Радіоелектронна боротьба у певному смислі завжди була інформаційною війною. Створення перешкод радіолокаційним засобам супротивника позбавляло його інформації про реальну ситуацію, пов'язану з бойовими діями авіації і напрямками удару балістичних ракет. Радіолокаційні розвідка і засоби у підтримці військових з'єднань і частин мають завдання одержувати інформацію про місця розташування станцій радіолокаційних систем супротивника, щоби завдати удару по них. Створення перешкод системам зв'язку супротивника порушує їх нормальне функціонування, знижує ефективність і надійність, а перехоплення інформації сприяє розкриттю планів бойових дій супротивника. Але останні досягнення в електронній війні, в інформаційних технологіях (застосування розподілених обчислювальних мереж і систем, псевдовипадкова перебудова несучої частоти в каналах зв'язку, широкополосна модуляція, багатостанційний доступ із кодовим поділом, методи коректив помилок і стиску інформації) ускладнюють як створення перешкод радіоелектронним засобам супротивника, так і перехоплення його інформації.
Операціям РЕБ щодо ушкодження нормальної роботи систем і мереж супротивника шляхом створення активних перешкод чи фізичного руйнування найбільш важливих їх компонентів мають передувати розвідка та інформаційно-аналітична оцінка їх структури та значення. Слід виявити, наприклад, найбільш важливі та вразливі вузли мереж зв'язку, що можуть вплинути на функціонування всіє системи. Замість фізичного руйнування таких вузлів буває доцільніше - погіршити якість їхнього функціонування.
Так, виведення з ладу найбільш захищених наземних ліній провідного зв'язку супротивника змусить його перейти на радіозв'язок, канали якого легше контролювати, чи вести передачу зі зниженою швидкістю, що збільшить термін, необхідний для ухвалення рішення щодо дій у відповідь.
Так було в період воєнних дій проти Іраку в зоні Перської затоки. Цьому передувало тривале вивчення супротивника з використанням інформації про досвід, отриманий Іраком у процесі тривалої війни з Іраном, і особливостей радянської військової доктрини, яку дотримувалося військово-політичне керівництво Іраку. Крім того, використовувалися дані, одержувані від систем розвідки з джерел електромагнітних сигналів ЕІЛчТ, і корисний досвід у проведенні військових навчань. У січні 1991 р. США та його союзники вже могли прийняти план проведення воєнних операцій з указівкою цілей для авіації на підставі точних знань про системи командування, управління та зв'язку в Іраку.
Із самого початку війни проти Іраку і бойових операцій авіацією союзники приступили до систематичного руйнування засобів командування та оперативного управління збройних сил Іраку. Більшість вузлів зв'язку було виведено з ладу, що часто порушувало зв'язок вищого командування Іраку з підлеглими військовими з'єднаннями та частинами по звичайних каналах. Тому воно було змушене шукати обхідні шляхи, включаючи використання систем радіозв'язку нафтових промислів, споруджені західними компаніями, які видобувають нафту за контрактами, і регіональні телефонні мережі (із лініями, прокладеними поза містами). За деякими повідомленнями, верховне командування збройних сил Іраку використовувало для зв'язку зі своїми військовими з'єднаннями навіть мережу Інтернет.
Збройні сили Іраку навчалися та готувалися до ведення війни в стилі, близькому до бойових дій часів Другої світової війни, й не були готові до ведення ІВ.
У ході воєнної кампанії американцями був врахований минулий досвід щодо заходів психологічного впливу на супротивника у зоні Перської затоки в 1991 р. Коаліція багатьох держав, що діяла проти Іраку, хоча і була представлена у багатьох випадках лише символічними збройними силами, стала прикладом класичної психологічної операції, яка мала засвідчити С. Хусейну, що існує широкий міжнародний консенсус проти вторгнення Іраку в Кувейт, і натиснути на нього. Зіграла свою роль і дезінформація, розповсюджувана з літаків і супутників союзників та ЗМІ. Ця дезінформація спотворювала спрямовані інформаційні потоки на Ірак і викликала почуття жаху в його населення. Важливий психологічний вплив зробили проведені ВМС США облудні операції, які імітували висадження морських піхотинців. Як наслідок - менше 20000 військових моряків і морських піхотинців союзників стримували близько 120000-й контингент солдатів Іраку, що очікували в окопах атаки морської піхоти США, яка так і не відбулося.
