Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

Товариства, або партнерства на паях, — це підприємства, утворені на основі угоди між засновниками шляхом внесення паїв (внесків) у статутний капітал. Учасниками товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

За характером об'єднання капіталів і діяльності їх власників як учасників товариства, а також рівнем їхньої відповідальності за борги фірми, розрізняють повне товариство, командитне товариство та товариства з додатковою й обмеженою відповідальністю.

Повне товариство — це об'єднання капіталів двох або більше осіб для спільної підприємницької діяльності, учасники якого несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Повне товариство створюється і функціонує лише на основі установчого договору, в якому визначаються сфера й строк дії товариства, розмір часток кожного з учасників (у відсотках), розмір, склад та порядок внесення вкладів, форма участі у справах товариства. Керівництво партнерством здійснюється за загальною згодою усіма членами або кількома чи одним членом за дорученням. Розмір паїв у статутному капіталі враховується лише при розподілі прибутку. У разі вибуття з товариства учаснику виплачується вартість його внеску або за згодою товариства внесок у натуральній формі. Передача своєї частки іншим членам або третім особам допускається лише за згоди всіх учасників товариства. Учасник відповідає за борги свого товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства. Повні товариства, як найдавніша форма об'єднання капіталів і осіб, нині практикуються мало.

Командитне товариство, або товариство на вірі, — це товариство, у якому об'єднують капітали не тільки дійсні, або повні, партнери, що несуть солідарну відповідальність за борги товариства усім своїм майном, а й вкладники, або пасивні партнери, що несуть відповідальність лише в межах власних внесків. Сукупна частка вкладників не повинна перевищувати 50% статутного капіталу товариства. Керують товариством тільки дійсні члени, вкладники не мають права голосу. Майнова відповідальність вкладника наступає незалежно від часу вступу його до товариства. Командитні товариства теж сьогодні відмирають. Наразі ця форма підприємництва практикується, зокрема, у винахідництві, художній творчості, а також у діяльності тих комерційних банків, які належать окремим сім'ям.

Товариство з додатковою відповідальністю — це товариство, що об'єднує капітали і підприємців, які відповідають за боргами товариства не лише своїми внесками до статутного фонду, але й при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до особистого внеску.

Товариство з обмеженою відповідальністю (TOB) — це товариство, статутний капітал якого формується на основі пайової участі його членів, кожен із яких несе лише обмежену майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства, тобто відповідає лише в межах особистого внеску. У західних країнах таке товариство називають "limited", або скорочено LTD. Діяльність цього товариства, як і товариства з додатковою відповідальністю, у правовому полі регулюється не лише установчим договором, а й статутом, у якому, окрім іншого, визначається величина статутного капіталу та частка кожного члена, порядок формування та функціонування органів управління товариства (зборів, керівника фірми). Участь кожного члена в управлінні визначається його часткою у статутному капіталі, котра засвідчується письмовим свідоцтвом. Як і усі попередні партнерства, товариство з обмеженою відповідальністю є об'єднанням закритого типу, тобто свідоцтво про пай не може вільно відчужуватися його власником: свою частку він може передати або продати третім особам тільки за згоди інших членів товариства, але у випадку продажу її право першочергового придбання мають члени товариства. Товариства з обмеженою відповідальністю — новітня форма підприємництва, яка найбільше практикується при створенні дрібних і середніх підприємств.

Домінуючою формою підприємництва у країнах з розвиненою ринковою економікою є акціонерне товариство (корпорація). Зауважимо: підприємницькі форми, створені на акціонерній основі, по-різному називаються в різних країнах. Так, у США їх називають корпораціями, в Англії — компаніями, у Німеччині та Франції — відповідно акціонерними та анонімними товариствами. В Україні вони закріпилися як акціонерні товариства.

Акціонерне товариство — це форма підприємства, капітал якого утворюється на основі об'єднання капіталів фізичних і юридичних осіб шляхом емісії цінних паперів — акцій.

Акціонерне товариство, як показує світова практика, спроможне об'єднувати капітали від кількох осіб до десятків тисяч і навіть мільйонів учасників. Причому, в сучасних умовах майже половина акціонерного капіталу у провідних корпораціях належить інституційним інвесторам (пенсійним фондам, страховим компаніям, банкам, трастам тощо), які, у свою чергу, також мобілізують заощадження приватних осіб.

