Розділ «7.6. Російський проект електронного уряду»

Інформаційна політика

На третьому етапі буде створено передумови для масового поширення інформаційних і комунікаційних технологій у всіх сферах суспільної діяльності на основі єдиної інформаційної і телекомунікаційної інфраструктури і використання системи електронної торгівлі. Буде забезпечено комплексне впровадження системи електронної торгівлі у сфері постачання продукції для державних потреб на федеральному рівні і рівні суб'єктів Російської Федерації, стандартизованого електронного документообігу і систем забезпечення інформаційної безпеки.

На цьому етапі буде завершено формування єдиної інформаційної і телекомунікаційної інфраструктури для органів державної влади й органів місцевого самоврядування, бюджетних і некомерційних організацій, громадських пунктів підключення до загальнодоступних інформаційних систем.

У результаті створення ефективної системи правового регулювання, функціонування єдиної інформаційної і телекомунікаційної інфраструктури, удосконалення системи державного управління і підготовки кадрів у сфері інформаційних і комунікаційних технологій буде створено передумови для структурної перебудови економіки.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, становить 77 179,1 млн рублів (у цінах 2002 року), у тому числі з федерального бюджету – 39 383 млн рублів, з бюджетів суб'єктів Російської Федерації – 22 610,1 млн рублів (приблизно), позабюджетні джерела – 15 186 млн рублів. Обсяг фінансування реалізації першого етапу Програми (2002 рік) становив 2604,4 млн рублів, другого етапу (2003– 2004 роки) – 25 480,5 млн рублів, третього етапу (2005–2010 роки) – 49 094,2 млн рублів.

Для довідки. Обсяг фінансування проектів у сфері інформатизації суб'єктами Російської Федерації у 2003 році становив 6,2 млрд руб (близько 200 млн дол. США). Більше половини цієї суми – 3,8 млрд руб. було виділено суб'єктами Федерації ЦФО (Центрального федерального округу). Порівняно з 2001 і 2002 pp. спостерігається різкий стрибок у бік збільшення бюджету, але відбулося це в основному за рахунок прийняття міської цільової програми "Електронна Москва". Без грошових засобів Москви інші суб'єкти ЦФО витратили на реалізацію цієї програми лише близько 364 млн руб., причому рівень фінансування коливався від 950 тис. руб. в Іванівській обл., до майже 190 млн руб. у Московській. Порівняно з іншими федеральними округами ЦФО посідає перше місце, оскільки в Приволзькому федеральному окрузі на потреби інформатизації було виділено 1 млрд руб., у Північно-західному федеральному окрузі – близько 510 млн руб., у Сибірському федеральному окрузі 338 млн руб., у Південному – близько 250 млн руб., в Уральському – 143,36 млн руб., а в Далекосхідному – близько 130 млн руб. Обсяг регіонального (обласного) бюджету, який виділяється на розвиток інформаційних технологій, коливається від 1 млн руб. до 350 млн руб. у рік (не враховуючи Москви).

Нерівномірність фінансування сприяє загостренню цифрової нерівності на регіональному рівні. Одним із варіантів вирішення проблеми може стати залучення позабюджетних коштів, яке поки що відбувається досить повільно і неефективно. З цією метою, на думку Міністерства зв'язку Росії, слід більш активно здійснювати координацію регіональних програм інформатизації з Федеральною цільовою програмою "Електронна Росія". Це зумовлено формуванням на федеральному рівні базових інформаційних ресурсів, що використовуються в регіональних інформаційних системах, необхідністю підвищення ефективності регіональних програм за рахунок використання типових рішень, погоджених на федеральному рівні.

Наприкінець розгляду Федеральної цільової програми "Електронна Росія", слід зазначити, що уже зараз деякі російські фахівці вказують на низку недоліків цієї програми: "Деякі серйозні проблеми "Електронної Росії" можна побачити навіть неозброєним оком. Якщо їх не вирішити зараз, у майбутньому це принесе невиправдані витрати бюджетних коштів"*138. А саме, це стосується:

· *138: {Рябенький И., Головин С. Лучше торной дорогой, чем особым путем // Эксперт. — 2002. — № 47.}

· проблеми нескоординованості розробки проектів, унаслідок чого можна отримати не єдине інформаційне поле, а якесь лоскутне покривало із різноманітних несумісних одна з одною систем;

· недостанього фінансування: кошти, які виділяються в межах реалізації Програми "Електронна Росія" значно меньші того фінансування, яке щорічно виділяє на наукові дослідження організації комунікаційних ресурсів (НДОКР) лише одна корпорація Intel.

