Розділ «Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ»

Враховуючи гостроту соціально-економічних проблем, хронічну їх кризовість, усі регіони України належать до проблемних. Основними індикаторами цього є виробничий потенціал, зайнятість продуктивного населення, рівень життя, правопорядок і режим законності, науково-технічний потенціал, екологічна ситуація, демографічна ситуація, бюджет, фінанси.

Проте при формуванні регіональної економічної політики необхідна більш чітка диверсифікація проблемних регіонів. У Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів" від 8 вересня 2005 р. депресивними визначаються:

— регіони, в яких впродовж останніх п'яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу;

— промислові райони, у яких впродовж останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зайнятості в промисловості, найвищий обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої зарплати;

— сільські райони, у яких впродовж останніх трьох років е найнижчими щільність сільського населення, природний приріст, найвищою — частка зайнятих в сільському господарстві; найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої зарплати;

— міста обласного значення, у яких впродовж останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття та найнижчий рівень середньої заробітної плати.

Цей закон набув чинності з 1 січня 2006 р. З метою подолання депресивності території розроблено цілу низку програм щодо усунення кризових явищ в малих міських поселеннях, у видобувних депресивних регіонах і т. ін. Однак насамперед через недостатнє фінансове забезпечення результативність цих програм є низькою. Тому, виходячи з обмеженості ресурсів держави, ці програми повинні здійснюватись не тільки за рахунок державного і місцевих бюджетів, а й приватних інвестицій. Необхідне також визначення пріоритетності і черговості подолання кризових явищ в регіонах, враховуючи їх рівень гостроти та характер. А для цього не достатньо показників, згадуваних у законі. Варто враховувати і рівень напруги у суспільстві, який проявляється через соціальні індикатори, зокрема рівень злочинності, сальдо міграцій, вартість житла тощо. З цих міркувань нагальних заходів для подолання кризових явищ потребують депресивні регіони Донбасу, Придніпров'я та слаборозвинене сільське Полісся Чернігівської та Житомирської областей.

Аналіз регіональних аспектів економічного, демографічного, екологічного розвитку дає підстави виділяти в Україні проблемні регіони (відсталі, депресивні, зони екологічного лиха).

До відсталих належать давньоосвоєні аграрні регіони Тернопільської, Рівненської, Закарпатської, Житомирської, Чернігівської, Кіровоградської областей. Для активізації їхнього розвитку необхідна спеціальна регіональна політика, спрямована на формування конкурентного середовища ринкових відносин, залучення інвестицій у розвиток виробничої і соціальної сфер.

Депресивними в Україні з погляду кризових явищ в господарстві та суспільстві є Донецька, Луганська, Херсонська області, місто Кривий Ріг. Вони потребують значно складнішої економічної політики, яка повинна включати не тільки формування ринкових відносин, а й реструктуризацію господарства, розвиток соціальної інфраструктури, просвітницьку діяльність, культурний розвиток.

Соціально-економічний розвиток регіонів не можна прогнозувати без врахування стану довкілля. Сучасну екологічну ситуацію в країні ілюструє рис. 12.1. З метою розроблення регіональних і цільових програм екологічного оздоровлення всю територію України за рівнем забруднення поділяють на зони:

— надзвичайно забруднені території. Вони характеризуються надзвичайним техногенним навантаженням, забрудненням повітря в 200—250 разів більше нормативу, води — у 5—25 разів, ґрунтів — у 1,5—2,0 рази. Руйнування окремих елементів довкілля набуло незворотного характеру. Спостерігається значний негативний вплив на здоров'я населення. До таких територій належать Донбас, Придніпров'я (особливо, в районах Запоріжжя та Кривого Рогу). До цієї зони належать також майже всі міста — промислові центри;

— забруднені і помірно забруднені території охоплюють центральну та північно-східну Україну;

— умовно чисті території становлять незначну частку країни. Сюди належать гірські Карпати, Шацьке поозер'я, Південно-Східне Поділля та деякі інші незначні за площею території;

— окрему територію екологічного лиха становить 30-кіломе-трова Чорнобильська зона, яка через інтенсивне радіаційне за-

Рис. 12.1. Екологічна ситуація в Україні

бруднення виведена з господарського користування і непридатна для життя. Найбільш проблемними зонами, що потребують спеціальних природоохоронних заходів, великих зусиль і матеріальних витрат, е перша і четверта.

Рекомендована і використана література

1. Данилишин Б.М. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевський; за ред. член.-кор. НАНУ Б. Данилишина. — Черкаси: УДТУ, 2006. — 315 с.

2. Заставний ФД. Проблеми депресивності в Україні (соціально-економічної, екологічної, демографічної) : монографія / Ф.Д. Заставний. — Л. : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — 348 с.