Розділ «6.4. Машинобудування»

До цієї групи виробництв належить також програмне забезпечення комп'ютерів. Тут перевага США ще помітніша, особливо завдяки діяльності декількох великих американських фірм, наприклад "Майкрософт".

Виробництво техніки зв'язку (телекомунікацій) зростає в міру того, як розширюється використання телефонного і стільникового зв'язку, відеозв'язку, електронної пошти, супутникового, волоконно-оптичного зв'язку та ін. Варто зазначити, що кількість телефонних апаратів у світі наприкінці 1990-х років перевищила 800 млн (300 млн - у Європі, близько 250 млн - в Америці, стільки ж в Азії, 15 млн - в Африці і 12 - в Австралії та Океанії). У виробництві електронних засобів зв'язку немає особливо великої територіальної диференціації: на 3/4 воно концентрується в десяти найрозвиненіших країнах, у тому числі більше ніж наполовину - у США, Японії та ФРН, а останнім часом - у Китаї та нових індустріальних країнах Азії.

Виробництво побутової електронної апаратури забезпечує випуск найбільш масових і широко доступних видів продукції цієї галузі. Якщо раніше переважав випуск аудіоапаратури, то з початку 1980-х його набагато випередило виробництво відеоапаратури - чорно-білих, а потім кольорових телевізорів, відеомагнітофонів та відеокамер. Нині вони становлять 1/2 усіх побутових електронних товарів, що випускаються, тоді як аудіоапаратура - 1/4, а інші види - майже 1/5.

Одночасно в цій підгалузі відбувалися великі географічні зрушення. У1960 р. економічно розвинені країни забезпечували в сукупності 95 % світового виробництва радіоприймачів і телевізорів (у тому числі Північна Америка - відповідно понад 30 і близько 30 %, Західна і Східна Європа - 35 і 46 %, Японія - 25 і 17 %). Але вже на початку 1990-х років сумарна частка трьох зазначених регіонів помітно зменшилася. Це сталося унаслідок швидкого нарощування випуску побутової електронної апаратури в нових індустріальних країнах Азії та Китаї. У результаті частка Східної і Південно-Східної Азії збільшилася до 70 % за радіоприймачами і до 60 % за телевізорами. Але загалом найбільшим виробником побутової електронної апаратури залишається Японія, на основі технологій якої, власне кажучи, і розвивали цю галузь інші країни АТР.

Виробництво електронних компонентів (транзисторів, напівпровідників) зростає ще швидшими темпами, ніж виробництво найрізноманітнішої електронної апаратури. До початку 1980-х років головними постачальниками мікросхем були фірми США. Вони значно випереджали японські фірми і європейський "Філліпс". Але потім першість отримали японські фірми ("НЕК", "То-шиба", "Хітачі"), хоча за випуском мікрокомп'ютерів світовим монополістом залишається американська "Інтел".

У світі виокремлюють чотири головні райони розміщення електронної промисловості:

1) США. Хоча країна і втратила абсолютну першість у виробництві електронної продукції, але зберегла значні обсяги виробництва і найскладнішу структуру галузі, в якій представлений весь її різноманітний асортимент. Окрім того, США спеціалізуються на випуску найбільш наукомісткої та дорогої продукції, призначеної здебільшого для внутрішнього ринку й набагато меншою мірою для експорту;

2) Японія. За масштабами випуску електронної продукції вона посідає друге місце після США. У структурі галузі нині переважає випуск електронних компонентів, комп'ютерів і дорогої побутової електроніки, причому виробництво всіх цих виробів, на відміну від США, орієнтоване переважно на експорт;

3) Західна Європа. Електронна промисловість одержала найбільший розвиток у Німеччині, Франції, Великій Британії, Італії та Нідерландах. Для її структури характерне переважання підприємств, що випускають телекомунікаційну апаратуру, обчислювальну техніку і прилади за значно меншої ролі виробництва побутової електроніки та електронних компонентів;

4) країни Східної та Південно-Східної Азії, які широко використовували вигоди свого економіко-географічного положення, трудові ресурси та японський досвід, перетворивши електронну промисловість у головну галузь своєї спеціалізації. Це і визначило дуже високу експортність.

Незважаючи на те, що кожна з чотирьох галузевих груп електронної промисловості має певні особливості в орієнтації (на кваліфіковані трудові ресурси, наближеність до центрів науки та ін.), у ній дуже чітко виявляється тенденція до формування великих ареалів зосередження виробництва з метою забезпечення функціонування всього виробничого ланцюжка від ідеї до готового продукту. Тому саме на основі електронної промисловості виникло чимало наукових та науково-дослідних парків, технополісів, "силіконових долин".