Розділ «2. ЄВАНГЕЛЬСЬКІ КОНФЕСІЇ: БАПТИЗМ, П'ЯТДЕСЯТНИЦТВО»

Активне поширення п'ятдесятництва в Україні

Християни євангельської віри (ХЄВ). Історія цієї п'ятдесятницької течії в Україні

Історія іншої п'ятдесятницької течії в Україні — християн євангельської віри (ХЄВ) — починається з приїзду до Одеси

1921 р. місіонерів американської п'ятдесятницької асоціації "Асамблея Божа" Івана Воронаєва та Володимира Колтови-ча. Прибуття цих проповідників є складовою частиною руху, який виник у СІЛА, "Америка і Росія — для Христа".

Прибувши до Одеси, Воронаєв і Колтович розгорнули бурхливу діяльність у місцевій баптистській громаді. Особливий наголос при цьому робився на проповіді хрещення Святим Духом із знаменням мов. Внаслідок цього серед одеських баптистів виникли розбіжності. Тоді Воронаєв став проводити окремі богослужіння, чим через деякий час йому вдалося внести розкол у баптистську церкву. Вже на початку 1922 р. в Одесі було засновано нову церкву під назвою Громади християн євангельської віри.

По всій Україні розсилаються листи, заклики, а також благовісники. А до Одеси їдуть представники баптистів та євангельських християн, щоб самим пересвідчитись, як на півдні України "возгорівся вогонь любові Божої". Повертаючися додому, вони розпочинали активну пропаганду п'ятдесятництва, яка, звичайно, призводила до розколу євангельсько-баптистських громад, а іноді й переходу до п'ятдесятників усіх їхніх членів.

Громади християн євангельської віри зростали також за рахунок православних, вихідців з молокан, духоборів. У відвоюванні позицій у боротьбі з іншими конфесіями п'ятдесятництву допомагали догмати про хрещення Святим Духом і глосолалію, котрі виступили в ролі видимих знаків, зовнішніх доказів істинності п'ятдесятницької віри. Як зазначали самі віруючі, для них хрещення Святим Духом — це такий стан, який символізує духовне відродження, "зростання в дусі", готовність до майбутнього спасіння. Що стосується глосолалії, то це відчуття емоційного піднесення, радості очищуючого катарсису, що засвідчує близькість віруючого до Бога.

У 1924 р. на Одещині з'явилася ще одна п'ятдесятниць-ка церква на хуторі Надія, а також у м. Миколаєві. Згодом п'ятдесятницький рух набув поширення в Кам'янець-Подільській (нині Хмельницька), Київській, Полтавській областях.

У 1924 р. в Одесі відбувся перший з'їзд п'ятдесятників області, на якому утворили обласний союз. Другий з'їзд ХЄВ (Одеса, 1925) схвалив пропозицію про організацію Всеукраїнського союзу ХЄВ. У 1926 р. в Одесі пройшов І Всеукраїнський з'їзд союзу. Його головою було обрано І.Воронаєва.

Характерною особливістю цього періоду є створення окремих євангельських поселень. Керівництво ХЄВ розгорнуло роботу із зміцнення громад, підготовки проповідників-місіонерів, інструкторів для роботи в громадах. По Україні роз'їжджали штатні проповідники Всеукраїнського союзу ХЄВ (ВСХЄВ). Проводилась активна робота з організації гуртків музичних і хорових, крою й шиття.

У 1927 р. в Одесі відбувся II Всеукраїнський з'їзд ХЄВ, у роботі якого взяло участь 65 делегатів з усіх округів України. Вони представляли майже 350 громад, що об'єднували близько 17 тисяч віруючих. Останній було одноголосно проголошено І Всесоюзним з'їздом Союзу ХЄВ (Пентекостол).

У 1927—1928 рр. правління ВСХЄВ провело ряд обласних з'їздів в Україні. На початку 1928 р. І.Воронаєв разом з І.Підлісним починають друкувати журнал "Евангелист" (вийшло 8 номерів журналу). Було розроблено систему віровчення ХЄВ, написано Статут церкви, в "Євангелисте" опубліковано програмні статтійі документи.

У кінці 20-х років на п'ятдесятництві позначилася загальна атмосфера, яка склалася в Радянському Союзі. Багатьох керівників ХЄВ репресували, частина пішла в підпілля, 1930 р. став датою розпуску Союзу ХЄВ, арешту його засновників, закриття в Одесі журналу "Евангелист". Арештували І.Воронаєва.

У роки Великої Вітчизняної війни п'ятдесятники активізували свою діяльність. У Львівській області громади ХВЄ приєдналися до методистської церкви. У листопаді 1942 р. керівники громад ХЄВ зібралися на свій собор у м. П'ятихатки (Дніпропетровська обл.). Вони прийняли спеціальне рішення "Про організацію духовно-навчальних і виховних бесід у громадах", про відкриття недільних шкіл для дітей, про створення гуртків християнської молоді. В останні роки війни ХЄВ і ХВЄ формально об'єдналися й стали іменуватись Єпископальною церквою ХЄВ. Керівний орган Єпископальна колегія церкви ХЄВ розташовувався в ГГятихатках. Його очолював пресвітер Г.Понурко.

Саме в цей час серед частини п'ятдесятників виникають думки про єдність з близькими до них за віровченням євангельськими християнами та баптистами. Ініціативу в 1943 р. проявили Г.Понурко і Д.Пономарчук.

П'ятдесятники і баптисти: об'єднання і роз'єднання

Після війни керівники п'ятдесятників почали звертатися до органів влади з клопотанням дати їм можливість відновити свій союз і зареєструвати громади, але їм відмовили. Залишався останній шанс — піти на об'єднання з євангельськими християнами — баптистами.

П'ятдесятники нічим особливим не відрізнялися від баптистів та євангельських християн у питаннях віри, хоча великий наголос робили на Святому Дусі, що й сприяло підтриманню їхніх сил і можливостей для проповідування. Як уже підкреслювалося, п'ятдесятники вважали, що явним доказом прояву Святого Духа є глосолалія, а також інші дари Святого Духа, наприклад, дар зцілення.

Невдовзі, у 1945 р., керівники п'ятдесятників уклали так звану Серпневу угоду про об'єднання з євангельськими християнами-баптистами. В документі зазначалося, що за своєю догматикою і порядком богослужінь п'ятдесятники є "дуже спорідненою течією до євангельських християн і баптистів".

Внаслідок Серпневої угоди дві відомі протестантські течії злилися в єдиний союз. Цю угоду підписали представники керівного центру п'ятдесятників А.Бідаш, Д.Пономарчук, І.Панько, С.Вашкевич і, звичайно, члени президії Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів (ВРЄХБ). На нараді вирішили ввести до складу ВРЄХБ Д.Пономарчука як представника п'ятдесятників. В Україні це був відомий діяч п'ятдесятницького руху. Ще в 1927 р. він став членом Всеукраїнської ради Союзу п'ятдесятників. Згодом виконував обов'язки помічника старшого пресвітера ЄХБ в Україні.