Пропозиції щодо запобігання і розв'язання цих проблем:

· координація: слід чітко сформулювати стратегію розвитку усіх інформаційних систем у межах Програми, визначити принципи їх взаємодії між собою та принципи створення єдиного інформаційного простору Росії;

· запитувані сервіси: від моделі взаємодії держави та її громадян, побудованої за принципом "людина зобов'язана державі", слід перейти до більш сучасної, заснованої на розумінні того, що держава слугує своїм громадянам, є для них лише "сервісною організацією". При цьому слід віднайти розумний баланс між максимально можливою кількістю нових послуг та ефективністю їх надання;

· стандартизація – завдання її дуже складне, тому що при розробці єдиних підходів слід врахувати інтереси великої кількості організацій та компаній, більшість яких конкурує одна з одною. Проте світова тенденція вже склалася – це використання відкритих стандартів на базі XML та його похідних;

· єдиний класифікатор – слід перейти до використання єдиних стандартних і сумісних класифікаторів у всіх системах "Електронної Росії";

· навчання – це питання навчання споживачів інформаційних систем "е-Росії", підготовки кадрів державних службовців та експлуатаційного персоналу, на яких покладено відповідальність за перетворення таких систем в реально діючі сервіси;

· перевірені рішення: Росія перебуває у достатньо вигідній ситуації саме тому, що деякою мірою відстає у впровадженні державних управлінських систем від розвинених країн. Таким чином, можна використовувати їх технологічний та організаційний досвід, проаналізувати їхні помилки з метою уникнення їх.

Для довідки. Вже у грудні 2004 року Уряд Російської Федерації може затвердити архітектуру електронного уряду відповідно до плану інституціональних змін, розробленого Міністерством економічного розвитку Росії в межах здійснюваної адміністративної реформи. Про це повідомив начальник управління з координації ФЦП "Електронна Росія (2002– 2010 pp.)" Міністерства зв'язку Росії О. Бихов на підсумковій колегії міністерства.

Передбачається, що функціональну модель електронного уряду буде підготовлено під керівництвом Міністерства економічного розвитку, а Міністерство зв'язку розробить технологічну архітектуру. Якщо буде прийнято відповідну постанову уряду, то ця функціональна модель електронного уряду стане нормативним документом, на підставі якого повинні будуть здійснюватися усі відомчі програми інформатизації. За словами О. Бяхова, функціональна модель електронного уряду може включати три рівні:

1) верхній – це послуги населенню і бізнесові, які ґрунтуються на соціальній відповідальності держави і мають виявлятися незалежно від організаційної структури органів влади;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційна політика» автора Поченцов Г.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7.6. Російський проект електронного уряду“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

  • Розділ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ

  • 2.2. Інформаційні стратегії в різних сферах життєдіяльності

  • 2.3. Основні прояви стратегій

  • 2.4. Стратегія як нетактика

  • 2.5. Стратегія як методологія роботи з невідомим

  • 2.6. Стратегічні виклики Україні

  • 2.7. Стратегічні наслідки розвитку інформаційних технологій для військової справи

  • Література

  • Розділ 3. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • 3.3. Американський досвід розвитку національної інформаційної інфраструктури

  • 3.4. Канадський досвід побудови інформаційної магістралі

  • 3.5. Інформаційна політика Європейського Союзу щодо побудови інформаційного суспільства

  • Література

  • Розділ 4. ДЕРЖАВНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

  • 4.2. Державна інформаційна політика України та шляхи її вдосконалення

  • 4.3. Центральні органи державної влади України в галузі інформації

  • 4.4. Концепції державної інформаційної політики

  • Література

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • 5.4. Законодавство про дифамацію

  • 5.5. Основні проблеми правового регулювання мережі Інтернет

  • Література

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

  • Розділ 7. ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД: ПРОБЛЕМИ ТА ПРІОРИТЕТИ

  • 7.2. Досвід створення електронного уряду в США

  • 7.3. Е-уряд як складова програми "е-Європа"

  • 7.4. Електронний уряд Великої Британії

  • 7.5. Перешкоди на шляху до електронного уряду (проблеми цифрової нерівності)

  • 7.6. Російський проект електронного уряду
  • 7.7. Основні аспекти формування електронного уряду України

  • Література

  • Розділ 8. ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ

  • 8.3. Пропагандистські дії в XX столітті

  • 8.4. Комунікативні складові психологічної/ інформаційної операції

  • 8.5. Інформаційні війни у структурі сучасних цивілізацій

  • 8.6. Інформаційна асиметрія у формуванні інформаційного простору

  • Література