Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

Економічна інтеграція, як і суспільний поділ праці, є важливою формою організації господарських процесів. Економічна інтеграція (від лат. intergratio — відновлення цілого) — це об'єднання в єдину систему різних господарських ланок (фірм, галузей, економік ряду країн).

На рівні фірм (компаній) інтеграція здійснюється у трьох формах:

1) горизонтальна інтеграція — об'єднання фірм, що виготовляють однотипну продукцію (наприклад, молокозаводів, хлібозаводів, аптек або банків);

2) вертикальна інтеграція — об'єднання фірм різних галузей, пов'язаних між собою єдиним технологічним ланцюжком (від видобутку сировини до виготовлення готової продукції);

3) конгломератна інтеграція — об'єднання фірм різних галузей, технологічно не пов'язаних між собою.

У перші десятиріччя XX ст. в економіці переважала горизонтальна форма інтеграції, затим поширення набула вертикальна інтеграція. Сьогодні більшість провідних корпорацій світу є вертикально інтегрованими.

Як приклад візьмемо німецьку фірму "Зінгер". Цей світовий лідер у середині минулого століття виробляв усі деталі й вузли для своїх знаменитих швейних машин. Понад те, ця фірма побудувала власні деревообробні цехи для виготовлення дерев'яних тумб під ці машини, утримувала також свою лісопилку й лісові масиви.

Вертикальна інтеграція, або комбінування виробництв, на рівні корпорації призводить до диверсифікації її діяльності. Диверсифікація — це розширення сфери діяльності корпорації, яке забезпечує їй зменшення підприємницького ризику.

На основі економічної інтеграції утворюються багатогалузеві корпорації у формі концернів, конгломератів і консорціумів.

Концерн (від англ. concern) — це об'єднання багатьох підприємств різних галузей економіки на основі їх фінансової залежності від одного чи групи учасників об'єднання, з централізацією ряду функцій (виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності). Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Таке корпоративне утворення існує завдяки так званій "системі участі". Концерн має вигляд багатоярусної структури, наверху якої розміщується головна (материнська) компанія — холдинг, а нижні яруси утворюють дочірні та внучаті компанії .

Холдинг (від англ. holding company) — це окрема або спеціально створена партнерами компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній. Як правило, у ролі холдингу діють потужні фінансові групи.

Конгломерат (від лат. conglomeratus — зібраний) — це диверсифікований концерн, що об'єднує широке коло підприємств, технологічно не пов'язаних між собою. Більшість конгломератів, створених у розвинених країнах в 60-і pp. минулого століття, наразі розформовуються з тим, аби позбутися нерентабельних фірм та посилити інвестиційний процес у вибраному керівництвом магістральному напрямку.

Показовим прикладом короткого життя конгломерату є південнокорейська корпорація "Daewoo" ("Деу"). Вона надто захопилася диверсифікацією свого бізнесу, об'єднавши під своїм контролем автомобілебудування, електроніку, будівництво, торгівлю, телекомунікації, готельний і страховий бізнес та інші види діяльності. Накопивши багатомільярдні борги, ця раніше потужна корпорація у 1999 р. збанкрутувала.

Консорціум (від лат. consortium — співтовариство) — тимчасова угода між кількома корпораціями про спільну реалізацію великомасштабного промислового чи фінансового проекту.

Потужні диверсифіковані концерни зазвичай включають у себе також фінансово-кредитні установи, трансформуючись таким чином у фінансово-промислові групи (ФПГ). Такі корпоративні утворення дають змогу акумулювати значні фінансові ресурси для здійснення капіталовкладень і міжгалузевого перерозподілу капіталу.

На практиці потенціал гнучкості багатогалузевих концернів постійно реалізується через злиття та поглинання, тобто шляхом утворення нової компанії або встановлення контролю над компанією-конкурентом (придбанням контрольного пакету акцій). Звісно, ці процеси є вельми суперечливими і мають як своїх затятих критиків, так і прихильників. Це й зрозуміло, адже спекулятивні угоди, здійснювані через вторинний фондовий ринок, дозволяють часто за чужий рахунок привласнювати "зовсім непристойну кількість грошей", що й змусило, наприклад, майже 30 американських штатів запровадити закони, котрі захищають від поглинань зареєстровані на їхній території корпорації. Та, попри усе, злиття й поглинання акціонерних компаній стали у світі основними ринковими механізмами, що обслуговують процеси реорганізації та модернізації виробництва. Таким чином за сучасних умов корпорація виконує роль економічного інтегратора, або своєрідного локомотива, що тягне за собою структурні зміни в економіці.

Інтеграційні процеси активно відбуваються в економіці України. З одного боку, це зумовлено широкомасштабною приватизацією підприємств, яка в основному проведена у 90-ті pp., а з другого, — необхідністю реструктуризації виробничо-господарських зв'язків задля забезпечення ефективного функціонування корпоративних структур в ринкових умовах.

8.4. Взаємодія великого та малого бізнесу

Сучасне підприємництво представлене різними за величиною підприємствами. Найбільш поширені у світовій практиці критерії визначення розмірів, або масштабів, підприємства:

- обсяг капіталу;