Захворювання виникає переважно у дитячому та юнацькому віці, часто починається з появи фобій, до яких приєднуються компульсивні, а згодом – обсесивні розлади.
Зміни на ЕЕГ, представлені домінуючою швидкою активністю, низько амплітудним і маловираженим α-ритмом, що відзначають у пацієнтів з обсесивно-компульсивними розладами, дають підстави думати про роль біологічного фактору у його походженні, у першу чергу йдеться про пологові травми та генетичну схильність. Однак прослідковується зв'язок між формуванням розладу та психогенними факторами. У пацієнтів відзначається завищена самооцінка в моральній і діловій сфері, занижена – в інтимно-особистісній. Стереотипні думки або рухи можуть маскувати агресію, скеровану на близьких.
Переважно нав'язливі думки або роздуми (розумова жуйка) (F42.0) – суб'єктивно неприємні нав'язливі думки, ідеї, психічні образи, роздуми, що не призводять до логічного завершення чи рішення, водночас створюючи перешкоди для природного вирішення буденних рутинних проблем. Розлад супроводжується депресивними симптомами. Найчастіше основні теми думок хворих пов'язані з брудом, насиллям, агресією, роздумів – з вірою, гріховністю, хворобами; зміст – відображає ганебну або недостойну поведінку хворого. Характерні страхи на кшталт магічності мислення, що ці уявлення або думки можуть мати фатальні наслідки, особливо для близьких людей, та страх можливого реального їх втілення у життя. Також відзначається нав'язливе безплідне мудрування. Як результат нав'язливих ідей виникають нав'язливі дії.
Окремим варіантом розладу є нав'язливі сумніви у своїх діях, що супроводжуються компульсивною перевіркою: чи зачинені двері, чи вимкнений газ тощо. У пацієнтів з цим розладом відзначається перфекціонізм (прагнення до довершеності), педантизм, прагнення симетрично розташовувати предмети, нав'язлива лічба, схильність до зберігання непотрібних речей.
Переважно компульсивні дії (обсесивні, ритуали) (F42.1) – нав'язливі дії, що виконуються пацієнтом для безперервного контролю за запобіганням потенційно небезпечної ситуації або за порядком та акуратністю. Часто супроводжуються розладами мислення, порушеннями поведінки. Найчастіше зустрічається нав'язливе миття рук, поєднане зі стахом забруднити їх фізіологічними виділеннями або брудом, торкнутися чогось інфікованого. Усвідомлюючи безпідставність та надмірність такої поведінки, хворі "вимушені" уникати торкатися "небезпечних" об'єктів і годинами мити руки після контакту з ними. Цей варіант розладу переважно виникає у жінок і набуває форми "синдрому домогосподарки", коли замість миття рук відбувається практично безперевне ритуальне прибирання квартири.
Неврастенія (Т48.0) – психічний розлад, що виявляється симптомами підвищеної збудливості у поєднанні зі швидкою втомлюваністю і виснаженням. Причини пов'язують з тривалим психоемоційним перенапруженням, астенізацією. Психодинамічна теорія розладу засновується на формуванні первинного захисту від неусвідомлюваного або нерозв'язаного внутрішнього конфлікту, а також на прагненні отримати вторинну вигоду.
Симптоми змінні, однак не минають після сну та відпочинку. Пацієнти відзначають, що незважаючи на погане самопочуття вранці, якщо вони виконують звичну роботу та перебувають у колективі, протягом дня симптоми значно слабшають, однак увечері – наростають знову.
Афективні розлади – психічні стани, що характеризуються емоційними розладами у формі приступів, між якими відновлюеться психічний стан хворого, властивий йому до хвороби, та після яких не настають зміни особистості незалежно від кількості перенесених приступів.
Основні зміни настрою – пригнічення (депресія) та підвищення (манія). Оскільки емоції виявляються не лише у сприйманні, а й у мисленні, поведінці., соціальних контактах при досягненні ступеня афекту зростає ймовірність агресивних та аутоагресивних вчинків, що є загрозливим для безпеки та життя як самого пацієнта, так і його оточення.
У зв'язку з тим, що афективні розлади виявляються у вигляді депресії, манії або змішаних розладів, у МКХ-10 в розділ F30-F39 включені: маніакальний епізод, біполярний афективний розлад, депресивний епізод, рекурентний депресивний розлад, циклотимія, дистимія.
Типовий афективний синдром містить обов'язкову тріаду симптомів ( В.Г. Страшенбаум): розлад емоцій, волі та перебігу асоціативного процесу, а також додаткові симптоми: порушення самооцінки, потягів, тенденцій і поведінки.
