Розділ «8.6. Інформаційна асиметрія у формуванні інформаційного простору»

*237: { Negrine A Politics and mass media in Britain. – London etc., 1994. – P. 127.}

Англійські дослідники, аналізуючи висвітлення кризових подій в пресі, визначили такі дванадцять характеристик (вісім основних факторів і чотири, пов'язаних з культурою).

1. Частота – чим більше частота події збігається з частотою новин, тим більша вірогідність того, що вона буде розглядатися як новина.

2. Амплітуда – відповідний рівень, наприклад, насильства, потрібен для того, щоб воно розглядалося як новина.

3. Неоднозначність – чим менша неоднозначність, тим більша вірогідність бути поміченим.

4. Релевантність – подія має бути культурно релевантною, щоб бути поміченою як новина.

5. Збіг – чим подія є очікуванішою, бажаною, тим швидше вона стане новиною.

6. Доповнюючою останні два чинники є несподіваність: подія має бути рідкісною і несподіваною, щоб бути новиною.

7. Якщо подія стала новиною, вона буде залишатися новиною, навіть при зменшенні амплітуди.

8. Композиція – новини компонуються так, щоб створювати баланс між різними повідомленнями*238.

*238: { Цит. за: Negrine R. Politics and mass media in Britain. — London etc., 1994. — P. 121.}

Багато з цих характеристик підкреслюють саме інформаційну асиметрію. Чотири культурні фактори, що визначають новину, такі:

9. Елітні нації скоріше стають предметом новин.

10. Елітні прошарки суспільства скоріше стають предметом новин.

11. Чим більше подія персоналізована, тим більша вірогідність того, що вона стане новиною.

12. Чим більше подія негатизована, тим більша вірогідність того, що вона стане новиною.

Телебачення висуває свої додаткові вимоги: подія має бути драматичною, привабливою, розважальною.

Ці фактори визначають відмінність між реальною подією та символічною новиною. Інформаційна асиметрія базується при цьому на можливості висвітлення події, виходячи з різних її аспектів, створюючи різні види новин. Наприклад, як ми вже зазначали, війна може інтерпретуватися або з патріотичних, або з родинних позицій. У першому випадку більший вплив справлятимуть офіційні джерела, у другому – неофіційні. Тому саме асиметричність дає змогу якщо не перемагати сильнішого, то завдавати йому значної шкоди, адже вона завжди знаходить слабкі місця в "обороні" супротивника.

Непередбачуваний варіант поведінки справляє сильніше враження на співрозмовника, краще фіксується в пам'яті. Л. Замятін згадував про різкий тон М. Тетчер в одній з розмов з М. Горбачовим: "Зараз вона нагадувала розлютовану тигрицю, що захищала своє заповідне поле. Але, може бути, прем'єр просто перевтомилася, втратила контроль над собою, виявилася в полоні емоцій? Ні, звичайно. Пізніше помічник Тетчер Пауел у довірчій формі сказав мені: "Наша леді розіграла розмову саме так, як і хотіла її розіграти". Не сумніваюся: якби Тетчер не була великим політичним діячем, вона цілком могла б стати акторкою. Втім, вона такою і була у політиці"*239.

*239: { Замятин Л.M. Горби и Мэгги. — М., 1995. — С. 121.}