Розділ «8.4. "СТОВПИ" КУЛЬТОВОЇ ПРАКТИКИ ІСЛАМУ. ШАРІАТ»

Свято жертвопринесення починається 10 числа місяця зу-ль-хіджжа (на 70-й день після посту) і закінчується водночас з завершенням паломництва. У цей день мусульмани на згадку про намір Ібрагіма пожертвувати Богу свого сина мусять принести на заклання тварину. Ті, хто тримає домашню худобу, спеціально відгодовують жертовну тварину до свята, дотримуючись відповідного розпорядження Корану (22:37). Інші роблять у мечеть грошові внески, що за розмірами дорівнюють вартості жертовної тварини. Небагатим людям доводиться скидатися, щоб купити тварину: вівцю або барана приносять у жертву від однієї людини, ін ш их жертовних тварин - по одному на сімох жертводавців. Жертовна тварина має бути не молодшою року й не мати недоліків. Приготовану до заклання тварину іноді відзначають фарбою, намистами і бубонцями. Відповідно до ісламського віровчення, ці тварини допоможуть людям досягти місця Страшного суду.

Святковим ранком мусульмани йдуть до мечеті в новому святковому одязі. Після колективної молитви вони розходяться по домівках, а потім збираються в когось для читання Корану, слухання настанов і повчань священнослужителя. Потім у мечеті або на відкритому молитовному майданчику за містом імам вимовляє проповідь. Після відвідування мечеті прийнято йти на кладовище молитися за померлих.

Після відвідування кладовищ і усипальниць праведників здійснюється сам обряд жертвопринесення. М’ясо забитої тварини треба поділити на три частини: одна — родині, друга — близьким, сусідам, залишок—бідним і голодним (22:29). Для цього влаштовується ритуальне частування, в якому бере участь широке коло знайомих, родичів і сусідів. Шкіри жертовних тварин здають у мечеть.

Про розмах цього свята можна судити за повідомленнями арабських ЗМІ, згідно з якими поголів’я овець у цей день зменшується на чверть.

Ураза-байрам — свято закінчення посту, свято розговіння, або малого жертвопринесення. Триває це свято три дні. У ці дні віруючі повинні дати звіт проте, як вони провели піст місяцю рамадан. Якщо вони порушили піст, то зобов’язані принести жертву або сплатити духівництву певне відшкодування.

Протягом Ураза-байрама роздають милостиню "завершення посту", роблять благодійні внески на громадські потреби. За повір’ям, поки раб Божий не подасть милостині, "піст рамадана висить між небом і землею".

Напередодні свята прийнято обмінюватися традиційними частуваннями з найближчими сусідами. Рекомендуються фініки і солодощі. Усі намагаються повернутися в коло родини і залишатися вдома, оскільки вважається, що саме в цей день повертаються в рідний будинокдуші померлих предків.

Перед урочистою молитвою рекомендується старанно виконати всі очисні церемонії й надягнути святковий одяг. У проповідях на честь свята звучать заклики дотримуватися посту й у майбутньому.

Після обов’язкової спільної молитви мусульмани відправляються до могил. Дорослі чоловіки, зібравшись разом, відвідують ті родини, що недавно втратили когось зі своїх членів. Уродинах померлих влаштовуються поминки з читанням молитов і символічним частуванням.

У той же час, у дні Ураза-байрама повсюдно працюють святкові ярмарки, організуються народні гуляння. Свято завершується вечірньою трапезою.

Мірадж — свято на згадку чудесної нічної подорожі Пророка Мухаммада з Мекки в Єрусалим і далі до Престолу Господнього (17:1). У ніч з 26 на 27 число місяця раджаб Мухаммад, що мирно спав поблизу Кааби, прокинувся від голосного заклику: "Прокинься, сплячий!" Розплющивши очі, він побачив свого давнього знайомого — архангела Джибраїла в розшитому золотом і перлами одязі. Поруч з ним знаходилася дивна тварина — білий кіньзлюдським обличчям і крилами, що випромінювали світло. На цьому прекрасному творінні Аллаха на ім’я аль-Бурак ("Блискучий") свого часу їздив Ібрагим. Коли на нього сів Пророк Мухаммад, він миттєво перенісся в супроводі Джибраїла спершу на гору Синай, де колись Бог з’явився Пророку Мусі, а потім до Віфлеєма, де колись народився пророк Іса. Після зупинок у цих місцях для молитов аль-Бурак привіз Мухаммада на Храмову гору в Єрусалимі (1090 км від Мекки!), де тепер височить на згадку про Мірадж "Купол скелі".

Мухаммад на Бураку

Там до Пророка спустилися осяяні неземним світлом сходи, по яких Пророк миттєво піднявся до семи небес. На першому небі його вітав Адам, а на останньому чекав Аллах, чий лик був схований багатьма тисячами покривал. Тут засновник ісламу вторгував в Аллаха щоденну п’ятикратну молитву (Господь жадав від мусульман молитися 50 разів удень!). Потім Мухаммаду були запропонованіхщі посудини — одна з вином, а друга з молоком. Мухаммад випив молока. З’ясувалося, що Мухаммад діяв правильно, оскільки інакше Його народ зійшов би з правильного шляху. У бесіді з Аллахом Мухаммад вимовив 99 тис. слів, однак повернувшись додому, знайшов своє ліжко ще теплим.

Мавлюд — день народження Мухаммада. Як і будь-яке інше свято, воно супроводжується урочистим богослужінням, посиленими молитвами, святковими застіллями, загальним примиренням, роздачею щедрої м илостині.

Звичай святкувати день народження Пророка закріпився через 300 років після завершення його пророчої місії. Точна дата народження Пророка невідома, але перекази, як і у випадку з Буддою, приурочують її до дня його смерті (8 червня 632 р.). У мусульманському календарі це 12 число місяця аль—авваль.

Традиційно дні народження в ісламському світі святкуються без зайвої зовнішньої пишноти, а іноді й зовсім не відзначаються. Дату, коли пішла з життя та або інша відома людина, прийнято відзначати більш урочисто. З нагоди Мавлюда в мечетях відбувається урочисте богослужіння з проповідями на честь Пророка, роздається милостиня. Святкова програма містить у собі декламацію рядків з Корана, в яких прославляється Пророк. У багатьох країнах мають місце святкові ходи із запаленими ліхтарями або смолоскипами.

П’ятниця (араб, йаум аль-джума) —день відпочинку, що має таке ж релігійне значення, як субота в іудеїв і неділя в християн. Адже саме в п’ятницю, затвердженням мусульманської традиції, народився Пророк Мухаммад, відбулося переселення з Мекки в Медину, очікується початок Страшного суду. У п’ятницю молитва особливо урочиста. У полуденній молитві два перших ракати замінюються проповіддю глави мусульманської громади — імама. Щоб підкреслити значимість моменту, імам сідає в тиші на 1—2 хв. Потім він починає говорити. За традицією, перша частина проповіді імама стосується духовних питань, друга — повсякденного життя віруючих.

Якщо, підбиваючи підсумок, спробувати порівняти мусульманську обрядовість і морал ь із християнською, то можна погодити -ся з оцінкою а кал. В. Бартольда: "Християнин, щоб виконати вимоги своєї віри, повинний забути себе заради Бога і ближнього; від мусульманина його закон тільки вимагає, щоб серед своїх справ він не забував ні Бога, ні ближнього"*73, ні, додамо, самого себе.

*73: {Бартольд В.В. Работы по истории ислама и арабского халифата // Соч.-М., 1966.-Т. 6.-С. 218.}