Зовсім недавно, на початку червня 2006 p., мав місце інцидент із затриманням українського вантажного судна в турецькому порту Деріндже, на підставі, начебто виявленої контрабанди зброї, який міністр оборони розцінив не інакше ніж піар-акцію, спрямовану проти вітчизняного збройного бізнесу.
Слідом за цим, через декілька тижнів міністр оборони Російської Федерації С. Іванов заявив, що має дані про поставку 12 крилатих ракет великої дальності в Китай і Іран однією з українських фірм. За словами С. Іванова, Україна ще у 2000-2001 pp. грубо порушила режим з контролю над ракетними технологіями, учасником якого є сама. Своє звинувачення С. Іванов створив на гучній "ракетній" справі, яку Служба безпеки України розслідувала у 2004 р. Тоді ЇЇ працівникам вдалося припинити діяльність міжнародної злочинної групи з торгівлі зброєю, яка працювала на території України. До неї входили громадяни Російської Федерації, України і Австралії. Верховодив у групі російський бізнесмен і саме Йому приписували контракт про 6 крилатих ракет для Китаю і 12 -Ірану.
Водночас неодноразові ретельні розслідування, проведені як компетентними відомствами України, так і спеціальними групами експертів ООН, підтверджували безпідставність та бездоказовість таких заяв. Очевидно, що така інформація створюється "на замовлення" і є проявом недобросовісної діяльності конкурентів
України на світовому ринку озброєнь. Можливості ж України в поширенні якісної об'єктивної інформації обмежуються її слабкими позиціями в світовому інформаційному просторі.
Хоча справедливості заради відмітимо: іноді акції чорного ПР можуть мати і зворотній ефект. Нема сумніву, що найбільш резонансним був так званий "кольчужний" скандал, коли Україну звинуватили у нелегальному продажу Іраку комплексу пасивної радіоелектронної розвідки "Кольчуга", завдяки якій, нібито, був збитий американський літак-невидимка. Піднятий галас навколо цієї інформації послугував як реклама для українських військово-технічних виробів, піднявши тим самим імідж українського військово-промислового комплексу.
Проведення таких СЮ, як провокування внутрішньодержавної конкурентної боротьби за іноземні контракти, також може приносити досить непогані дивіденди третій стороні. Поки ведеться внутрішня конкурентна боротьба за вигідні контракти серед підприємств однієї країни, чи навіть поміж дочірніми підприємствами держкомпаній, інша країна своєчасно просуває свій товар, який найчастіше є менш якісним та дешевим.
Як приклад можна навести медіа-війну у 2001 р. між Укрспец-експортом і заводом ім. Малишева, що розгорілася через контракт з йорданською фірмою "Defence Project" на поставку партії бронетранспортерів, винесши чимало "сміття з хати" і створивши привід конкурентам для дискредитації українського озброєння і військової техніки. Не поділивши смішну (щодо масштабів міжнародних угод у сфері експорту озброєнь) суму, учасники конфлікту опублікували документи, зміст яких становить комерційну таємницю.
Слід зазначити, що після перемоги "помаранчевої революції" урядовими та неурядовими структурами Російської Федерації були проведені добре організовані АЗА та СЮ, масштаби яких значно знизилися після обрання Прем'єр-міністром України В. Януковича. Ними було використано для проведення широкомасштабної інформаційної агресії проти правлячої еліти нашої держави у першому півріччі 2006 р. не тільки політичні чинники (статус російської мови, вступ України до НАТО, зокрема проведення спільних військових навчань, приєднання Криму до РФ, існування в Україні таємних в'язниць США, "маякові" проблеми), але і економічні ("газове питання", експорт українських продовольчих товарів у РФ, радіоактивна забрудненість українських металовиробів). Проведення цих АЗА і СЮ нанесли значну шкоду іміджу "помаранчевих" та економіці нашої держави.
Спрямований негативний інформаційний вплив на Україну та її суб'єктів, особливо в результаті проведення СЮ та АЗА, може призвести до втрат політичного, економічного, воєнного та іншого характеру. Запізнення із проведенням державою відповідних контрзаходів призводить до погіршення репутації України та її економічних суб'єктів, до фінансових втрат у зовнішньоекономічній діяльності. Цьому значною мірою сприяє той факт, що міжнародний імідж України формується переважно зарубіжними ЗМІ, які діють в інтересах інших держав або економічних конкурентів України.
Історичний досвід також свідчить, що небезпека порушення економічної стабільності в результаті проведення СЮ може виходити не лише з боку іншого економічного конкурента, а й від суб'єктів інших сфер діяльності. Таких, як різноманітні політичні радикальні угруповання чи терористичні організації. Як приклад можна навести виписку з бойової диспозиції "Союзу національних терористів" (CHT), створеного в 1927 р. на базі білоемігрантського Російського визвольного військового союзу, який боровся за визволення Росії від більшовицького панування: "Після перших ударів по живих цілях центр ваги має бути перенесений на промисловість, транспорт, склади, порти і елеватори, щоб зірвати експорт хліба і тим підірвати базу радянської валюти... Після перших же виступів необхідно широко опублікувати і розіслати усім хлібним біржам і крупним хлібно-фуражним фірмам повідомлення CHT в якому їм повідомляється, що всі члени CHT, які знаходяться в Росії, не тільки будуть здавати радянським зсипним пунктам і елеваторам свій хліб отруєним, але отруюватимуть і хліб, який здаватимуть інші. ... навіть часткове отруєння 3-4 пароплавів, завантажених радянським хлібом, незалежно від того, де це буде зроблено, утримає всі солідні фірми від купівлі радянського хліба... Те ж саме можна буде зробити з іншими радянськими експортними харчовими продуктами, наприклад, з сибірським маслом. При введенні своїх людей у вантажники, портові і митні службовці, це буде зробити неважко. Цим завдано було б радянській владі удару, майже рівнозначного блокаді".