Аналогічна тактика скоординованого проведення наземних військових дій зі спеціальними інформаційними операціями спостерігалася і під час останньої військової кампанії США проти Іраку, що уможливило американській стороні не поступатися напрямком в бойовій взаємодії з іракськими підрозділами на ділянках фронту, де організація оборони була достатньою для ефективної відсічі агресора. Як тільки передові розвідувальні групи наштовхувалися на такі осередки, просування основних військових частин припинялося. Вдію вступала американська авіація і ракетні підрозділи з високоточною зброєю, розташовані за межами Іраку та кораблях ВМС США у Перській затоці. Що не дозволяло іракцям діяти ефективно у відповідь. Поряд із фізичною шкодою техніці та живій силі чинився великий моральний тиск, що значно деморалізувало не лише особовий, а й командний склад іракської армії. Одночасно через викриті канали зв'язку іракських збройних сил і заслану в мережу управління військами агентуру впливу, оперативні групи РУМО встановлювали прямі контакти з окремими командувачами бригад, дивізій, укріплених районів певних фронтів та здійснювали їх індивідуальну ідеологічну і психологічну обробку, схиляючи припинити опір та перейти на бік військ "коаліції", до співробітництва з американською окупаційною владою. Після того як канали зв'язку з головнокомандувачем С. Хусейном було знищено, значне число командувачів іракської армії, підданих спецслужбами США психологічній обробці, морально зламалося і почало здаватися разом із підлеглими підрозділами американцям, розраховуючи на милість переможців.
Враховуючи здобутий в бойових операціях в Югославії, Афганістані, Сомалі, Іраку досвід, Міністерство оборони США має намір також використовувати в інтересах психологічної війни міжнародну мережу Інтернет. Мережа може бути використана як система раннього політичного попередження, яка не дозволить правильно оцінити ситуацію в тому чи іншому регіоні. Розвідувальні органи США можуть контролювати трафіки цієї мережі, щоб отримувати інформацію, яку можна використати для проведення операцій інформаційної війни в окремих регіонах. По мережі Інтернет можна передавати інформацію співчуваючим групам у таких регіонах, які можуть самостійно проводити ті чи інші операції, що виключатиме необхідність направлення сюди спеціальних збройних сил США.
В інформаційній війні з використанням засобів розвідки широко застосовуються різні системи та датчики для спостереження і контролю обстановки на полі бойових дій. У сучасних арміях розробляють схеми використання інформації від датчиків у реальному чи близькому до реального часу для управління бойовими діями та наведення зброї на ціль. Операції ІВ, спрямовані проти таких систем, можуть вивести з ладу вогневі засоби об'єкту, що атакується, але дієвість різноманітних типів датчиків і широкий діапазон частот їхніх сигналів істотно ускладнюють проведення таких операцій. Нові розробки розширюють можливості одержання та використання інформації від датчиків. Одні системи датчиків будуть видавати інформацію про все, що вони фіксуватимуть у зоні спостереження, а інші, із підвищеною чутливістю і гнучкістю, діятимуть по конкретних цілях. Інформація від систем спостереження, установлених безпосередньо в зоні бойових дій, може зіставлятися та накопичуватися на відеозображення, одержувані від розвідувальних безпілотних літальних апаратів і літаків та даними агентурної розвідки для формування повної картини бойової обстановки. Поєднання більшої кількості таких датчиків у єдину мережу створює оптимальні можливості для взаємодії родів військ і навіть збройних сил різних країн.