Депресивний епізод (F32) – психічний розлад, що виявляється у пригніченому, тужливому настрої (особливо вранці), песимістичному погляді на майбутнє; зниженні самооцінки і впевненості в собі; ідеї самоприниження і винуватості; думках і вчинках, що можуть призвести до суїциду; зниженій здатності до зосередженості та уваги; психомоторній загальмованості; порушеннях сну (переважно раннє прокидання); ангедонії; зниженні апетиту та статевого потягу. Для встановлення діагнозу не менше ніж протягом двох тижнів повинні спостерігатися хоча б чотири з перелічених симптомів. Усвідомлюючи наявність у себе вказаних симптомів, хворий зазвичай прагне до соціальної ізоляції, що дає йому змогу менше звертати увагу на себе як на особистість, що, у свою чергу призводить до проявів депресивної деперсоналізації та дереалізації.
Легкий депресивний епізод (F32.0). Основними симптомами легкого депресивного епізоду є: знижений (депресивний) настрій, зниження активності та зменшення інтересу до діяльності. Додаткові симптоми перелічені вище. Якщо у хворого протягом двох тижнів можна спостерігати по два симптоми з обох груп, є підстави для встановлення діагнозу "легкий депресивний епізод".
В.Г. Страшенбаум вказує, що при легкому депресивному епізоді також можна спостерігати атипові субдепресивні симптоми – астенодепресивний: нерізка туга, надмірна емоційна і психічна чутливість зі сльозливістю, емоційна лабільність; адннамічна субдепресія: байдужість, млявість, апатія, сонливість; анестетична субдепресія; байдужа туга, втрата почуттів (особливо любові) до близьких, гіпобулія, тривога, депереоналізація-дереалізація.
Спостерігаючи за хворим, на фоні досить жвавої міміки та модульованої мови можна відзначити сумний вираз обличчя та тужливі інтонації у голосі, що з'являються час від часу та ситуативно зникають або змінюються.
Оскільки вираженість симптомів є незначною, самі хворі та їх оточення сприймають стан людини як своєрідну замріяність, екзистенційну замисленість та навіть нудьгу, спровоковану психотравмуючим впливом. Хворі з легким депресивним епізодом, зберігаючи критичне ставлення до стану свого здоров'я та ситуації, дуже рідко звертаються по медичну та психотерапевтичну допомогу, оскільки за умови зменшення впливу психотравмуючих факторів можуть самотужки намагатися подолати прояви розладу, продовжуючи виконувати професійні та інші соціальні функції.
Помірний депресивний епізод (F32.1). При наявності двох симптомів з групи основних та трьох-чотирьох – з додаткової є підстави для встановлення діагнозу "помірний депресивний епізод". Окрім перелічених симптомів, при цьому розладі самі хворі висловлюють скарги на неможливість належного соціального функціонування, тривожність, млявість, неприємні відчуття в тілі. Вираз обличчя хворого та його поза наче втілюють тужливість та смуток: опущені плечі, винуватий погляд (часом посмішка), погляд скерований донизу, на джерело світла або у простір, мають місце зітхання, сльозливість. Власний стан та ситуацію вважає безнадійними, не бачить шляхів та перспективи одужання. Відволікти хворого від його думок вкрай важко.
Говорячи про помірний депресивний епізод, варто згадати про такий атиповий депресивний синдром, як ларвована депресія. Зважаючи на те, що у деяких пацієнтів на перший план у симптоматиці виходять соматовегетативні розлади, вони лікуються у соматичних відділеннях. Оскільки скарги пацієнтів чисельні, стійкі та не вкладаються в клініку соматичних захворювань, а обстеження не виявляють соматичних захворювань, можна вважати їх різновидом помірних депресивних розладів. На наявність депресії в першу чергу вказує погіршення самопочуття хворих вранці та атипова тривожність. А.В. Рустанович відзначає, що початок ларвованої депресії не пов'язаний з впливом психогенних, соматогенних і екзогенно-органічних факторів, перебіг з добовими коливаннями настрою і самопочуття супроводжується розладами сну, анорексіею, зниженням лібідо та зниженням настрою з еуїцидальніімп думками, а позитивний ефект при лікуванні антидепресантами свідчить про наявність прихованої депресії.
Важкий депресивний епізод без психотичних симптомів (F32.2). Важкий депресивний епізод (непсихотичний) характеризується різкою виразною тугою, відчаєм, безнадією, ажитованістю або вираженим неспокоєм, відчуттям нестерпності життя, стійкими суїцидальними думками та намірами, соматовегетативними симптомами.
У хворих характерний вираз обличчя, т.зв. "маска скорботи" – видовжене обличчя, опущені кутики уст, очінапівзаплющен і, колі]) обличчя блідий з ціанотичним відтінком, губи сухі, кліпає дуже рідко. Мова монотонна, тиха, часто – нерозбірливий шепіт або беззвучне ворушіння губами. Хворий сидить згорблений, похнюпивши голову та стиснувши коліна і притиснувши лікті до тулуба.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація неврозів“ на сторінці 2. Приємного читання.