Акціонери несуть обмежену відповідальність за результати діяльності свого товариства, тобто кожен із них ризикує лише капіталом, вкладеним в акції. Статутний капітал корпорації завжди поділений на певну кількість часток (відповідно й акцій), рівної номінальної вартості. Дрібний номінал акцій зручний для залучення заощаджень громадян. Акціонер може вільно продати свої акції, але не може вимагати від корпорації повернення внесеного ним капіталу, позаяк статутний капітал тут стає власністю корпорації. Це забезпечує стійкість корпорації як суб'єкта підприємницької діяльності і створює добротну основу для ефективного управління бізнесом.

Акція — це пайовий цінний папір (титул власності), що засвідчує участь його власника в капіталі акціонерної корпорації і дає йому такі основні права: право на участь в управлінні справами корпорації (право "голосу"), право на отримання інформації, право на отримання частки прибутку корпорації (дивіденду) і право на отримання відповідної частки вартості майна корпорації у випадку її самоліквідації.

Вищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів, які скликаються не рідше одного разу на рік. У більшості країн Західної Європи акціонери обирають наглядову раду та правління, яке безпосередньо керує поточними справами корпорації. У США, Великій Британії, Японії та ін. нормами права заведено обирати тільки раду директорів, що складається з незалежних директорів (представників інтересів акціонерів) та виконавчих директорів. Посади голів правлінь, або виконавчих директорів, корпорацій зазвичай обіймають наймані менеджери, які зарекомендували себе професіоналами бізнесу й управління. Важелі реального контролю за діяльністю корпорацій та їх найманого менеджменту належать домінуючим власникам, котрі володіють контрольним пакетом акцій.

Контрольний пакет акцій — це така кількість акцій, яка забезпечує реальну можливість здійснювати контроль за діяльністю (капіталом) корпорації.

Контрольний пакет акцій складає абсолютна більшість акцій, тобто 50% + одна акція. Проте в країнах з розвиненим ринком цінних паперів, де корпорації раз за разом сміливо емітують акції і виставляють їх на відкритий продаж, унаслідок чого коло їхніх акціонерів відповідно розширюється (це називається "розпорошенням" статутного капіталу), контрольний пакет акцій змінює свого власника — від одноосібного власника він переходить до групи найбільших акціонерів.

Унаслідок "розпорошення" статутного капіталу родини колишніх засновників всесвітньо відомих корпорацій сьогодні володіють геть незначними пакетами акцій. Так, у 80-ті pp. родина Рокфеллерів утримувала лише 1,7% акцій своєї компанії "Екссон Мобіл", родина Дюпонів — 7% у "Дженерал моторз", родина Фордів — 12% у "Форд моторз", родина Мацусіта — 3,2% у "Мацусіта Денкі", родина Тойота — 1% у "Тойота Дзідося". Білл Гейтс на початку цього століття володів лише 21% акцій заснованої ним компанії "Майкрософт", хоча наприкінці 80-х pp. ще мав 33%.

За таких обставин, маючи лише відносно (а не абсолютно) більший пакет акцій, реальні власники корпорацій для проведення своїх рішень на зборах акціонерів використовують такі інструменти, як випуск багатоголосових іменних акцій, особисте представництво у наглядових радах, використання голосів дрібних акціонерів за їхніми довіреностями, консолідація з іншими значними акціонерами тощо.

У відповідності з практикою багатьох розвинених країн акціонерні товариства поділяються на два типи: приватні та публічні компанії (корпорації).

Приватними акціонерними товариствами вважаються ті з них, акції яких розподілені серед вузького, наперед визначеного кола осіб і не поступають у вільний продаж. У публічних акціонерних товариствах акції, навпаки, поступають на відкритий ринок і постійно обертаються на ньому.

Згідно із Законом України "Про акціонерні товариства", у приватному акціонерному товаристві не може бути більше ста акціонерів, а публічне товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу і залишатися у реєстрі принаймні однієї фондової біржі. Лістинг (від англ. list — список) — це допуск цінних паперів до обігу та котирування на фондовій біржі на підставі їхньої економічної експертизи (відповідності вимогам щодо надійності, масовості попиту тощо).

Акціонерні товариства емітують різні види акцій: