Розділ «6.3. Світова металургія»

Протягом XX ст. видобуток золота у світі зростав досить швидко. У 1913 р. він становив 650 т, у 1940 р. - 1100, у 1970 р. - близько 1500, а в 1993 р. досяг свого максимуму - 2300 т. Таке збільшення видобутку зумовлене, з одного боку, стійким попитом на золото, а з іншого - переходом до переважно відкритого способу відпрацьовування родовищ, а також технічними удосконаленнями, що дали змогу залучати до експлуатації бідніші руди. Нині видобуток золота здійснюють майже в 100 країнах. При цьому вирішальний вплив на ринку мають сім країн, де видобуток перевищує 100 т: ПАР (майже 450 т), США (350), Австралія (310), Канада (170), Китай (160), Росія (130) і Перу (130 т). Однак потрібно враховувати, що в ПАР і Росії останнім часом виробництво золота скорочується, тоді як в інших із зазначених країн його продовжують видобувати досить швидко, а в Австралії, Китаї та Індонезії навіть дуже швидко.

Стосовно споживання золота країни світу прийнято поділяти на дві великі групи. Перша з них об'єднує низку країн Заходу (США, Німеччина, Франція, Велика Британія, Канада, Австралія) і Японію, що споживають великі обсяги золота і при цьому використовують його не тільки у виробництві ювелірних виробів, а й у високотехнологічних галузях промисловості - електронній, космічній, оборонній, у виготовленні засобів зв'язку та ін. Частка золота, що використовується з технічною метою, коливається в цих державах від ЗО до 60 %. До другої групи країн належать як деякі держави Заходу (Італія, Іспанія, Швейцарія, Австрія), так і країни Близького і Середнього Сходу, Південної, Південно-Східної і Східної Азії, в яких від 80 до 99 % золота спрямовується на виготовлення ювелірних виробів,

У підсумку зазначимо, що для кольорової металургії розвинених країн Заходу найхарактернішими є: 1) дуже розгалужена структура галузі, що передбачає виплавку традиційних різноманітних рідкісних металів; 2) перевага у виробничому циклі верхніх і середніх стадій металургійного процесу; 3) ширше використання вторинної сировини; 4) орієнтація в розміщенні підприємств переважно на транспортний, енергетичний і особливо на споживчий фактори. Для кольорової металургії країн, що розвиваються, можна вважати найтиповішими: 1) велику забезпеченість ресурсами; 2) менш розгалужену структуру галузі з перевагою нижніх і середніх стадій виробничого циклу; 3) порівняно незначне використання вторинної сировини; 4) перевага сировинної та енергосировинної орієнтацій у розташуванні окремих об'єктів.