Розділ «8.6. Інформаційна асиметрія у формуванні інформаційного простору»

*248: { Vickers M.J. The revolution in military affairs and military capabilities // Ibid. — P. 33.}

Аналітики пропонують ряд базисних положень, що задають породження інформаційного продукту у воєнних цілях*249:

· *249: { Thomas T.L. The threat of information operations; a Russian perspective // Ibid. — P. 65—68.}

· інформаційні ресурси повинні охоронятися так само обережно, як і ядерна зброя;

· інформаційні операції порушують баланс сил;

· інформаційні операції погано розпізнаються в початковий період війни;

· точні інформаційні операції не завдають екологічної шкоди, тому можуть бути використані швидше, ніж ядерна зброя;

· інформаційні операції можуть бути спрямовані на руйнацію економічної системи;

· інформаційні операції можуть вести до деградації національної свідомості;

· інформаційні операції можуть приводити нації до зрадливих суджень і рішень;

· інформаційні операції і технології істотно підсилюють військову ефективність систем зброї.

Західні країни мають значний досвід роботи підрозділів з психологічних операцій. Росія мас досвід роботи в Афганістані, Чечні, Таджикистані. Цей досвід дуже потрібен, оскільки цей напрямок в основі своїй є прикладним. Жодна теорія не є тут настільки ж цікавою, як практика.

Ми можемо навести деякі висновки з психологічної війни союзників проти Японії*250. Були визначені дві важливі загальні стратегії. Перша отримала назву стратегії правди, відповідно до з неї союзники намагалися, хоча це було подекуди важко, подавати лише правдиву інформацію. Як довготривала стратегія вона виявилася правильною, оскільки поступово привчила японських солдат до правдивості саме пропагандистського слова, до якого спочатку вони ставилися зі зрозумілою недовірою. Як пише Е. Гілмор, стратегія мала кумулятивний ефект. Правдивість викладу новин з фронтів давала змогу переносити таке саме позитивне відчуття противника і на інші повідомлення пропагандистів. Ця загальна стратегія підходить для будь-якої ситуації.

*250: { Gilmore AB You can't fight tanks with bayonets. Psychological warfare against the Japanese army in the Southwest Pacific. — Lincoln etc.,1998.}

Друга стратегія відображала особливості ментальності саме японців: вона забороняла будь-яку критику японського імператора. З цього можна зробити більш загальний висновок про наявність тем і об'єктів, які не варто критикувати, оскільки ці об'єкти є досить важливими для аудиторії. Тут слід згадати, що і у випадку війни в Перській затоці американські листівки теж спиралися на почуття арабського братерства, яке повинно вижити в цьому конфлікті, тобто конфлікт подавався не з позицій США, а як міжарабський*251. Тобто в цьому випадку ефективніше було тримати "арабську координату" на своєму боці, ніж віддавати її противнику. І все це було розроблено в консультаціях з арабськими психологами.

*251: { Taylor Р.М. War and media. Propaganda and persuasion in the Gulf war. — Manchester etc., 1992. — P. 154.}

Принципово військовий контроль за психологічними операціями був необхідним з двох причин. З одного боку, пропаганда просто пов'язана з воєнними операціями, оскільки вона їх підтримує. З іншого, ефективні психологічні операції мають покладатися на планування військових операцій, в таких ситуаціях не може бути незалежних підрозділів. Дуже важливим фактором був час. Керівники цих операцій використовували такий вислів: "Потрібна листівка в потрібному місці в потрібний момент є суттю всієї програми". Також вважалося, що спочатку пропаганда повинна бути досить обережною, непомітною. Коли проходив час і відбувалося ослаблення ворога, пропаганда ставала більш чіткою. На останньому етапі вона була вже сміливою і виразною. Тобто головним чинником можна вважати поступовість комунікативного впливу.

Таким чином виділяють три етапи розвитку ефективної пропагандистської кампанії. На першому етапі вноситься сумнів у лави противника стосовно воєнної ситуації. До японців доводили інформацію про перемоги союзників у різних локальних сутичках. Такі новини мають містити карти і фотографії, щоб показати супротивнику міць частин, які йому протистоять. Підкреслювалася ізоляція Японії серед інших країн. На закінчення демонструвалися домівки японців, щоб викликати ностальгію за рідними.

Другий етап розпочинався, коли вже відчувалося, що атака союзників стає неминучою. Цілі були тими самими, що й на першому етапі: знизити бойовий дух та зменшити ефективність бойових дій. Демонструвалася неможливість опиратися висадкам союзників. Щоб увести суперечку, у стані супротивника наголошувалося на нездатності японських морських і повітряних сил захищати наземні війська.

Третій етап починався тоді, коли війська висаджувалися і вже вступали в контакт із противником. Акцент в листівках робився тепер на не загальних перемогах, а на конкретній регіональній протидії. Новини концентрували увагу на слабких місцях противника, відомих з інформації розвідки (нестача їжі, хвороби, дезертирство). Тут вже були заклики до здачі в полон, оскільки війська вступили в контакт.