Розділ «4.3. Гірничо-металургійний комплекс»

ствах Донбасу вперше освоєно технологію виробництва сталі в конверторах, на трубному заводі в Харцизьку діє трубозварювальний цех, що випускає труби для магістральних газопроводів. Гордістю металургії району є феросплавний завод у м. Стаханів.

Особливе місце посідає Приазовський металургійний район, до складу якого входять два великі комбінати: "Азовсталь" та ім. Ілліча. Ці підприємства використовують переважно збагачені руди Комиш-Бурунського родовища (Керченський півострів), криворізьку руду, коксівне вугілля шахт Донбасу та флюси, що видобуваються в Донецькій області. Вони мають повний цикл і випускають чавун, конверторну сталь, сталевий лист та інші види продукції. Металургія Приазов'я комплексується з хімією та галузями важкого машинобудування. У Маріупольському промисловому вузлі споруджено агломераційну фабрику для переробки залізних руд.

Кольорова металургія країни представлена не всіма, а лише деякими її галузями. Це зумовлено насамперед браком великих покладів руд кольорових металів. Характерною рисою цієї металургії є комплексне використання рудної сировини з метою вилучення основного металу та інших компонентів, а також комбінування з іншими галузями. Саме тому виплавка чорнової міді передбачає комплексне використання виділених сірчистих газів для сірчанокислотного виробництва, а титаномагнієве виробництво поєднується з випуском титанових білил, емалей, соляної кислоти, хлору. Комбінування металургійних і хімічних процесів різко підвищує ефективність розвитку виробництва.

Незважаючи на порівняно обмежену сировинну базу для розвитку кольорової металургії на території України, в межах держави є значні родовища алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадієвих, молібденових руд, магнієвої сировини, руд рідкісних металів та золота.

На розміщення підприємств кольорової металургії впливають два основні фактори: сировинний та енергетичний. До джерел сировини тяжіють підприємства, що переробляють руди з незначним вмістом основного металу (виплавка міді, нікелю, рідкісних металів, ртуті); до джерел енергії - енергоємні виробництва (алюмінієве, титаномагнієве, цинкове).

В Україні сформувались два райони кольорової металургії - Донецький і Придніпровський. У Донбасі ще в 1887 р. був побудований Микитівський ртутний завод, який використовував місцеві поклади кіноварі. Нині це великий комбінат з рудниками та збагачувальною фабрикою. У Костянтинівці працює цинковий завод "Укрцинк". Сировиною для нього служать довізні цинкові концентрати. Головний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі, - висока енергоємність виробництва. Ще одне підприємство з обробки кольорових металів (латуні, латунного та мідного прокатів) розташоване в Артемівську. Цей завод довозить з-за меж України переважну частину міді та свинцю.

У Придніпровському районі кольорова металургія представлена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив'язані до енергетичного комплексу "Дніпрогес". Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортованих гвінейських бокситах. У зв'язку з відкриттям Високопільського (Дніпропетровська область) і Смілянського (Черкаська область) родовищ бокситів, ніфеліно-сієнітів у Придніпров'ї та Побужжі, алунітів у Карпатах в Україні збільшуватиметься обсяг переробки місцевої сировини. У післявоєнні роки Дніпровський магнієвий завод освоїв виробництво титану, у результаті чого його перетворено на титаномагнієвий комбінат. Магнієву сировину для переробки комбінат одержує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (Автономна Республіка Крим); титанову - з Іршанського (Житомирська область) і Самотканського (Дніпропетровська область) родовищ та з Кримського заводу діоксиду титану. На Дніпропетровщині збудовано Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, а на Кіровоградщині - Світловодський завод чистих металів. Ці енергоємні підприємства використовують енергію Придніпровської теплової та Кременчуцької гідроелектростанцій. У Кіровоградській області споруджено Побузький нікелевий завод, який працює на місцевих нікелевих рудах, донецькому паливі та електроенергії теплових, гідравлічних і атомних станцій.

Новий район розвитку кольорової металургії - Прикарпаття. Тут діє Калуське виробниче об'єднання "Хлорвініл", а також зведено магнієвий завод у виробничому об'єднанні "Оріана". Важливе значення має подальший розвиток Іршанського гірничо-збагачувального комбінату у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро. Комбінат виробляє титановий (ільменітовий) концентрат і спрямовує його на переробку в Придніпровський район.

Особливістю нинішнього стану розвитку металургійного комплексу України є недосконалість структури виробництва, внаслідок чого за загальних обсягів випуску металопродукції, які значно перевищують потреби України, поки що відчувається гострий дефіцит тонкого листа, білої жесті, листа і труб із покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення та інших видів продукції. Щоб забезпечити Україну металом власного виробництва, потрібно організувати виробництво най дефіцитніших видів продукції. Однак на сьогодні розв'язати ці проблеми непросто у зв'язку з несприятливою для металургійного комплексу міжнародною ситуацією.

За останні роки передові металургійні компанії світу переходять на випуск нових найбільш надійних і економічних марок сталі та прокату. Металургійні підприємства України виробляють мало спеціальних марок сталі, тонколистового прокату та іншої продукції, що має великий попит на світовому ринку. Такий стан металургії пояснюється тим, що значна частина основних виробничих фондів застаріла, а технічні процеси потребують докорінної модернізації. Слід оновити основні виробничі фонди, знизити витрати виробництва, підвищити якість продукції і розширити її збут на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Ще в 1995 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р. У ній визначено напрями розвитку чорної металургії та передбачено виведення з експлуатації морально і фізично застарілих металургійних агрегатів, нерентабельних виробництв, завершення будівництва та реконструкцію металургійних об'єктів. Намічено шляхи скорочення енерговитрат на виробництво чавуну, сталі і прокату, застосування екологічно чистих технологій. Потрібно також розробити і запровадити раціональнішу систему територіальної організації та управління металургійним комплексом.