Найбільшу тривогу викликає нарощування американцями зусиль щодо створення якісно нового виду зброї - інформаційної, а також розробка нових форм ведення ІВ.
До інформаційної зброї американські фахівці відносять "комплекс програмних і технічних засобів, призначених для контролю інформаційних ресурсів конфронтуючої сторони та втручання в роботу її інформаційно-управлінських систем". Інформаційна зброя включає засоби знищення, перекручування, розкрадання та затримку інформації, подолання систем захисту інформації, дезорганізація роботи технічних сегментів щодо систем управління, інші можливості.
Окрім військової галузі, інформаційна зброя також може використовуватися в економічній, банківській, соціальній та інших сферах з метою:
дезорганізації діяльності управлінських структур, транспортних потоків і засобів комунікації;
блокування діяльності окремих підприємств та банків, а також цілих галузей промисловості шляхом порушення багатоланкових технологічних зв'язків і системи взаєморозрахунків, проведення валютно-фінансових махінацій тощо;
ініціювання великих техногенних катастроф на території супротивника внаслідок порушення штатного управління технологічними процесами та об'єктами, що мають справу з великими об'ємами небезпечних речовин і високих концентрацій енергії;
масового поширення і впровадження у свідомість людей визначених уявлень, звичок і поведінкових стереотипів;
викликати невдоволення чи паніку серед населення, а також провокування деструктивних дій різних соціальних груп.
В інформаційній війні американські фахівці виділяють наступальні та оборонні інформаційні операції, які можуть проводитися окремими особами, диверсійними та терористичними групами чи спеціально підготовленими військовими формуваннями. Важливе місце при цьому приділяється психологічним операціям, здійснюваним із метою впливу на громадську думку чи конкретних людей.
Як основні об'єкти у застосуванні інформаційної зброї у мирний та воєнний час виступають:
комп'ютерні системи та системи зв'язку, використовувані державними та урядовими організаціями при виконанні своїх управлінських функцій;
військова інформаційна інфраструктура, яка вирішує завдання в управлінні військами і бойовими засобами збору та обробки інформації в інтересах збройних сил;
інформаційні та управлінські структури банків, транспортних і промислових підприємств;
засоби масової інформації, насамперед - електронні (радіо, телебачення і т. ін.), а також друковані.
Такий підхід відводить для розвідувального співтовариства США одну з ключових ролей в ІВ. І роль ця визначається не тільки через зазвичай високий технічний потенціал розвідувального співтовариства, що дозволяє добувати та обробляти величезні обсяги розвідувальної інформації у глобальному масштабі, а й агентурними можливостями розвідки для проведення інформаційних операцій (особлива увага приділяється придбанню агентури впливу на різних рівнях державної влади, політичних і громадських організацій, ЗМІ та соціальних верств населення}.
Можна стверджувати, що окремі елементи інформаційної боротьби останніми роками не раз використовувалися США в різних міжнародних конфліктах. Разом із тим, тільки після закінчення війни у Перській затоці ("Бура в пустелі") США уперше відкрито заявили про широкомасштабне використання інформаційної зброї у ході бойових дій. Тоді широке застосування американцями засобів радіоелектронної розвідки і боротьби, а також високоточної зброї проти іракських систем командування та управління призвело до значного зниження ефективності роботи цих систем, істотно вплинуло на результат війни. Крім того, стосовно збройних сил і населення Іраку, а також населення США та інших країн використовувалися методи психологічного впливу, спрямовані, з одного боку, на моральне придушення супротивника і, з іншого - на формування позитивного ставлення світової спільноти до дій американських військових.
Незважаючи на те, що фахівці відзначали допущену американцями низку серйозних прорахунків у застосуванні інформаційної зброї у ході війни в Перській затоці, у США як підчас бойових дій, так і після було розгорнуто пропагандистську кампанію, не позбавлену елементів блефу, яка переслідувала декілька цілей:
по-перше, сприяти зусиллям американського керівництва щодо створення як усередині країни, так і за її межами уявлення про США як про визнаного світового лідера, продемонструвавши американську перевагу в сфері військових інформаційних технологій, які мають стати, поряд із ядерною зброєю, одним з основних стримуючих чинників;
по-друге, переконати американських платників податків і законодавців у необхідності та доцільності виділення бюджетних коштів на удосконалення інформаційної зброї, що, на думку його прихильників, дасть змогу США здобувати перемогу в будь-яких військових конфліктах при мінімальних утратах серед американських військовослужбовців. Поряд із різними пропагандистськими кампаніями військово-політичним керівництвом США робляться конкретні практичні кроки щодо створення матеріальної бази інформаційно? війни. Одночасно проблеми забезпечення інформаційної безпеки розглядаються ними як один із пріоритетних напрямків забезпечення національної безпеки Сполучених Штатів.
Комітетом начальників штабів США розроблено та затверджено Об'єднану доктрину щодо проведення інформаційних операцій (joint Doctrine for information Operation - JDIO). У доктрині узагальнюється досвід щодо створення концепції інформаційної війни та безпеки, закріплюються чіткі поняття й визначення з метою розроблення однакового підходу і координації зусиль командуванням збройних сил усіх рівнів. JDIO містить наступальний та оборонний компоненти, які складаються з таких розділів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Військовий рівень реалізації концепції ІВ“ на сторінці 3. Приємного читання.
