Розділ «Тема 15. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища»

15.1. Механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

Механізм охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в Україні здійснюється комплексом заходів правового, адміністративного та економічного характеру, сукупність яких формує екологічну політику держави (рис. 15.1). Одним із принципів, на яких базується національна екологічна політика, є рівність трьох складових розвитку держави (економічної, екологічної, соціальної), що зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку та врахування екологічних наслідків під час прийняття економічних рішень. Екологічна політика – це множина заходів і засобів держави, спрямованих на збереження безпечного навколишнього природного середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу забруднення, досягнення гармонії у взаємодії суспільства і природи, охорону і раціональне використання природних ресурсів.

Розрізняють два типи екологічної політики – пасивну та активну. Суть пасивної політики полягає у впровадженні заходів щодо стримування негативних впливів на природу. Вона грунтується на застосуванні адміністративних інструментів регулювання: екологічних норм і нормативів, дозволів, штрафних стягнень. Активна екологічна політика орієнтується на екологічний моніторинг, на послідовне зменшення негативних впливів на природу в результаті змін у свідомості громадян і товаровиробників.

Екологічне законодавство України включає такі компоненти: Декларація Про державний суверенітет України; Конституція України; Кодекси:

1) Водний кодекс України;

2) Земельний кодекс України;

3) Повітряний кодекс України;

4) Лісовий кодекс України;

5) Кодекс України про надра.

Закони: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про природно-заповідний фонд України", "Про охорону атмосферного повітря", "Про тваринний світ", "Про енергозбереження", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також нормативно-правовими важелями механізму природоохоронної діяльності в Україні є різноманітні міжнародні, багатосторонні угоди, домовленості про співпрацю в сфері екології та охорони зовнішнього природного середовища. Ці нормативно-правові акти визначають засади та межі діяльності щодо захисту довкілля, використання різноманітних природних ресурсів, підтримання екологічної безпеки, збереження унікальних територій, ландшафтів та природних об'єктів, які є частиною природної та історико- культурної спадщини України. Міжнародні екологічні угоди стосуються глобальних питань захисту довкілля, захисту і збереження біологічного різноманіття та природних екосистем, транскордонних екологічних питань.

Рис. 15.1. Узагальнена схема механізму природокористування в Україні

Джерело [71]

Заходи адміністративного характеру щодо охорони навколишнього середовища об'єднують державні, стандарти, екологічні нормативи, екологічний моніторинг, екологічну експертизу, державну екологічну інспекцію, екологічне лімітування.

Важливим інструментом регулювання охорони навколишнього природного середовища є стандартизація. Державні екологічні стандарти є обов'язковими для виконання і містять вимоги та режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього середовища. Регулювання охорони навколишнього природного середовища забезпечується системою екологічних нормативів, яка включає: а) нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднювальних речовин у природному середовищі; гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та інших шкідливих впливів; гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування); б) гранично допустимі норми викидів і скидів у навколишнє природне середовище забруднювальних речовин і матеріалів, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів.

Екологічні нормативи мають відповідати вимогам охорони здоров'я людей і навколишнього природного середовища. В окремих регіонах можуть встановлюватися більш жорсткі нормативи гранично допустимих концентрацій та інших шкідливих впливів на довкілля. Міністерство екології та природних ресурсів поряд із Міністерством охорони здоров'я України та іншими уповноваженими у цій сфері органами проводять безперервний екологічний моніторинг – контроль за станом та рівнями забрудненості середовища життєдіяльності населення – повітря, води, грунту, шумом, вібрацією, електромагнітними коливаннями, радіацією тощо.

В межах екологічного моніторингу проводиться державна екологічна інспекція, яка здійснює контроль за дотриманням екологічного законодавства, екологічних нормативів, встановлює рівень відхилень від зазначених норм, визначає штрафні санкції за допущені відхилення.

Для недопущення, передбачення та запобігання шкоди навколишньому середовищу, нераціональному використанню природних ресурсів в Україні проводиться екологічна експертиза, якій підлягають проекти схем розвитку і розміщення економіки регіонів, розвитку галузей господарства, генеральних планів населених пунктів та інша документація; техніко-економічні обгрунтування та розрахунки, проекти будівництва та реконструкції суб'єктів господарювання; документація зі створення нової техніки, технології, матеріалів; проекти інструктивно-методичних і технічних актів з регламентації господарської діяльності; техніко-технологічні рішення, впровадження яких може призвести до порушення екологічної рівноваги та безпеки. В Україні здійснюється державна, громадська та інші види екологічної експертизи. її проведення є обов'язковим у процесі законотворчої, управлінської, інвестиційної, господарської діяльності.

Адміністративним важелем регулювання оптимального використання природних ресурсів також виступають ліміти. Вони визначають норму використання мінеральних ресурсів, лісів, води, землі, яка не призводить до порушення екологічної рівноваги.