Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

• o участь у розробленні та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;

• o розроблення умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення;

• o забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіо-організацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції в телерадіоінформаційному просторі;

• o ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.

Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Статус його визначено Указом Президента України "Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України". Держкомтелерадіо України очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за згодою Верховної Ради України.

Фактично, сфера діяльності Комітету є ширшою за задекларованою у його назві і виходить далеко за межі телебачення і радіомовлення, однак адміністративно-управлінські повноваження поширюються лише на державні ЗМІ та управління у справах преси та інформації обласних адміністрацій. Так, Держком-телерадіомовлення бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної політики у сфері захисту суспільної моралі; здійснює міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань діяльності інформаційної та видавничої сфер; управління в інформаційній та видавничій сферах; сприяє реалізації конституційного права на свободу слова, забезпечує розвиток інформаційної сфери, розширення національного інформаційного простору.

Зазначені завдання комітет реалізовує шляхом розробки проектів відповідних нормативно-правових актів, а також прийняття (в межах компетенції) власних наказів, які є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами. Стосовно телебачення та радіомовлення він лише координує та здійснює методологічне забезпечення діяльності державних засобів масової інформації, зокрема, Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державної теле-радіокомпанії "Крим", обласних державних телерадіокомпаній, Київської та Севастопольської регіональних державних телерадіокомпаній.

З огляду на зазначене, назву комітету варто викласти у редакції "Державний комітет інформаційної політики".

Повноваження Державного департаменту зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв'язку подано уст. 15 Закону України "Про телекомунікації". Він зокрема:

• o розробляє пропозиції щодо державної політики у сфері телекомунікацій і реалізує її в межах своїх повноважень;

• o розробляє проекти законів, інших нормативно-правових актів;

• o розробляє та затверджує нормативно-правові акти з питань, віднесених до його компетенції;

• o визначає вимоги щодо рівня якості телекомунікаційних послуг;

• o впроваджує технічну політику в сфері надання телекомунікаційних послуг, стандартизації, підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій;

• o забезпечує державний нагляд за додержанням суб'єктами ринку телекомунікацій законодавства про телекомунікації 3 питань, віднесених до його компетенції;

• o організовує та відповідає за розроблення стандартів у сфері телекомунікацій;

• o затверджує технічні вимоги до телекомунікаційних мереж, засобів і об'єктів телекомунікацій;

• o розробляє та реалізує технічну політику у формуванні номерного ресурсу;

• o розробляє за участю Національної комісії з питань регулювання зв'язку, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади Концепцію розвитку телекомунікацій України, спрямовану на досягнення стратегічних інтересів та міжнародної конкурентоздатності України;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України
  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері