Розділ «Тема 7. Природний та трудовий потенціал України»

Для забезпечення ефективного використання природних ресурсів проводиться їх економічна оцінка, яка складається з двох етапів: перший характеризує економічні результати використання природних ресурсів, другий економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного середовища). Для економічної оцінки природних ресурсів застосовують, перш за все, методичні підходи, засновані на категоріях ренти та ефективності.

Рентний підхід передбачає оцінку природних ресурсів двома способами: 1) за відносним ефектом чи прибутком, що дає використання ресурсу в народному господарстві; 2) за додатковими затратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування. Розрізняють витрати на компенсацію збитків та витрати на запобігання забрудненню. Перші оцінюються через недотримання національного доходу, додаткові витрати з соціальних фондів тощо. Другі здійснюються задля зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо).

Для територіальної організації галузей господарства суттєвими є кількісні параметри певного виду ресурсу. За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяють на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне (тобто ресурси відповідають промисловим вимогам за якістю сировини й технічними умовами експлуатації); позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатувати економічно не вигідно. За геологічними характеристиками корисні копалини поділяються на категорії: А – докладно розвідані та вивчені; В і С1 розвідані менш докладно; С2 – оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1, С2 разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси. До промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експлуатація яких за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва.

Отже, запаси природних копалин – це не тільки джерело доходів для видобувних та переробних підприємств, але й база для стійкого економічного розвитку регіону. Природні ресурси розподілені серед регіонів України дуже нерівномірно. Окремі області мають поклади корисних копалин світового значення. Інші регіони мають невеликі запаси мінералів, енергетичних ресурсів та інших копалин місцевого значення. Поклади деяких видів копалин трапляються лише в кількох регіонах, тоді як поклади інших знаходяться в більшості областей. В особливому становищі перебувають два регіони з найменшою площею – міста Київ та Севастополь. На їхній території майже немає родовищ корисних копалин. Регіони відрізняються не лише розподілом копалин, але й інтенсивністю їх видобутку. У частині регіонів наявні родовища використовуються вельми активно, тоді як в інших регіонах існує значна кількість родовищ, які взагалі не розробляються.

7.2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України та її регіонів

Україна багата на різноманітні корисні копалини. В ній розвідано близько 94 їх видів і розробляється 8 172 родовища. До промислового освоєння залучено 2 868 родовищ, на базі яких працює понад дві тисячі гірничодобувних та переробних підприємств. За розвіданими запасами корисних копалин частка України в державах Східної Європи становить: марганцевої руди – до 75%, залізних руд -31, титанових руд – 40, кам'яного вугілля – 28, самородної сірки – 80, каоліну – 60, графіту – 50, вогнетривких глин – 35%. В Україні вдало поєднуються основні групи корисних копалин. Це насамперед паливні корисні копалини, до яких належать вугілля, нафта, газ, горючі сланці, торф. Друга група – рудні, що охоплюють родовища заліза, марганцю, нікелю, титану, урану, хрому, золота. До третьої групи – нерудних належать кам'яна сіль, каолін, вогнетривкі глини, цементна сировина, флюсові вапняки тощо.

Мінерально-сировинні ресурси. Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.

В структурі паливних ресурсів України домінує кам'яне і буре вугілля, запаси якого є достатніми для забезпечення власних потреб. Україна займає восьме місце у світі за запасами цього енергоносія. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському кам'яновугільних басейнах; бурого вугілля – переважно в Дніпровському басейні (рис. 7.1).

Рис. 7.1.

Підтверджені запаси кам'яного та бурого вугілля сягають 33,9 млрд. тонн, що становить 3,9% від світових запасів. Крім Донецької, Луганської та Дніпропетровської областей, родовища кам'яного та бурого вугілля є також у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Львівській, Харківській та Черкаський областях. Варто зазначити, що в середньому розробка вугільних родовищ в Україні ведеться порівняно менш інтенсивно ніж в інших країнах, які мають значні поклади цього енергоносія.

Тому при нинішніх темпах видобутку вугілля в Україні його запасів вистачить на 350 років, тоді, як в інших семи країнах з найбільшими покладами, їх обсягів вистачить на 240 років.

За запасами нафти та газу Україна посідає четверте місце в Європі після Норвегії, Великобританії і Нідерландів. В Україні розміщені три нафтогазових регіони: Західний (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області), Східний (Полтавська, Сумська, Харківська та Чернігівська області) та Південний (Причорноморсько-Кримський). Промислові і прогнозовані запаси нафти в Україні залягають у Дніпровсько-Донецькій нафтогазоносній області, Карпатській та Причорноморській нафтогазоносних провінціях. На державному балансі нараховується 289 родовищ вуглеводнів. Експлуатується понад 4 300 нафтових та газових свердловин. Потреби України за рахунок власного видобутку забезпечуються нафтою на 10-12%, а газом – на 20-22%. За існуючими оцінками ресурси нафти і природного газу в Україні дозволяють збільшити їх видобуток майже вдвічі, перспективи видобутку сьогодні пов'язані з шельфом Чорного моря. Крім того, на Державному балансі запасів знаходиться 127 родовищ метану вугільних родовищ.

Порівняно рівномірно на території України трапляються поклади торфу, який має певне значення, як місцевий енергетичний ресурс. Значна кількість родовищ торфу (рис. 7.1) розташована в п'яти північних та західних областях – Волинській, Львівській, Рівненській, Сумській та Чернігівській (більше 80 в кожній області). Порівняно менші запаси цього енергоносія є у ще десяти регіонах – Вінницькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій та Черкаській областях. Слід зазначити, що станом на початок 2013 року розроблялась лише незначна частина родовищ торфу (48 родовищ із наявних 834).

Надра України містять значні поклади металевих руд. Україна входить до числа одинадцяти країн з найбільшими запасами залізної руди у світі. Вміст заліза в запасах руди сягає 2,1 млрд, тонн, що становить 2,6% від світових запасів. Україна є лідером за запасами марганцевої руди (2,28 млрд, т.), за якими держава посідає згідно з різними оцінками перше або друге місце у світі. Надра нашої держави містять видобувні поклади руди, з яких можна отримати 140 млн. тонн марганцю, що складає 22,2% світових запасів. Основні запаси залізних руд сконцентровані в Криворізькому та Кременч)чіькому басейнах, Білозерському залізорудному районі та Керченському басейні. Значні запаси залізної та марганцевої руд є також у Дніпропетровській та Запорізькій областях, де розробляється Нікопольський марганцеворудний басейн, (рис. 7.1, 7.2). Великими родовишами рудної сировини є Базавлуцьке та Гуляйпільське в

Приазов'ї. Проте не на всіх відкритих родовищах сьогодні ведеться видобуток. Запаси залізної руди є також у Криму та Донецькій області, поклади марганцевої руди – у Херсонській області, однак розробка цих родовищ не здійснюється.

Рис. 7.2. Основні види корисних копалин в регіонах України

Запаси руд кольорових металів в Україні є незначними, а родовища розкидані по різних частинах країни. Поклади нікелевої руди, зокрема, знаходяться на території Дніпропетровської, Кіровоградської та Миколаївської областей; ртуті – у Донбасі (Микитівське родовище) та Закарпатті; запаси срібла – у Закарпатській та Луганській областях; золота – у Закарпатській області (Мужіївське родовище). Германій можна добувати у Волинській, Донецькій, Луганській, Львівській та Харківській областях; ванадій – у Київській та Житомирській; родовища титану розробляються в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів – у Дніпропетровській області; алунітів – у Закарпатті; нефелінів - у Приазов'ї. Родовище уранових руд розташоване в Кіровоградській області, поклади стронцію містяться в Запорізькій області. Унікальні родовища сировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов'ї.

Україна багата на нерудні корисні копалини, серед яких: кухонна сіль (Слов'янськ, Артемівськ на Донбасі, Солотвино в Закарпатті), самородна сірка (Новий Розділ, Язів, Яворів – Львівська обл.), вогнетривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний камінь тощо. Великі запаси калійно-магнієвих солей (близько 2,7 млрд, т) зосереджені в Івано-Франківській та Львівській областях (родовища Калуш і Стебник). Україна має запаси ільменіту та рутилу світового рівня, які є сировиною для виробництва титану (рис. 7.2). Надра країни містять суттєві поклади цих мінералів, із яких можна отримати 8,4 млн. тонн двоокису титану або 1,2% світових запасів. Поклади ільменіту та рутилу сконцентровані у Дніпропетровській, Житомирській та Кіровоградській областях. Переважна більшість областей також має запаси мінералів, які використовуються в будівництві або для виробництва будівельних матеріалів – цементної сировини, глини, будівельного та облицювального каміння, піску, граніту, вапняку.

Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів України полягають у нестачі сучасних технологій при видобуванні сировини, глибокому заляганні значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної частини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвідувальних робіт тощо. У перспективі здійснюватиметься розвідка нових для України корисних копалин – золота, міді, хрому, свинцю, цинку, молібдену, рідкісноземельних металів, фосфоритів тощо.

Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення об'єктів національного господарського комплексу, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільськогосподарського та лісового господарства).