Отже, тут хоча і йдеться про реальне завдання шкоди (отруєння хліба), але найбільший ефект від таких дій очікується завдяки проведенню СЮ (розсилка погроз відповідним об'єктам), тобто теж маємо спеціальну інформаційну операцію, хоч і з використанням реальних деструктивних акцій. У розділі 2 було наведено достатньо підстав розглядати терористичний акт як один із варіантів СЮ, оскільки тероризм є не просто деструктивною діяльністю. Головна зброя тероризму - це його медіатехно-логія, призначена для створення найширшого громадського резонансу.
І терористичні акти, і СЮ досить часто розглядаються як шлях зрівняння можливостей при протиборстві сторін, одна з яких значно перевищує іншу потенційно, причому (і в цьому їх привабливість) такі агресивні дії можуть вчинюватися як у воєнний, так і у мирний час. Остання обставина, а також той факт, що при мінімумі затрат можна досягти значного ефекту, сприяють залученню цих методів у арсенал економічного протиборства.
Зрозуміло, теракт, вчинений з використанням вибухівки, горючих чи отруйних речовин може призвести до руйнації певного об'єкту чи навіть декількох, і тим самим завдати відчутних матеріальних збитків. Яскравий приклад про масштабність утрат від терористичних актів дають події 11 вересня 2001 р. в США. Рудольф Джуліані, що був тоді мером Нью-Йорка, вважає, що спочатку збиток міста склав близько 60 млрд доларів. З роками ця цифра може зрости до декількох трильйонів. Відновлення ж зруйнованої частини будинку Пентагона у Вашингтоні обійдеться в 800 мли доларів.
Але не це головне. Крім прямого економічного збитку, тероризм здійснює опосередкований негативний вплив на світовий економічний процес, економіку окремих країн і регіонів, на окремі сектори економіки цілих країн. На думку відомого економіста Бенджамена Зичера, найбільший збиток тероризм завдає, не ушкоджуючи або знищуючи майно, а створюючи атмосферу страху і невпевненості.
Той факт, що результати терористичної діяльності можуть суттєво впливати на курс цінних паперів біржі, стимулювати попит або навпаки викликати його падіння на певні товари, послуги, зрештою становити загрозу розвитку економіки в регіоні чи країні, не міг не зацікавити (і події останніх років цьому є яскраве підтвердження) лідерів світового бізнесу, особливо представників потужних транснаціональних корпорацій, які в терористах вбачають перш за все ефективний засіб забезпечення своїх інтересів, зокрема в конкурентній боротьбі.
Дії ісламістів обійшлися економіці Алжиру в 16 млрд доларів. У 1996-2001 рр., після того як палестинські терористи провели серію терактів у Кенії, країна зіткнулася з такою проблемою, як відтік іноземних туристів. До речі, Кенія заробляла на туристах близько 500 млн на рік. А після терактів збитки туристичної індустрії складали 1 млн на добу. Аналогічні процеси було відзначено в Індонезії після теракту на острові Балі.
У 2000 р. Єгипет відвідало понад 5 мільйонів туристів, Йорданію - 1,4, Ізраїль - 2, Туніс - 5, ОАЕ - 3,5 мільйонів туристів. Наслідки теракту 11 вересня 2001 р. для туризму цих країн неважко було передбачити. їхня економіка недорахувалася мільйонів і мільйонів доларів, число зайнятих в інфраструктурі туризму скоротилося, чисельність безробітних зросла. Були закладені основи для розширення терорного середовища в цих країнах.
Мабуть, справедливе твердження, що саме активність баскських терористичних угруповань є причиною того, що країна басків залишається економічно найменш розвинутою областю Іспанії. Показники економічного росту в ній на 10% нижче, ніж у середньому по Іспанії. У Колумбії, де активно діють декілька терористичних угруповань, іноземні інвестиції стали рідкістю, а рівень життя населення на 45% нижче, ніж у середньому по Латинської Америці. У Ізраїлі в 2000-2002 pp. від рук терористів загинуло 606 осіб і близько 4,5 тис. поранено. Від повсякденних атак арабів постраждав насамперед туризм. За підрахунками банку Ізраїлю, за останні роки терористи завдали країні збиток у розмірі 4% ВНП.
Тероризм сам перетворився в прибутковий бізнес - бізнес на крові тих нещасних, котрі гинуть у результаті проведених терактів. "Створена Усамою бен Ладеном терористична мережа складається не тільки зі збройних екстремістів: у нього е декілька хитрих і проникливих фінансових радників", - заявив в інтерв'ю Рейтер Стивен Емерсон, керівник Антитерористичного інституту у Вашингтоні.
За інформацією агентства "Bloomberg", за кілька днів до терористичних актів різко підскочили обсяги торгів акціями корпорацій UAL і AMR, що володіють авіаційними компаніями "United Airlines" і "American Airlines'*. Літаки саме цих компаній терористи використовували при проведенні терактів у Нью-Йорку і Вашингтоні. Причому обсяги торгів у 12-25 разів перевищували звичайний рівень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві“ на сторінці 5. Приємного читання.
