А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

Загальна психологія: Хрестоматія

Сучасні філософи також приділяють певну увагу розробці проблеми розуміння. У плані взаємозв'язку розуміння із знаннями цікавою є точка зору Ю. О. Основіна. Вкладаючи в термін "задача" найширший зміст, автор основну увагу приділяє тій її частині, яка, на його думку, є системоутворюючою, - вимогам задачі. Вимога розглядається як конкретизована мета або форма мети при розв'язуванні задачі. "Вимога задачі - це вказівка на мету розв'язання задачі* <...>. Вона надає діяльності спрямованості і одночасно є критерієм, за яким відбираються готові знання, що задовольняють вимогу.

Вибір знань, що здійснюється для розв'язання задачі, - перша ознака її розуміння. Вибирати й означає встановлювати зв'язки між заданим і тим, що необхідно знайти. Вибір знань, які відповідають вимозі задачі, - перший крок в усвідомленні мети її розв'язання. Розуміння в розв'язанні задачі це система, яка складається з вибору знань, їх співставлення з вимогою і утворенням структури відібраного знання.

Вибір знань має ряд етапів і щоразу він зіставляється з вимогою задачі, оцінюється, і якщо він не відповідає вимозі, відкидається. Мислені дії щодо відбору готових знань, їх співставлення з вимогою задачі, оцінка ступеня відповідності все це є механізмом розуміння.

Розв'язання задачі Ю. О. Основін уявляє як поетапний процес, що розбивається на ряд під задач зі своїми вимогами, відповідно до яких вибираються знання і дії, спрямовані на розв'язання задачі. Таким чином, розуміння під час розв'язування задачі складається з вимог, відібраних відомих знань та їх зв'язків. Його можна уявити як відповідність між вимогою і відібраними знаннями <...>.

Більшість психологів, яка вивчає проблему розуміння, пов'язує розуміння із знаннями суб'єкта і вбачає його механізм у порівнянні інформації, що надходить, з наявними в суб'єкта знаннями. Г. С. Костюк доповнює ці знання попереднім досвідом суб'єкта і підкреслює, що в процесі розуміння зіставляються сприйняті враження з уже наявними знаннями, сприйнятий об'єкт включається в суттєві зв'язки елементів попереднього досвіду.

Головна суть розуміння, на думку Ю. К. Корнілова, - це пізнавальна взаємодія системи наших знань та інформації, що надходить. Він розглядає нерозуміння як проблемну ситуацію, початок процесу розуміння, яке зароджується при зіткненні з якимись фактами, явищами, подіями, що відповідають знанням, уявленням суб'єкта, але в чомусь, в якихось своїх частинах або аспектах, неадекватні цьому загальному. Незрозуміле - це якась частина цілого, яка не вміщується в ньому. Цілим слід вважати систему наших знань, уявлень, ЇЇ фрагменти <...>. Таким чином, розуміння має місце лише там, де є проблемна ситуація. Така інтерпретація виключає випадки розуміння-впізнавання, а саме розуміння виступає в ній як складний мислительний процес, внаслідок якого відбувається не тільки розуміння певного об'єкта, а й засвоєння нового на основі відомого раніше.

Аналогічну точку зору висловлюють О. М. Матюшкін, який вважає, що головна характеристика деяких випадків розуміння "полягає у включенні деяких ідей або положень, що містяться в книзі або міркуваннях іншої людини, в систему своїх знань" <...>, а також М.Д. Левітов: "Зрозуміти - це означає за деякими ознаками виділити нове і зв'язати з вже відомим. Звідси випливає, що розуміння є процесом оволодівання невідомим за допомогою відомого, включення невідомого до системи наявних знань" <...>.

Як нам здається, трохи некоректно висловив з цього приводу свою точку зору В.К.Нішанов: "Розуміння завжди відбувається на базі наявної в суб'єкта системи знань і передбачає певну їх переробку" <...>. Слід зазначити, що насамперед аналізується інформація, яку сприймає суб'єкт, І лише після її зрозуміння вона потрапляє до системи знань суб'єкта. Тільки тепер може йтися про переробку наявної в суб'єкта системи знань.

Важливе питання про функціональну залежність між знаннями і продуктивним мисленням ставить у своїй праці Л. Секей. На основі проведених експериментів він показав, що спочатку спроби розв'язати задачу мають в основі початкове знання. Це останнє в ході розв'язання змінюється, переконструйовується. В об'єктів, які є предметом мислення, відкриваються "латентні якості" (задача на зникнення рівноваги), створюються нові зв'язки між ними <...>.

Значний внесок в аналіз розуміння як включення нових знань у структуру досвіду людини зробили праці Дж. Бренсфорда і його співробітників <...>. Вони відкинули положення про те, що в процесі читання речення людина має спочатку зрозуміти його як якусь незалежну лінгвістичну сутність і лише тоді включає нову інформацію в контекст своїх знань про світ і робить певні висновки. Дослідники стверджують, що розуміння є "об'єднаним продуктом вхідної інформації та попереднього знання" <...>. ТІ знання, які має суб'єкт, - це лише "семантичні передумови розуміння". Автори підкреслюють: простої наявності знань недостатньо для розуміння, важливо, щоб знання актуалізувалися в процесі розуміння.

Отже, запас тих чи інших знань ще не забезпечує розуміння. Щоб зрозуміти щось, потрібно активізувати їх, зіставити нове зі старим, усвідомити різнобічні зв'язки нового зі старим і використати ті знання, які є, для оволодіння новим матеріалом. Як бачимо, розуміння не зводиться до репродукції раніше пізнаного, а являє собою дальше збагачення знань через розкриття нових для суб'єкта зв'язків речей. Чим багатші в суб'єкта знання і чим повніше він їх використовує при пізнанні нових об'єктів, тим глибшим є розуміння цих об'єктів.

Разом з тим, говорячи про те, що в процесі розуміння необхідна актуалізація знань, дослідники не ставлять і не розв'язують питання про специфіку процесу актуалізації (чому, наприклад, той самий матеріал актуалізує у різних людей різні структури знань).

У повсякденному житті, у процесі спілкування ми звичайно користуємося простішими формами розуміння, коли маємо справу з відомими нам об'єктами. Так, при читанні якоїсь книги, у розмові ми намагаємось зрозуміти вживані нами при цьому слова, вирази, хоч спеціально над цим і не замислюємось. Розглядаючи простіші форми розуміння, Л. Л. Гурова докладно аналізує випадки ототожнення розуміння і знання. Це буває, зокрема, тоді, коли для того, щоб уникнути неприємних відчуттів, суб'єкту потрібно зрозуміти, що є їх джерелом. У цьому разі розуміння тотожне знанню об'єктивних властивостей предметів і містить досвід поводження з ними: гостре коле, гаряче обпікає і т.д. Поняття "розуміння" і "знання" ототожнюються і в деяких інших випадках. Так, компетентного спеціаліста в певній галузі можуть називати знаючим, якщо він не тільки володіє знаннями, а й вміє застосувати їх на практиці

Зміст понять "знання" і "розуміння" можуть не збігатися, бути принципово відмінними. Така ситуація виникає тоді, холи предмет чи ситуація аналізуються поза контекстом тієї інтелектуальної діяльності, в процесі якої досягається розуміння. Прикладом можуть бути випадки, копи людина знає щось, але не розуміє цих знань. У цьому випадку поняття "знання" ширше, ніж "розуміння". "Добре відомо, - підкреслює Б. С. Грязнов, - що "знати" і "розуміти" - не синоніми. Не можна зрозуміти, не знаючи; але досить часто ми володіємо знаннями без розуміння" <...>. Причина цього - у відсутності мінімуму знань про подібні явища, який необхідний для початку осмислення незрозумілого.

Розуміння відрізняється від знання взагалі насамперед тим, що це знання осмислене. Але, навіть припускаючи Існування неусвідомлюваного, неосмисленого, "мовчазного" знання, слід визнати: висхідною умовою його здобування є наявність попереднього, нехай також "мовчазного" розуміння дійсності. Не можна дістати знання про цю дійсність, зовсім не розуміючи її.

Щоб зрозуміти, суб'єкт повинен діяти мислено. Необхідно не тільки опрацювати інформацію, а й вийти за її межі. Наприклад, розуміючи текст, читач включає його об'єктивний зміст у контекст свого досвіду і прагне визначити мету автора. "Роблячи висновки, висуваючи гіпотези, здійснюючи інші мислительні дії ЩОДО перетворення об'єкта пізнання, людина дістає нове знання про нього. Тому в акті розуміння суб'єкту нерідко відкриваються такі сторони дійсності, які не були в явному вигляді представлені у висхідному знанні" <...>.

Аналіз процесу розуміння показує, що для успішного його протікання необхідні не просто дані про навколишній світ, а й знання, організовані в особливу систему -" картину світу" <...>. При цьому для кожного конкретного акту розуміння потрібна, як правило, не вся "картина світу", а тільки якась її частина. Виходячи з цього, можна стверджувати, що індивідуальні особливості процесу розуміння залежать від індивідуальної організації системи знань, від побудови "картини світу" саме так можна пояснити те, чому люди по-різному розуміють той самий об'єкт. До цієї "картини світу" можна віднести різноманітну інформацію про об'єкти, явища, уявлення про них та зв'язки між ними. Побудова такої системи знань, у свою чергу, залежить від розуміння (як засвоєння нового, так і переосмислення наявних знань).

У ході нашого дослідження підтвердилось припущення про те, що успішність розуміння творчих задач залежить від рівня знань та попереднього досвіду піддослідного.

Специфіка процесу розуміння технічних задач полягає в тому, що тут переважають образні уявлення. Свідченням цього є рисунки, ескізи, креслення, виконувані учнями при розв'язанні задач, а також "мислення вголос". Образ конструкції не може бути безпредметним, в його основі завжди лежить якийсь технічний пристрій, (тому саме тут спостерігається високий ступінь взаємозв'язку між знаннями і рівнем образних уявлень.

Роль, специфіка, механізм виникнення і формування образу в процесі розуміння технічної задачі різні, залежно від форми подання, а також від того, дефіцит якої інформації відчуває суб'єкт. Графічна форма подання задачі сприяє виникненню образу, ідентичного умові задачі. Спочатку в суб'єкта формується образ-сприймання, а потім на цій основі може скластись образ-уявлення. Недостатність інформації на вербально-логічному рівні впливає на формування образу уявлення заданої конструкції, але за рахунок словесного коментарю до креслення, яким супроводиться процес розуміння, недолік компенсується. В результаті виникає образ-уявлення, адекватний конструкції, описаній у задачі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач
  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей