Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

До 5 млн т кам'яного вугілля видобувають у Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейні. Запаси вугілля тут невеликі. Значну частину вугілля цього басейну використовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції.

Дніпровський буро-вугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об'єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Без брикетування вугілля басейну не придатне для транспортування на далекі відстані, характеризується високою вологістю, використовується переважно для місцевих потреб.

Буро-вугільна промисловість України об'єднує великі механізовані вуглерозрізи, шахти, вуглебрикетні фабрики, а також допоміжні підприємства.

У 2009 р. підприємствами Мінвуглепрому загалом відвантажено споживачам 26 503,0 тис. т, що на 10,2 % менше за показник 2008 р. Найбільшим споживачем вугілля в Україні є теплові електростанції (рис. 9.2).

Актуальними проблемами вугільної промисловості залишаються визначення економічної доцільності видобутку твердого палива та його обсяги за кожним шахтним полем, обсяги фінансування і терміни закладення, розбудови й початку експлуатації нових шахт, реструктуризація вугледобувних холдингів за належністю шахт до промислово-геологічних регіонів, відновлення

Рис. 9.1. Річний видобуток вугілля вугледобувними підприємствами України [32]

шахтарської інфраструктури, зменшення смертності та виробничого травматизму шахтарів. Щодо останнього, то протягом 2009 р. на вугільних підприємствах, підпорядкованих Мінвуглепрому, сталося 4035 випадків загального виробничого травматизму, з них 109 випадків зі смертельними наслідками.

Рис. 9.2. Структура та обсяги поставок товарної вугільної продукції, виробленої підприємствами Мінвуглепрому, 2009 р.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 16.03.2005 р. за наслідками звіту Міністерства палива і енергетики України з реорганізації цієї галузі, розроблена концепція розвитку вугільної промисловості, основні положення якої викладені в розділі "Вугільна промисловість" Енергетичної стратегії України до 2030 р. Запропонована до реалізації концепція розвитку вугільної промисловості як визначальної галузі паливно-енергетичного комплексу країни є важливою складовою обґрунтованої наукової концепції ресурсного забезпечення енергетичної безпеки України в цілому, а її вдосконалення і реалізація сприятимуть швидкому досягненню економічної незалежності української держави від зовнішніх постачань енергоносіїв.

Нафтова промисловість

України характеризується низькими показниками видобутку нафти, хоча потенційні можливості для Цього значно більші.

На сьогодні перше місце за видобутком нафти посідає лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського та Прилуцького родовищ, у Сумській — на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській — на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають більшу частину нафти України. На другому місці Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління — Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти тут невеликі внаслідок вичерпаності запасів і недостатнього рівня пошукових робіт.

Обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом у 2009 р. становили 3952,0 тис. т" у тому числі обсяги видобутку підприємствами НАК "Нафтогаз України" — 3642,6 тис. т.

Світовий досвід свідчить, що запаси, зосереджені в кількох великих родовищах, забезпечують значно більші обсяги видобутку, ніж аналогічні, розсіяні по багатьох дрібних родовищах. В Україні максимальний рівень видобутку нафти (в середині 70-х років минулого століття) забезпечувався саме експлуатацією десятка найбільших родовищ, вичерпаних нині на 90—98 %. Тож із 83 родовищ нафти 51 належить до дуже дрібних (запаси менші 1 млн т нафти). Виробленість родовищ в основних нафтогазових районах за нафтою оцінюється на 70 %. Собівартість видобутої в Україні нафти відносно висока, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився.

Україна має розвинену нафтопровідну систему, що складається з 18 магістральних нафтопроводів загальною довжиною 4,6 тис. км. Річна пропускна спроможність системи становить "на вході" — 114 млн т, "на виході" — 56,3 млн грн. Система нафтопроводів спроможна в повному обсязі забезпечити потреби нафтопереробних підприємств України.

Упродовж 2009 р. обсяги транспортування нафти підприємствами магістральних нафтопроводів становили 38 535,3 тис. т, з них транзитом до країн Західної Європи (Словаччини, Угорщини, Чехії) — 75,7 % (рис. 9.3).

Нафтопереробна промисловість В Україні є сім нафтопереробних підприємств, найбільші з них: Кременчуцький, Лисичанський, Одеський та Херсонський заводи. В 2009 р. виробництво нафтопродуктів становило: бензин — 3,3 млн т, дизельне пальне — 3,9 млн т, мазут — 2,6 млн т (табл. 9.2).

Потужності нафтопереробної промисловості сягають 51 млн т річної первинної переробки, однак, використовуються вони лише на третину.

Роботу нафтопровідної системи забезпечує 51 нафтоперекачувальна станція, де працює 176 насосних агрегатів. Загальний обсяг резервуарного парку становить 1085 тис. м3.

Рис. 9.3. Обсяги перекачування нафти підприємствами магістральних нафтопроводів ВАТ "Укртранснафта" [32]