Отже, ігноруючи певним чином зовнішню побожність, І.Гізель акцентує увагу на внутрішній релігійность. При каятті, на думку мислителя, необхідне "жалініє сердца". "Жалі-ніє" може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє "жалініє" — це коли людина змушує себе сумувати й плакати. У трактаті не заперечується цінність такого "жалінія" при каятті, воно "добро есть и похвально", проте "не всегда нужно". Набагато більшу цінність має "жалініє" внутрішнє, "которое на самой воле пребывает... когда воля отвращается греха и гнушается им".
Ще виразніше звучать реформаційні мотиви, коли йдеться про "удовлетворение за грехи". Серед справ, які можуть вести до спокути гріхів, І.Гізель на перше місце ставить ті форми культу, котрі так чи інакше орієнтують на внутрішню релігійність — молитви, слухання літургії, сповідь. Щодо "християнських поглядів", як, наприклад, носіння волосяниці, подорожі до святих місць, а також постів та поклонів, то вони в очах автора трактату "Мир з Богом людині" мають меншу цінність. Мету наведених "християнських подвигів" він вбачає лише в тому, щоб "удручить тіло", а не в тому, щоб догодити Богові і тим самим заслужити небесне блаженство. Із контексту трактату випливає, що кожна людина несе індивідуальну відповідальність перед Богом і має сама спокутувати власні гріхи.
Специфіка Реформації православної церкви на Україні в XVII ст. полягає не стільки в реформуванні ідеологічної та культової сфери, скільки організаційної. Це пояснюється тим, що в антиуніатському русі взяли участь дуже широкі прошарки населення: козаки, міщани, селяни, частина духовенства, яка зберегла вірність православ'ю, і навіть деякі українські шляхтичі, котрі розуміли, що проримська політика прихильників унії може призвести до посилення соціальної напруги. Із цих прошарків реформаційна ідеологія відповідала в основному лише світосприйманню міщан (ремісників та торгівців). Інші учасники антиуніатського руху підтримували реформаційні гасла, як правило, з тактичних міркувань.
Необхідно враховувати й те, що прихильники антиуніатського руху розглядали унію як нововведення, яке не мало прецеденту в історії православ'я. При цьому вони акцентували увагу на давності православної ідеології та культу, котра є доказом їхньої істинності. У таких умовах серед православних в Україні в першій половині XVII ст. поступово почав проявлятися консерватизм і традиціоналізм, насамперед у сфері культу та ідеології.
З огляду на наведені причини, реформація православ'я в Україні, пов'язана з антиуніатською боротьбою і з фактично підкоренням основним завданням цієї боротьби, не набула дальшого розвитку Й виявилася незавершеною.
Контрольні завдання і запитання
1. В який спосіб поширювалися реформаційні ідеї на Україні в другій половині XVI — першій половині XVII стст.?
2. Розкажіть про особливості трансформації кальвінізму, антитринітаризму і социніанства на українському грунті.
3. Які течії були притаманні українському реформістському руху?
4. Охарактеризуйте постаті видатних діячів українського братського руху і реформістську спрямованість їхньої діяльності.
5. Розкажіть про ставлення М.Грушевського до реформаційного руху в Україні.
Тематика рефератів
1. Особливості реформатського християнства в Україні.
2. Основні течії реформатського руху в Україні.
3. Вплив реформатського християнства на братський рух в Україні.
4. Реформатське християнство та українське православ'я в XVI— XVII стст.
5. Регіони поширення основних реформатського напрямків в Україні.
Рекомендована література
1. Грушевський М. Історія України-Руси. — Київ—Львів, 1907. — Т.УІ.
2. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. — К., 1992.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія релігії в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IV. РАННІЙ І ПІЗНІЙ ПРОТЕСТАНТИЗМ В УКРАЇНІ“ на сторінці 6. Приємного читання.