Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

• o представляє інтереси України в інших всесвітніх, європейських та регіональних організаціях з питань користування радіочастотним ресурсом;

• o бере участь у розробці проектів для міжнародних договорів України, пов'язаних з користуванням радіочастотного ресурсу;

• o здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Також слід перерахувати інші суб'єкти (установи, відомства, організації, комісії та ін.), на які покладено завдання із забезпечення інформаційної безпеки України:

Національний Інститут проблем міжнародної безпеки. Згідно з пунктом 9 Статуту, затвердженого Указом Президента України від 29 липня 1997 р. № 719, він здійснює аналіз питань інформаційної безпеки та присутності України у світовому просторі; сприяння позитивному іміджу нашої держави і конкретним політичним та економічним проектам, котрі впроваджуються;

Урядова комісія з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади. Комісія, відповідно до пункту 3 Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2000 р. № 777, розробляє рекомендації щодо встановлення стандартів, норм і правил експлуатації програмно-технічних засобів інформатизації, єдиних класифікаторів інформації, інформаційних реєстрів і ресурсів, забезпечення Інформаційної безпеки держави, вдосконалення державної системи стандартизації та сертифікації тощо;

Координаційна рада із створення та функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій, яка розробляє рекомендації щодо стандартів, норм та правил експлуатації програмно-технічних засобів, єдиних класифікаторів інформації, інформаційних ресурсів, забезпечення інформаційної безпеки в Урядовій інформаційно-аналітичній системі з питань надзвичайних ситуацій (пункт 4 Положення про Координаційну раду із створення та функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 р. № 215).

Окрім цього, до суб'єктів, на які покладено завдання із забезпечення інформаційної безпеки України, можна віднести також (після набуття чинності відповідним законом України) Державну службу урядового зв'язку та захисту інформації України, адже за своїм правовим статусом вона є державним органом, який призначений забезпечити функціонування і розвитку державної системи зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.

Досвід показує, що інтегруючим органом між державою та приватним сектором, який безпосередньо здійснює двосторонній зв'язок, може бути консультативна комісія "добровільної самоцензури ЗМІ" (Defence, Press and Broadcasting Advisory Committee - DPBAC - консультативний комітет Великої Британії з оборони, преси і теле-, радіомовлення). Орган має складатися з вищих посадовців апарату розвідки, контррозвідки, правоохоронців (прокуратура, МВС), виконавчої влади, а також провідних представників журналістського співтовариства і власників засобів масової інформації. Представників ЗМІ знайомлять з існуючими інформаційними загрозами, тенденціями, офіційною позицією з найбільш гострих проблем з точки зору забезпечення національних інтересів. Після обговорення приймається колегіальне рішення у вигляді рекомендацій. Орган контролює їх виконання. Невиконання не тягне прямої юридичної відповідальності, але зарубіжний досвід свідчить, що високий рівень представництва членів комітету забезпечує авторитетність рішень.

Окремої уваги потребують питання щодо напрацювання практичного досвіду документування злочинів, передбачених статтями 361,3611, 3612, 362, 363, 3631 КК України, які у грудні 2004 р., згідно з відповідним Законом України, віднесено до альтернативної підслідності СБ - МВС України. На лінії захисту інформаційних ресурсів варто виділити такі нормативні документи, які слід використовувати при виконанні службових обов'язків представниками правоохоронних органів:

• 1. Указ Президента України від 10 квітня 2000 р. № 582 "Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави". Згідно з Указом реалізація державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, криптографічного та технічного захисту інформації покладено на Державну спеціальну службу зв'язку та захисту інформації (ДССЗІ). Органи державної влади, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які обробляють, передають, збирають та зберігають інформацію, що є власністю держави, використовують мережі передачі даних, зокрема загального користування, з додержанням порядку та вимог захисту інформації, що визначаються ДССЗІ. Викриті у процесі діяльності порушення вимог захисту інформації, встановлені згідно з чинним законодавством ДССЗІ, якщо за їх вчинення чи виникнення не передбачено іншу відповідальність, підлягають усуненню шляхом профілактики.

• 2. Указ Президента України від 24 вересня 2001 року № 891 "Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних", Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 522 Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, наказ ДСТСЗІ (нині - ДССЗІ) від 24 грудня 2001 року Про затвердження порядку захисту державних інформаційних ресурсів у інформаційно-телекомунікаційних системах, наказ

Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 17 червня 2002 р. № 122 Про затвердження Порядку складання та ведення переліку підприємств (операторів), які надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних органам виконавчої влади, іншим державним органам, підприємствам, установам та організаціям, які одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об'єктом державної власності та охороняється згідно із законодавством.

Передусім працівникам правоохоронних органів слід звертати увагу на вимоги:

• o пункту 7 - щодо заборони підключення до глобальних мереж локальних обчислювальних мереж, а також окремих електронно-обчислювальних машин, на яких обробляють або зберігають інформацію з обмеженим доступом, що є об'єктом державної власності й охороняється згідно із законодавством;

• o пункту 8 - щодо зобов'язання абонента укладати договір про надання послуг із доступу до глобальних мереж та протягом п'ятнадцяти робочих днів повідомляти про це Державний комітет зв'язку та інформатизації України.

• 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. № 3 Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади.

• 4. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1772 Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади з питань захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах.

На нашу думку, сьогодні в Україні відсутнє стратегічне та системне бачення забезпечення інформаційної безпеки як на правовому, так і на політичному рівні. Система забезпечення інформаційної безпеки має охоплювати її технічну, змістовну та психологічну складові.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України
  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері