РОЗДІЛ 8. ІСЛАМ ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ

Ангели — не фізичні істоти. Люди створені з глини, а ангели - зі світла. Безумовно, втому, що вони створені зі світла, закладено ідею їхньої чистоти, безгрішності і можливості володіння надприродними здібностями. Незважаючи на це, перед Аллахом людина все ж таки вище за ангелів. Ангели досконалі "самі собою", такими їх створив Аллах. Люди ж поставлені перед лицем зла і спокус і, маючи свободу волі, якої ангели позбавлені, покликані вибирати праведність.

Неймовірну кількість ангелів у вигляді безстатевих прозорих істот з кількома парами крил (35:1) було створено Аллахом для виконання своїх доручень і зв’язку з людьми. Серед них окремо стоять чотири "архангели". Швидше за все, вони перейшли в іслам з іудаїзму: Джибраїл, який передає божі веління, Микаїл, який спостерігає за Всесвітом, Ісрафіл, чий трубний глас буде сигналізувати про початок Страшного суду, Ізраї/і, архангел смерті.

Напевно, головне призначення ангелів—спостерігати за людиною. Кожна людина має по два ангели, що безупинно, змінюючи один одного на світанку, записують в особливі книги все, що робить людина протягом свого життя. Саме з цими книгами повинна прийти людина на Страшний суд, щоб повністю відзвітувати за своє життя. Інші завдання ангелів такі: а) постійно поклонятися Аллахові і вихваляти Його; б) передавати послання від Аллаха пророкам; в) підштовхувати людей до добропорядності, а також до ігнорування спокус зла; г) допомагати віруючому в моменти випробувань; д) благати Аллаха про прощення для-віруючих. Люди знають про існування ангел і в, але не можуть сприймати їх безпосередньо органами чуттів. Вони здатні спілкуватися зі світом ангелівтільки непрямо, наприклад, у сновидіннях: "Іноді ми бачимо ві сні таке, чому наяву не надали б значення, але що збувається <потім> у дійсності. І ми дізнаємося, що ці сновидіння правдиві, й прийшли до нас зі світу істини"*68.

*68: {Ибн-Халдун. Введение (фрагменты) [к Книге назиданий и сборнику начала и сообщения о днях арабов, персов и берберов и современных им обладателей высшей власти] // Избр. произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока 1Х-ХІУ.- М., 1961.- С. 616.}

Практичне значення віри в ангелів і знання їхніх функцій зводиться до того, що віруючий починає сильніше виявляти турботу про здійснення благих учинків, щоб Аллах не був незадоволений їм, щоб наблизив до нього своїх ангелів і наказав їм підтримувати його в усьому.

Джини — ще одна категорія розумних істот, створених Аллахом. Між джинами і людьми існує деяка подібність. Ті й інші мають свободу волі та можливість вибору між добром і злом. Узагалі ж сутність джина інша, ніжу людини. Саме слово "джин" навіть перекладається як "невидимий", "схований". У Корані вказується, що джини створені з вогню (15:27; 55:14) раніше за людину. Існує багато різновидів джинів. Наймогутніші з них називаються іфритоми.

Як живуть джини? Вони їдять і п’ють. їхня їжа — кістки й екскременти тварин. їдять вони лівою рукою. Коли людина не згадує Аллаха, то джини їдять разом з ним. Джини бувають чоловічого і жіночого роду, тому одружуються. Люди теж можуть сходитися з джинами, від цих зв’язків з’являються діти, але іслам подібне забороняє. Джини вмирають, але живуть довше за людей. Джини живуть на землі, у безлюдних місцях, у руїнах, у туалетах, на смітниках, у лазнях, на цвинтарях. Живуть і в місцях, де багато грішать, — наприклад, на ярмарках. Можуть жити в будинках. Вони не виносять азану (закликудо молитви).

Джини у своїй більшості ворожі до людей, можуть викликати хвороби і заподіювати страждання. У той же час, поклоняючись їм і приносячи жертви, у них можна шукати допомоги (6:100,128; 37:158, 72:6). У цьому разі, приміром, поети можуть розраховувати на натхнення з потойбічного світу.

За Кораном виходить, що деякі джини були навернені в іслам (72:1 —2), однак є серед цих надприродних істот і такі, котрі відступили від Аллаха: "Хто зрадив себе, ті пішли прямим шляхом, а що відступили — вони дрова для геєни" (72:14— 15).

Джин, що віддалився від милості Аллаха, — це шайтан (букв, той, хто не послухався). На чолі шайтанів стоїть аналог християнського диявола — Ібліс. Конфлікт між Богом і значною частиною небесного воїнства відбувся тоді, коли Аллах вирішив створити людину і наказав поклонятися їй. Ібліс же відмовився це зробити, мотивуючи свою відмову тим, що він створений раніш за людину і не з глини, а з вогню (2:32,7:10—15 та ін.). Однак Ібліс одержав відстрочку у виконанні покарання (напевно, через надмірне милосердя Аллаха) і скористався нею для того, щоб спокушати людей (7:15—17).

Ібліс прагне того, щоб усі люди стали багатобожниками. Його мета—завести людей у пекло. Якщо диявол не може зробити людину невіруючою, він вводить її в гріх. Він намагається зіпсувати поклоніння Богові, шкодить, як може, людям (хвороби, одержимість, погані сни, пожежі). Ібліс проникає також у думки людини, і це називається "наущанням". Для захисту від його підступу добре допомагає читання коранічних сур (наприклад, 113 і 114).

Віра в джинів, очевидно, ввійшла в мусульманську релігію з до-ісламських вірувань народів Аравії для зрозумілого пояснення наявності у світі зла. В ісламському богослов’ї вона не одержала поглибленого розвитку. Зате джини з їхньою здатністю творити дива, залишалися улюбленими персонажами народної літератури і фольклору, зокрема казок циклу "Тисяча й одна ніч", упродовж усього мусульманського середньовіччя.

2. Віра в надвічність Корану, списки якого споконвіку існували на небесах. Потім вони були перенесені ангелом Джибраїл ом від престолу Аллаха на найближче до землі небо, а уже звідти його зміст протягом 22 років передавався Пророку Мухаммаду, починаючи з 610 р. за християнським календарем. Якщо Коран створений Аллахом, тоді зрозуміло, чому мусульмани у своєму житті повинні керуватися тільки досконалими розпорядженнями, які містяться в цій божественній книзі.

3. Віра в Пророка Мухаммада, що доніс до правовірних слово й волю Аллаха. Взагалі, відповідно до мусульманського віровчення, через досконалість усієї світобудови, Аллах кожному зі своїх створінь надав необхідні знаряддя і засоби для того, щоб воно могло в цю досконалість уписатися. Люди ж, які мають досить і розуму, і волі, потребують тільки знання правильного шляху. Для цього їм і потрібні пророки, оскільки, як показує досвід історії, самостійно вони знайти ці істини не в змозі.

Виконання настільки відповідальної місії вимагає від потенційних кандидатів у пророки виняткових духовних здібностей: чудодійного дару, здатності до одкровення і непогрішності, абсолютної віри пророка і виняткового благочестя, що охороняє від різного роду спокус.

Усі перелічені духовні здібності даруються Аллахом своїм обранцям, якщо ті у свою чергу володіють достатні ми особистими якостями, щоб їх прийняти. Для цього потрібно, щоб:

• пророки народилися в чистих родинах з бездоганною репутацією;

• пророки не мали фізичних недоліків і не хворіли на заразні хвороби;

• пророки не мали сварливого і впертого характеру, здатного відвернути людей від їхньої проповіді;

• пророки проводили праведне життя в повній відповідності зі звичаями і традиціями того суспільства, у якому вони народилися.