Розділ «4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони»

Формування СЕЗ в Україні не дало значного ефекту, що зумовлено не тільки незначним терміном їх функціонування, а й невеликою їх привабливістю для іноземного капіталу внаслідок нестабільності країни, корумпованості влади та ін. Тому формування СЕЗ в Україні зазнало критики з боку МВФ та ЄС. Це призвело спочатку до призупинення термінів їх відкриття, а згодом влада зовсім відмовилася від їх створення, хоча в окремих регіонах спостерігалися деякі позитивні зрушення, зокрема в Нововолинську, Ковелі, частково в Закарпатті. Отже, в Україні ситуація з СЕЗ залишається невизначеною, що потребує більш досконалого вивчення усіх переваг і недоліків функціонування СЕЗ.

Переваги і недоліки функціонування СЕЗ. Зарубіжний досвід

До основних недоліків СЕЗ відносять можливість корупції з боку державних чиновників при наданні пільг та інших преференцій окремим компаніям і підприємствам, а також інші зловживання. На нашу думку, це — не проблема функціонування самих СЕЗ, а питання недосконалості державних органів влади і громадського контролю за їх діяльністю. Всі країни, в т. ч. сучасні демократичні і високорозвинені, свого часу пройшли період значних зловживань і злочинності в економічній сфері. Це здебільшого характерно для початкової стадії формування капіталістичного устрою

(накопичення первинного капіталу). Всі пострадянські країни, а також і Україна, не можуть минути цей закономірний етап розвитку, який розвинені країни подолали набагато раніше. Тому проблеми СЕЗ — це лише частина загальних проблем становлення нової економічної системи і формування суспільства.

Зарубіжний досвід розвитку СЕЗ доводить, що вони можуть бути корисними для стимулювання загального розвитку економіки країн, особливо відсталих. Треба тільки більш жорстко контролювати їх діяльність. Особливе значення СЕЗ мають для відродження депресивних, деградуючих і прикордонних територій. В Україні подібних територій досить багато, а прикордонні регіони належать до найменш розвинених ареалів країни.

Нині СЕЗ створені у понад 80 країнах світу, а їх кількість перевищила 700. Щорічний торговельний обіг зон становить 15— 25млрддол. [13, 281].

СЕЗ виконують роль експериментатора у сфері розробки моделей світової інтеграції на основі режиму преференцій. Найбільше враження від наслідків створення СЕЗ справляє досвід таких країн, як Сінгапур, Китай, Ірландія, Південна Корея та ін.

Сінгапур, колись віддалений екзотичний закуток світу, був відомий лише своїм портом і то завдяки розташуванню на перехресті світових морських шляхів. Упродовж останніх кількох десятиліть він перетворився на високорозвинену державу-місто, яка у всіх світових рейтингах займає найвищі позиції. Нині це світовий фінансово-банківський, торговельний, транспортний, нафтопереробний, туристичний та інноваційний (здебільшого у сфері біотехнологій) центр.

Китай, до початку 80-х років XX ст. одна із найбідніших країн світу, тепер розвивається семимильними кроками, включаючи розвиток високих технологій. Експансія китайської продукції охопила увесь світ. Китайські товари витісняють власних виробників високорозвинених країн з їх внутрішніх ринків, незважаючи на постійні обмежувальні заходи. За обсягом ВВП КНР відстає лише від США, але є припущення, що у найближчому майбутньому країна стане головним геоекономічним і геополітичним конкурентом США, Європи та інших країн — економічних і політичних світових лідерів. Усе починалося з відкриття перших зон вільного підприємництва у провінції Гуандун (серпень 1980 р.). Нині вже можна говорити про загальну приморську смугу спеціальної економічної діяльності, в якій мешкає понад 200 млн людей і яка виробляє 40 % експорту країни. Ці нові регіони розвиваються настільки швидко, що, на думку спеціалістів, вони випередили найвідсталіші західні райони КНР на 50 років. Уже на початку 90-х років 825 міст та інших адміністративних територій КНР були відкриті для іноземного капіталу [7,273—291].

Ірландія, раніше також одна з найвідсталіших країн Західної Європи, починала модернізацію власної економіки з відкриття СЕЗ в районі аеропорту Шеннон, приклад розвитку якого вже став класичним у регіональній науці. Зараз Ірландія за багатьма показниками випереджає такі старі передові європейські держави, як Велика Британія, Франція, Італія.

Сьогодні СЕЗ діють майже у всіх розвинених країнах. Лише у СІЛА їх нараховується понад 200 [16, 31].

Зони вільної торгівлі

Це території з пільговими торговельними тарифами у сфері експорту та імпорту товарів, спеціальною митною політикою, наприклад, вільні міста, порти, прикордонні райони, транспортні вузли тощо. Глобалізація світової економіки призвела до створення ще більших зон вільної торгівлі (зон єдиного економічного простору), які охоплюють низку країн і створюють своєрідні міжнародні економічні регіони. За своєю суттю вони становлять об'єднання країв шляхом прийняття спеціальних угод про особливе тісне економічне й торговельне співробітництво, яке у регіональній науці називається регіоналізмом. Кількість таких міжнародних угруповань на кінець 90-х років XX ст., за різними оцінками, становить від 80 до 100. За даними Світового банку, в них зосереджено близько половини світової торгівлі. Найбільш відомими є Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАСТ), Азіатсько-Тихо-океанська економічна співдружність (АТЕС), МЕРКОСУР (об'єднання деяких континентальних країн Південної Америки), Південноафриканський комітет розвитку, Західноафриканський економічний і валютний союз, Південноазіатська асоціація регіонального співробітництва та ін.

Створення таких об'єднань сприяє як розвитку економіки країн-членів, так і пожвавленню торгівлі між ними. Проте функціонування відносно закритих торговельних союзів сприяє виникненню перешкод для подальшої глобалізації світової торгівлі і знижує її ефективність. У міжнародній практиці цей процес отримав назву "торговельних відхилень". Наприклад, у США імпортується більше мексиканських товарів тільки тому, що їх ввезення звільнене від митних тарифів, а більш дешеві товари таких країн, як, наприклад, Малайзії і Тайваню, мають менші шанси потрапити на внутрішній ринок США.

Групування країн в економічні блоки не означає безумовного прогресу в реалізації ідей вільної торгівлі. Дилема "вільна торгівля" або протекціонізм не зникає. Також у межах єдиного економічного союзу можуть виникати так звані "торговельні війни”) наприклад, рибні, виноградні, олійні, м'ясні та інші між країнами ЄС. В кінці 90-х років XX ст. торговельні війни почали переходити в іншу фазу розвитку, коли під контроль однієї країни підпадають ключові підприємства чи галузі іншої держави. Наслідком таких зовнішньоекономічних війн стає поступове "відторгнення" галузей від національної економіки країни і, як завершальний удар, перекачування національного доходу {"кредитний удар") в іншу країну.

Регіональні торговельні союзи, на думку Світової організації торгівлі (СОТ), послаблюють механізми регулювання міжнародної торгівлі, гальмують процеси глобальної економічної інтеграції. Але СОТ послідовно розробляє нові принципи єдиних світових правил формування торговельних блоків і вважає, що глобальну зону вільної торгівлі можна створити вже у 2020 р. [1].

Інноваційні зони