TextBook Новий етап в економічному районуванні України почався в 90-х роках XX ст. , після розпаду СРСР і трансформаційних процесів у економіці.
Здобуття Україною незалежності відбулося в умовах трансформації галузевої структури 'й господарського комплексу, зміни форм власності, спаду виробництва, зростання безробіття, втрати багатьма суб'єктами господарювання джерел дешевої сировини і ринків збуту готової продукції. Були зруйновані традиційні міжреспубліканські економічні зв'язки з республіками колишнього СРСР. Все це зумовило потребу розробки нової концепції економічного районування, яка б відповідала новим економічним вимогам.
Професор Ф.Д. Заставний в 1992 р. виокремив на території України три великих економічних райони: Східний, Західний і Південний. У межах цих районів він виділив дев'ять внутрішньо-республіканських економічних районів (рис. 5.1).
У 1994 р. В.А. Поповкін запропонував схему економічного районування України, виділивши десять економічних районів.
У 1994 р. професор О.І. Шаблій запропонував схему соціально-економічних районів, яка включала шість соціально-економічних районів. В основу соціально-економічного районування він поклав такі принципи:
— наявність у районі так званого "ядра", яке б виконувало роль "регіональної столиці";
— спеціалізація району в загальнодержавному поділі праці;
— наявність у районі сформованої регіональної соціально-економічної системи;
— наявність потенційних можливостей для регіонального регулювання соціально-економічних процесів.
У 1995 р. професор М.Д. Пістун виділив на території України дев'ять суспільно-географічних районів.
Вчені Ради з вивчення продуктивних сил HAH України під керівництвом СІ. Дорогунцова в 1998 р. запропонували власну схему економічного районування України. Ця схема включає вісім економічних районів.
На нашу думку, запропоновані схеми економічного районування України є дуже подібними. Так, схема запропонована М.Д. Пістуном, повторює схему, запропоновану Ф.Д. Заставним. Відмінність лише в тому, що Ф.Д. Заставний назвав ці райони економічними, а М.Д. Пістун — суспільно-географічними.
Схема, запропонована В.А. Поповкіним, відрізняється від попередніх тим, що Причорноморський економічний район він розділив на два: Північне Причорномор'я і Крим, Центральний район назвав Середнім Придніпров'ям.
Дискусійним є виділення в окремий економічний район АР Крим (В.А. Поповкін, СЛ. Дорогунцов).
Не відповідає адміністративному принципу економічного районування запропонована СІ. Дорогунцовим схема економічних районів, за якою Київська область не входить до складу Поліського економічного району натомість її включено до Центрального економічного району.
5.4. Показники, що характеризують спеціалізацію і комплексний розвиток економічних районів
У сучасних умовах об'єктом досліджень більшості науковців є інтегральне районування, актуальність якого зростає в умовах виокремлення регіональної економіки як науки.
Для практичних потреб все актуальнішими стають дослідження територіальних систем на різних ієрархічних рівнях районоутворення: макро- мезо-, мікрорайонування.
Макрорайонування передбачає виокремлення у межах держави великих економічних районів, які виділяються спеціалізацією господарства, тобто відіграють домінуючу роль у загальнодержавному поділі праці. В державах, невеликих за розмірами території, макрорайонування не здійснюється.
Мезорайонування фактично відповідає адміністративно-територіальному поділу держави. Мезорайонами, як правило, вважаються адміністративні області.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.