Розділ «8.6. Інформаційна асиметрія у формуванні інформаційного простору»

Експлуатувати забобони.

· Освітня пропаганда

Долати незнання японцями західного характеру.

Долати незнання японцями західної індустріальної сили.

Долати незнання японцями щодо поводження союзників з військовополоненими.

Отже, можна зробити висновок, що ця пропагандистська кампанія, таке, що вона була досить системною науково обґрунтованою. Постійно створювалися огляди, в яких аналізувався бойовий дух противника. Про системність свідчить навіть вислів, яким користувалися тоді: "Одна гарна листівка краща за десять абияких". Системний підхід виявляється, наприклад, в порадах лінгвістів, які рекомендували не вживати в листівках слово "нацисти", оскільки воно могло бути невідомим японцям, а краще говорити про "німців", коли йшлося європейський театр воєнних дій. Вони взагалі рекомендували менше писати про Європу, а більше про те, що безпосередньо стосується Японії. Тобто все зводиться до породження ефективніших повідомлень.

Розроблений в 1944 р. план дій із проведення психологічних операцій визначав психологічну війну як будь-яку активність проти ворожих сил, за винятком звичайних і партизанських дій, а також фізичного саботажу. Цікаво, що здача в полон японського солдата визначалася як вторинна ціль, первинною ціллю вважалися послаблення опору і зниження бойового духу противника.

Було розроблено таку структуру бойового підрозділу:

· секція аналізу;

· департамент планування;

· секція виробництва.

Перша секція обробляла дані розвідувальних підрозділів, щоб знаходити психологічно слабкі місця. Вона визначала для Департаменту планування чіткі завдання з експлуатації цих слабких місць. Департамент планування відповідав за розробку і часовий розклад роботи, намагаючись, щоб уся діяльність була єдиною роботою всього підрозділу. Він надавав подальшу інформацію секції виробництва у вигляді тижневих директив.

Планування ґрунтувалося на таких базових засадах. По-перше, пропагандисти повинні добре знати психологію противника. По-друге, треба вміти знаходити слабкі місця у психології ворога. Третє, планувальники повинні вміти визначати вирішальні психологічні цілі. По-четверте, вони повинні подавати факти зрозуміло, логічно, вміти планувати у часі. Офіцери розвідки, які контролювали проведення психологічних операцій, могли відмовитися від розповсюдження листівок, які вони вважали неефективними.

Е. Гілмор перераховує ряд базових правил щодо написання листівок для японських солдат: "Листівки японською мовою мають писатися у стилі "патерналістському, але не холодному", не мати натяків на поблажливість, звертатися до емоцій японців в м'якій манері. Пропаганда повинна не ображати читача, не бути хвалькуватою, ніколи не звинувачувати цільову аудиторію, вона має залишати відчуття, що союзники бачать хороші риси японських людей, яких втягнули у війну їх лідери. Листівки не повинні заганяти противника у кут, не надаючи йому інструкцій щодо виходу з нього, наприклад, запевняти японців, що смерть в бою не є правильною долею солдата. І останнє, пропагандисти мають бути впевненими, що кожне їхнє слово і кожна фраза були щирими, мають розкривати можливості гарного майбутнього, коли війна закінчиться, надавати такі матеріали, що дають можливість японцям самим робити висновки, а не прив'язувати їх до відповідей, що були зрозумілими для союзників"*253. Це технологічні правила, наявність їх полегшує роботи тим, хто пише листівки чи створює радіопередачі. Наявність таких настанов є наступним етапом вже більш складної пропагандистської роботи. Це вже не лише пропаганда, а й метапропаганда, тобто наукове уявлення про пропагандистську роботу.

*253: { Taylor Р.М. War and media. Propaganda and persuasion in the Gulf war. — Manchester etc., 1992. — C. 24—25.}

Цікавий пропагандистський досвід роботи з населенням від імені владних структур пропонує відомий кібернетик С. Бір*254. Цей досвід було застосовано в широких масштабах у Чилі. Це теж можна вважати метапропагандою.

*254: { Вир С. Мозг фирмы. — М., 1993.}

Як бачимо, досвід Заходу у проведенні психологічних операцій досить значний. До нього, окрім десятків воєнних конфліктів, слід віднести і холодну війну, і гласність, і перебудову. При цьому цільовою аудиторією ЮСІА завжди були еліти країн, навіть радіопропаганда спрямовувалися на них, а не на всіх. Наприклад, Г. Ронслі пише про увагу "Голосу Америки" до угорських інтелігентів під час подій 1956 р.*255. Тобто перед нами чіткий, перевірений роками досвід функціонування в достатньо агресивному комунікаційному середовищі. Радянський Союз мав свій найкращий досвід роботи все ж таки в ситуації сприятливого комунікаційного середовища, яким була власна країна. У випадку агресивного середовища всі пропагандистські зусилля зводилися нанівець, згадаймо, наприклад, соціальні ролі Л. Брежнєва як генерального секретаря і як героя численних анекдотів.

*255: { Rawnsley GD. Radio diplomacy and propaganda. The BBC and VOA in international politics, 1956—1964. — Houndmills etc., 1996. — P.}

Країни СНД перебувають сьогодні в настільки невигідному становищі, що для них найбільш важливою має стати розробка доктрини інформаційного стримування, що має не тільки породжувати відповіді на погрози (бути реактивною), а і самостійно й активно породжувати інформацію, яка б знизила рівень погроз (бути проактивною). Бути самодостатніми країнам СНД дає змогу те, що практично будь-яка дія в інформаційній сфері характеризується зазначеною вище асиметрією. Саме з цієї причини, наприклад, терористи, будучи малою силою, можуть тримати в напрузі велику державу, що є великою силою.