В. Русалов запропонував концепцію трирівневої структури властивостей нервової системи. На додаток до рівнів, запропонованих В. Небилициним (рівень нейронів і рівень комплексів структур мозку), Русалов запровадив третій рівень - властивості цілого мозку, що відображають функціональні параметри інтеграції нервових процесів у мозку. Він відзначав, що цей рівень - найважливіший для аналізу фізіологічних основ індивідуальних відмінностей у формально-динамічних параметрах поведінки (включаючи особливості темпераменту і загальних здібностей).
В. Мерлін розглядав темперамент як структуру, що належить до формально-динамічного аспекту індивідуальної поведінки, відносно незалежного від змістового аспекту. Дослідник зосередився не на окремих вимірюваннях темпераменту, а на комплексах його властивостей. Порівнюючи свою концепцію з ідіографічним підходом до вивчення особистості, Мерлін визначав її як "інтегральну теорію індивідуальності", наголошуючи, що поняття "індивідуальність" охоплює всю сукупність властивостей людини. За принципом системного аналізу він розрізняв такі рівні у структурі індивідуальності: біохімічний, соматичний, нейродинамічний (властивості нервової системи), психодинамічний (темперамент), властивості особистості, соціальні ролі. Мерлін та його колеги також вивчали успадковуваність загальних властивостей нервової системи. Дослідження на близнятах довели, що внутріпарна подібність показників ЕБГ у них надзвичайно висока, причому це стосується і дітей, і літніх осіб. Також було виявлено існування стійких в онтогенезі ВНС (динамічності й сили), однак надійних даних про їх успадковуваність немає. Можна зробити висновок про стійкість ВНС, але не можна пояснити природу їх походження. Отже, біологічне, визначаючи поведінку людини та її індивідуальні варіації, не завжди успадковується.
Спеціальна теорія індивідуальності
На розшифрування конкретної дії біологічних чинників спрямована спеціальна теорія індивідуальності (В. Русалов). Вона ґрунтується на таких положеннях:
• 1. Біологічні чинники індивідуальності - це не тільки тілесна, морфофункціональна організація людини, а й програми поведінки, що сформувалися в процесі еволюції живого світу. Програми починають діяти з моменту зачаття, і вже на третьому місяці життя ембріона виявляються стійкі форми індивідуальної поведінки. Підтверджено наявність таких програм:
– К/к-стратегія, загальнобіологічна програма, яка характеризує переважання репродуктивних механізмів поведінки над соціокультурними (Б. Вільсон і Дж. Раштон);
– програма зростання, або граціалізації, що визначає співвідношення дитячого і дорослого у вигляді і поведінці (відкрили радянські дослідники А. Малинов-ський і Я. Рогінський);
– програма енерговитрат, що регламентує переважання механізму жирового обміну, тобто інтенсивного накопичення енергії і меншої її витрати (асиміляція), або механізму вуглеводного обміну (дисиміляція), що також відображається в поведінці і морфології людини (В. Бунак).
Кількість нововідкритих програм постійно збільшується.
• 2. Існують два типи законів, які діють одночасно. Внаслідок дії одних формуються предметно-змістові характеристики психіки (мотиви, інтелект, спрямованість), внаслідок дії інших - формально-динамічні особливості індивідуальної поведінки. Структура узагальнення предметно-змістових характеристик задається ззовні середовищем, забезпечуючи мінливість психіки. Формально-динамічні властивості зумовлені дією узагальнених біологічних програм. Отже, формально-динамічні властивості, що характеризують усі види людської діяльності, допомагають зберігати стійкість, а предметно-змістові - змінюватися, пристосовуючись до середовища.
• 3. Вроджені програми узагальнюються за трьома напрямами: динамічно-енергетичні характеристики поведінки (витривалість, пластичність, швидкість); емоційні характеристики (чутливість, лабільність, домінуючий настрій); надання переваги (стимульному середовищу, когнітивному стилю). Отже, життєстійкість, чутливість, прагнення до різноманітності або монотонності є стійкими, практично незмінними властивостями людини.
• 4. Формальні властивості (темперамент) не існують ізольовано, а включаються в більш високоорганізовані структури особистості (це положення збігається із запропонованим В. Мерліним визначенням індивідуальності як ієрархічної системи).
• 5. Формально-динамічні характеристики не тільки є передумовами та умовами діяльності, а й впливають на її динаміку, своєрідність і стиль, тобто можуть визначати кінцеві результати діяльності.
Отже, спеціальна теорія індивідуальності - це теорія про походження, структуру і місце біологічних факторів (темпераменту) у загальній структурі індивідуальних властивостей людини.
Формальні і змістові властивості індивідуальності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей“ на сторінці 3. Приємного читання.