В інформаційній війні широко використовується потенціал хакерів. Дії першої хвилі хакерів, які були в основному аматорами, можна вважати не дуже шкідливими, хоча в пресі їм приписувалися події, яких вони не стосувалися. Пізніше з'явилися кваліфіковані та висококваліфіковані хакери, які діють із злочинними намірами (пошук інформації для продажу, одержання доступу до секретної військової інформації тощо). Як правило, хакери використовують визначені слабкі місця в системі безпеки комп'ютерних мереж.
Для визначення уразливості військових обчислювальних систем і мереж управління інформаційних систем МО США провело протягом двох років перевірку 8932 таких систем із застосуванням методів і засобів, використовуваних хакерами-любителями.
Спроби проникнення в 7860 систем виявилися успішними, і тільки в 390 випадках вони були викриті законними користувачами. Але офіційно було повідомлено лише про 19 успішні проникнення. Таким чином, 88% військових комп'ютерних систем виявилися незахищеними від зовнішнього проникнення, 99% незаконних проникнень не були викриті та лише про 5% вторгнень було повідомлено офіційно.
Зростаюче число вторгнень у корпоративні, фінансові та військові інформаційні системи США свідчить про те, що хакери, злочинні угруповання та іноземні розвідувальні служби вважають ці системи важливою мішенню.
Добре спланована та успішно проведена атака хакерів може викликати істотні короткочасні "ефекти", такі, як порушення роботи телефонної мережі та банківських систем і навіть систем управління промисловістю чи відключення систем енергопостачання та блокування систем управління повітряним рухом. Але в довгостроковому плані такі дії хакерів менш значимі. Однак варто враховувати, що в найближчі роки активність хакерів та інших злочинних елементів щодо проникнення в цивільні й військові інформаційні та комп'ютерні системи зростатиме, бо з'являтимуться нові технології, які вони зможуть використовувати, а також будуть розроблені нові як методи, так стратегія на злам систем безпеки.
Найбільшу небезпеку в діях хакерів та інших злочинних елементів представляє можливість упровадження ними комп'ютерних вірусів у програмні засоби, які керують життєво важливими системами. Такі віруси можуть почати діяти в заздалегідь установлений час чи при настанні зазначених дат.
Кібернетична війна - війна у віртуальному просторі з використанням кібернетичних засобів. Вона є специфічною, вищою формою ІВ, що включає в себе всі інші її форми, але виключає звичайні воєнні дії. Тому неправильно називати кібернетичною війною звичайні воєнні дії з використанням операцій, методів і засобів ІВ.
Кібернетична війна є концепцією ведення війни з використанням моделей та імітації подій, що відбуваються в об'єктивній реальності, і процесів. Через те, що багато цілей, проти яких проводяться операції в інформаційній війні, не існують фізично, а можуть представлятися лише моделями, то розробка таких високоточних моделей є однією з функцій кібернетичної війни. Ці моделі мають відбивати всі аспекти фактичної війни в реальному часі.
Близьке до реальності кібернетичне моделювання бойової обстановки дозволяє не тільки заощаджувати кошти на навчання і тренування особового складу збройних сил, а й випробовувати нові сценарії бойових дій та тактичні прийоми без людських і матеріальних утрат. Операції та засоби інформаційної війни більш широко застосовуватимуться для імітаційного моделювання: від індивідуального навчання особового складу до підтримки широкомасштабних навчань і планування воєнних операцій.
Теоретично за допомогою моделювання та імітації бойових дій у кібернетичному просторі можна довести, що одна зі сторін, яка бере участь у конфлікті, потерпить неминучу поразку. Це може означати для неї, що відпадає необхідність ведення фактичних бойових дій. Однак для цього необхідна згода конфронтуючої сторони з такими результатами моделювання, що в реальному житті нереально. Тому суто кібернетична війна залишиться предметом наукової фантастики на кілька найближчих десятиліть.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Військовий рівень реалізації концепції ІВ“ на сторінці 2. Приємного читання.
