Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

Криза - це момент максимального загострення протиріч, тобто певний апогей процесу розвитку, під час якого відбувається заміна влади, зміна економічної основи держави, нелегальні сили та засоби супротивника переходять на легальне положення, виникає так звана "революційна" або "контрреволюційна" ситуація.

Спад-це момент природного чи штучного вирішення протиріч в оперативній обстановці. Правлячі кола, отримавши інформацію про виникнення або про розвиток оперативної обстановки використовують протиріччя на свою користь, впливаючи на визначені спецслужбами чинники та умови таким чином, щоб випередити супротивника в його діях. Спад оперативної обстановки є найбільш стабільне її утворення, властиве їй протягом достатньо тривалого часу.

Будь-яке явище завжди підпорядковується закону причинності, в тому числі й оперативна обстановка, тому всяка її зміна потребує пізнання причин виникнення тієї чи іншої обставини. Якщо причини стають відомі спецслужбам, вони мають змогу спрогнозувати сутність і характер їх наслідків. Проте, необхідно враховувати, що визначення оперативної обстановки за схемою "потенціал служби безпеки (контррозвідки) - супротивник - середовище - об'єкти забезпечення безпеки" не завжди точно віддзеркалює сутність явищ. У цьому випадку виходить, що:

• 1)нині держава зі своєю загальнонаціональною системою заходів безпеки не в повному об'ємі включається в протиборство; у сучасних умовах це пов'язано з наявністю недержавного (приватного) сектору в економіці України та інших державах посткомуністичного простору, який існуючою системою державної безпеки не охоплюється; крім цього, в державі не лише не відпрацьований належний порядок відносин і механізм взаємодії із системою служб безпеки недержавних суб'єктів господарювання, а вони просто відсутні, як і відповідні нормативно-праві акти, які б регулювали цю взаємодію;

• 2) одночасно середовище майже завжди визначається негативним, тому що за своєю внутрішньою суттю середовище може відноситися до супротивника як "потенційна агентура". Таке упереджене посилання виправдане, тому що воно формується під впливом того, що спецслужби найчастіше "працюють" із негативним середовищем як із супротивником, здійснюючи проти нього адекватні оперативні (таємні, конспіративні) заходи. З цієї причини на практиці виділяти середовище в самостійний елемент оперативної обстановки без ув'язки його із діяльністю супротивника чи конкурента вважається недоцільним.

Для аналізу та безпекознавчої, насамперед контррозвідувальної, оцінки необхідно брати більш широкий спектр показників тому, що чинники, що виступають як причини (рушійна сила процесів оперативної обстановки) дають змогу виділити низку різносторонніх закономірних наслідків. Численні наслідки кожного із чинників і є саме тими умовами, які мають обов'язково враховуватися аналітиками в довідках про оперативну обстановку.

Побудова альтернативних моделей (прогнозованих комплексних систем умов і чинників) майбутньої оперативної обстановки створює необхідні передумови для спрямованого впливу спецслужб, особливо загальнодержавних, на її розвиток. Побудова цих моделей утворює основу: 1) для формування концепції прогнозування тенденцій оперативної обстановки та їх характеру; 2) для надання спрямованого вигідного впливу на супротивника з метою послаблення його потенціалу і нейтралізації підривних спрямувань; 3) для надання спрямованого вигідного впливу на власні сили, засоби та об'єкти захисту з метою мобілізації їх потенціалів і нейтралізації можливих наслідків підривних спрямувань та негативних впливів супротивників, конкурентів, ворогів.

Наприклад, для дослідження і прогнозування оперативної обстановки з метою викриття фактів діяльності агентурної розвідки іноземних спецслужб на стадії виконання агентом завдань необхідно:

По-перше, для визначення на підставі оцінки та аналізу на об'єкті проникнення та в його оточенні можливих агентів супротивника, конкурента чи ворога доцільно постійно: 1) проводити порівняльний аналіз наявних директивних матеріалів з наявними оперативними даними про спрямування іноземних партнерів; 2) узагальнювати та аналізувати на місцях дані щодо розвідувальних спрямувань до конкретних об'єктів і проблем; 3) виділяти на об'єктах спрямувань коло відомостей (документальних даних), які супротивник може отримати лише агентурним чи технічним шляхом; 4) узагальнювати та аналізувати дані, що вказують на можливу діяльність у даній місцевості агентів чи технічних засобів розвідки іноземних спецслужб.

По-друге, на підставі зазначеної вище попередньої роботи здійснювати розробку моделі ймовірної шпигунської діяльності агента іноземних спецслужб або іншого конкурента, спрямованої на добування первинної розвідувальної інформації, а саме, мають бути визначені: 1) ймовірні шляхи проникнення агента іноземних спецслужб чи іншого конкурента на об'єкти спрямувань ідо секретів; 2) напрямки і сфери ймовірних дій агента іноземних спецслужб під час добування первинної розвідувальної інформації; 3) категорії осіб, у середовищі яких найбільш ймовірно знаходитиметься агент іноземних спецслужб; 4) способи та прийоми добування агентом іноземних спецслужб первинної розвідувальної інформації.

По-третє, розробити сучасну систему, що демаскує агента іноземних спецслужб, іншого конкурента на стадії виконання ним розвідувальних завдань.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства
  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері