Агравація – умисне перебільшення наявних фізичних або психічних розладів. Спостерігається у хворих при оформленні групи інвалідності, проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи, при призові в армію, а також у пацієнтів з невротичними порушеннями.
Часто в таких ситуаціях, разом із типовими клінічними ознаками соматичного захворювання, можуть з'являтися конверсійні і соматизовані розлади. Такі розлади відрізняються атиповістю скарг хворих (наприклад, не характерні для нападу стенокардії тривала "тяжкість", "печія" в лівій половині грудної клітки, що виникають при емоційному навантаженні або взагалі без жодного приводу, скарги на не властиве легеневій патології відчуття "грудки" в горлі, утруднення вдиху, не типове для патології стравоходу утруднення ковтання лише рідкої їжі) і відсутністю об'єктивних ознак хвороби при огляді і фізикальному дослідженні.
Для збільшення вираженості соматичних симптомів можуть використовуватися самоушкодження, включаючи завдання порізів, уколи з метою викликати кровотечу, імітувати анемію, погіршити перебіг ранового процесу. Вживаються різні медикаментозні і токсичні препарати, дія яких дозволяє змінити фізіологічні константи організму (формулу крові, показники біохімічного аналізу сечі і т.д.).
Інколи, клінічний психолог у професійній діяльності має справу із симуляцією – зображенням неіснуючих соматичних або психічних розладів. Зазвичай мотивом симуляції є, як і при агравації, які-небудь корисливі цілі. У таких випадках вивчається медична література або імітуються розлади, які пацієнт спостерігав у інших хворих. Іноді зустрічаються випадки метасимуля ції, коли пацієнт зображає симптоми раніше перенесеного захворювання або свідомо "затримує" і "продовжує" симптоми хвороби, що вже закінчилася.
Коли мають місце явища первинної і вторинної вигоди захворювання, хворого майже неможливо вилікувати, найкращі способи його медичного відновлення не будуть мати очікуваних результатів.
Ще в 1972 році Brown і Rawlinson встановили, що навіть після операцій на серці вихід з "ролі хворого" залежить не від складності оперативного втручання і не від тяжкості стану; має значення лише схильність до прийняття ролі хворого. Особи, що не схильні до такої ролі, не мають до неї мотивації, легше й скоріше повертаються до звичайного життя. Підтверджує неможливість відновлення інвалідів, які мають вторинну вигоду від захворювання, приклад випадку відмови одного з товариств сліпих в Росії від благодійної пропозиції зробити безкоштовні операції його членам, щоб повернути зір. Операція практично не мала ніякого ризику для життя і здоров'я, її методика мала міжнародне визнання, але майже всі члени товариства відмовилися від неї. Причиною було те, що люди звикли бути сліпими, пристосувалися до своєї недуги й мали вторинну вигоду від захворювання у вигляді певних психологічних, соціальних і фінансових пільг. Жити по-іншому вони вже не вміли, не могли. Якби зір повернувся, вони повинні були б багато що змінити в своєму житті: в повній мірі самостійно забезпечувати себе фінансово, позбавитися пільг, знайти роботу, зуміти змінити стиль життя й навчитися по-іншому будувати стосунки з людьми.
Досвідчені лікарі досить добре можуть розпізнати симуляцію й агравацію, але небагато лікарів знають про первинну й вторинну вигоди від хвороби (які мають характер неусвідомлюваних хворим психічних процесів). Тому завжди треба пам'ятати про роль психіки у виникненні й підтримці існування захворювання. Це підтверджується тим, що нерідкими є випадки, коли хворі лікуються місяцями й роками, консультуються у найкращих спеціалістів, але не отримують задовільних результатів і їм навіть у таких ситуаціях не рекомендують звернутися до психотерапевтів чи психологів.
На сьогодні, на жаль, не існує будь-яких стандартизованих, визнаних методик психологічного тестування, що допомогли б встановити цей механізм етіології й патогенезу. Щоб запідозрити вигоду від захворювання, потрібно ретельно збирати анамнез хвороби й сімейний анамнез пацієнта, розпитувати його не тільки про захворювання, а й про те, в яких умовах він живе, який має психологічний клімат на роботі і вдома, які серйозні стреси, проблеми виникали у нього незадовго до початку захворювання (від кількох днів до останніх двох – трьох років), чи пов'язані у часі, рецидиви хвороби зі складними подіями у житті й т. п.
Про ймовірність вигоди від захворювання свідчать:
• 1. Випадки, коли діагноз приходиться "натягувати", тому що захворювання значно відрізняється від так званого класичного, і виникають хоч якісь сумніви у правильності діагнозу.
• 2. Мала ефективність лікування, особливо коли повторна зміна тактики терапії не дає задовільних результатів.
• 3. Перехід гострих захворювань у хронічні, з частими рецидивами, особливо у випадках, коли для цього, здавалося б, немає вагомих підстав, таких як, наприклад, шкідливі умови праці, тяжкі супутні захворювання, залежність від алкоголю, наркотиків, несприятлива спадковість тощо (Наказна І.М., 2013).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття про психопрофілактику та її види“ на сторінці 2. Приємного читання.
