обслуговування, побутове обслуговування та житлово-комунальне господарство, торгівлю, пасажирський транспорт, зв'язок, комунікації та соціальну інфраструктуру. Функціонування соціального комплексу забезпечують галузі невиробничої сфери та ланки матеріального виробництва що випускають товари широкого вжитку та народного споживання. Соціальний комплекс виробляє товари для населення і надає послуги; Рівень розвитку соціального комплексу свідчить про якість життя населення того чи іншого регіону.

Українські науковці, які досліджують розвиток соціального комплексу, виділяють у його складі декілька підкомплексів або груп галузей: культурно- освітній та науковий; оздоровчо-рекреаційний; матеріально-побутовий. З огляду на те, що основним результатом функціонування соціального комплексу є – послуги, то його складниками виступають обслуговування населення (охорона здоров'я, освіта, культура, житлово-комунальні послуги, тощо) та обслуговування суспільства (управління, соціальний захист, страхування й ін.). Послуга – це діяльність спрямована на безпосереднє задоволення потреб особистості. Послуги не пов'язується зі створенням речі, однак діяльність з надання послуг сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість.

Соціальна інфраструктура активно впливає на процеси розвитку суспільства. По-перше, вона необхідна для формування, відтворення робочої сили, підвищення та удосконалення продуктивності праці людей зайнятих у виробництві; по-друге, сфера послуг підвищує рівень життя населення, сприяє реалізації повноцінного, гармонійного розвитку особистості.

Попит на послуги, а отже, і соціальний комплекс, постійно змінюються у просторі та часі відповідно до існуючих можливостей суспільства на сучасному етапі його розвитку. Відбувається безперервна заміна застарілих видів обслуговування на нові та інноваційні послуги, особливо великий стрибок в швидкості, якості та специфіці послуг забезпечив розвиток новітніх технологій та Інтернету. Завдяки науці й техніці з'явилась сучасна медична діагностика; лазерна хірургія; електронні гроші, розрахунки та перекази; Skype – зв'язок; бронювання номерів та квитків; електронні бібліотеки та багато нових, сучасних послуг. В останні десять років швидко зростає попит на послуги, пов'язані з освітою, туризмом і відпочинком, рекламою, лізингом, логістикою.

Соціальний комплекс має значні територіальні відмінності у рівнях обслуговування, адже основний фактор його розміщення й розвитку – це населення яке формує попит на послуги. Диференціація рівнів обслуговування визначається чисельністю населення та величиною населеного пункту, рівнем фінансових доходів і життя населення, природно-географічними факторами, що визначають попит на види опалення, одяг, професійні послуги тощо, а також системою розселення і транспорту, складом населення, його традиціями, релігією, етнічною приналежністю. Розвиток соціального комплексу, загалом, та сфери послуг, зокрема, залежить від ступеня залученості країни до світових суспільних процесів та тенденцій.

Розглянемо основні сфери соціального комплексу України. Перша група галузей покликана забезпечити інтелектуальний, духовний, фізичний розвиток особистості, зміцнення її здоров'я та його примноження.

Освіта представлена загальноосвітніми навчально-виховними закладами (школами, гімназіями, ліцеями), професійно-технічними та вищими учбовими закладами різних рівнів акредитації (училищами, технікумами, коледжами, інститутами, університетами, академіями). Загальноосвітні навчальні заклади, що дають базову освіту, в Україні обов'язкові для дітей, а тому розміщення їх по території країни визначається густотою населення і системою розселення.

Дошкільні навчальні заклади розміщуються повсюдно по території України, навіть у сільській місцевості, зрозуміло, що найбільша їх кількість у містах. До 2010 року їх чисельність трималась на рівні 15,5 тисяч установ, починаючи з 2011 року кількість дошкільних навчальних закладів в Україні зростала і в 2013 році складала 16,7 тисяч (табл. 9.32).

Таблиця 9.32

Динаміка дошкільних навчальних закладів України

Складено за даними Статистичного збірника "Соціальні індикатори рівня життя населення" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua

Впродовж останніх років зменшилась кількість загальноосвітніх навчальних закладів, кількість учнів та вчителів у них. На 2013 рік в Україні функціонувало 19,3 тисяч загальноосвітніх навчальних закладів, в яких навчалось 4,2 млн. учнів та працювало 508 тисяч вчителів (табл. 9.33).

За останні п'ять років спостерігається зменшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів за рахунок зменшення закладів І – III ступеня. Одночасно з державними загальноосвітніми навчальними закладами в Україні діє 199 приватних закладів, в яких навчається 19 тис. учнів. Кількість таких закладів у порівнянні з 2009/10 навчальним роком зменшилась на 9%, а чисельність дітей, які в них навчаються – на 3% (табл. 9.33).

Таблиця 9.33

Загальноосвітні навчальні заклади України (на початок н/р, тис. осіб)

Складено за даними Статистичного збірника "Соціальні індикатори рівня життя населення" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua