Розділ «13.2. Донецький економічний район»

На солеварні Артемівська і Слов'янська припадає 3/4 українського видобутку кам'яної солі. У той же час рівню потреб району не відповідають обсяги виробництва м'ясної та молочної промисловості.

Розвитку сільського господарства району сприяють агрокліматичні умови, наявність значної кількості сільськогосподарських угідь. Тут вирощують зернові культури, соняшник, овочі, кормові культури. Сільське господарство району виробляє 10 % зерна, 15 % соняшнику, 10% овочів в Україні. Особливістю є значне поширення приміського типу сільського господарства.

Тваринництво району спеціалізується на скотарстві, свинарстві й птахівництві. Проте обсяги його розвитку не відповідають можливостям, більшу частину потреб у м'ясі і молоці район задовольняє завезенням з інших регіонів.

Має сприятливі умови, однак не набуло значного розвитку рибальство в Азовському морі.

Транспорт, За обсягами вантажоперевезень район посідає перше місце у країні. Тут — найгустіша мережа залізниць, якими перевозиться найбільша частина вантажів у регіоні. Найбільші залізничні вузли — Дебальцеве, Ясинувата, Красний Лиман, Іловайськ, Попасна, Луганськ, Донецьк. Значна мережа й автомобільних шляхів (загальна протяжність майже 14 тис. км).

Територією району проходять нафтопроводи Грозний — Лисичанськ — Кременчук та Самара — Слов'янськ, газопроводи Оренбург — Ужгород та Ставрополь — Москва, декілька потужних продуктопроводів.

Маріуполь є найбільшим портом на Азовському морі.

Поряд з потужним виробничим потенціалом район має добре розвинутий науковий. Особливими напрямами наукових досліджень є нові технології в металургійній та вугільній промисловості, машинобудуванні та енергетиці, а також дослідження в галузях фізики, математики, охорони здоров'я та довкілля. Донецьк як регіональний науково-освітній центр за кількістю наукових та освітніх установ поступається тільки Києву та Харкову, а за розвитком культурно-мистецьких закладів — тільки столиці.

Потужний потенціал регіону визначає і значні його позиції в міжнародній торгівлі. Частка Донецького економічного району в експорті України в 2009 р. становила 28,3 %, або біля 11219 млн дол. США, а в імпорті — 5,9 %. Основною експортною продукцією є вироби чорної металургії (52 % загального експорту), хімічної промисловості. Машини і устаткування становлять не більше 6 % експорту. Вивозиться продукція в більше як 100 країн, проте основним торговим партнером залишається Росія (25 % зовнішньоторговельного обороту району).

Завдяки функціонуванню ВЕЗ "Донецьк" і "Азов" значно зросли інвестиції в економіку регіону (в 2009 р. на 18 % порівняно з 2008 р.). Проте обсяги інвестицій значно менші від потреб оновлення гігантського виробництва і навіть в розрахунку на одного жителя поступаються середнім показникам по країні. Основна частина інвестицій спрямована в промисловість, а рівень інвестування освіти і охорони здоров'я найнижчий в Україні (менше 1 % від усіх інвестицій).

Пріоритети розвитку

Й надалі галузями спеціалізації району залишаться вугільна, хімічна, машинобудівна. Відповідно регіональна економічна політика повинна спрямовуватись на підвищення ефективності та конкурентоспроможності цих галузей через їх реструктуризацію та технічне переоснащення.

Гострота соціальних проблем у регіоні вимагає заходів, спрямованих на підвищення зайнятості населення, розвитку соціальної інфраструктури, зростання ролі соціального сектору. Особливої уваги потребує соціально-економічна ситуація в населених пунктах, пов'язаних з вугільною промисловістю (шахтарських містечках).

Надмірне технологічне навантаження на територію, пов'язане з високою концентрацією т. зв. "брудних виробництв", робить пріоритетом і природоохоронні заходи комплексного характеру, тобто такі, які спрямовуватимуться не тільки на ліквідацію наслідків, а й на запобігання їм.