TextBook 1) за характером розпорядження:
• іменні акції — реєструються на ім'я власника;
• акції на пред'явника — без зазначення власника.
2) за характером отримання доходу та його розміром:
• прості (звичайні) акції — не гарантують щорічних дивідендів, дивіденди виплачуються тільки за наявності достатнього прибутку компанії і за наявності відповідного рішення зборів акціонерів, вони виплачуються в останню чергу, тобто після сплати податків з прибутку, фіксованих дивідендів, процентів по корпоративним облігаціям. Але за фінансового успіху компанії дивіденди по простих акціях можуть значно перевищити фіксовані дивіденди. Тому, попри чималий ризик, прості акції користуються великою популярністю серед населення розвинених країн. Так, протягом останніх десятиліть у Швеції акціонером є кожен четвертий житель країни, у США — кожен п'ятий, у Великій Британії — кожен шостий, в Японії — кожен десятий, у Німеччині — кожен двадцятий;
• привілейовані акції — гарантують виплату фіксованого дивіденду, причому незалежно від розміру поточного прибутку компанії, але зазвичай не дають (чи принаймні передбачають обмеження) права голосу. За фінансової скрути для компанії виплата такого дивіденду може бути тимчасово відкладена. При ліквідації компанії власнику привілейованих акцій повертаються вкладені кошти за номінальною вартістю. Корпорація також може залишати за собою право їх викупу (погашення) у підходящий для неї момент.
3) за формою випуску та обігу:
• документарні акції — матеріально представлені особливим документом — сертифікатом (як правило, іменним);
• бездокументарні акції — існують у безготівковій формі, а саме в пам'яті комп'ютерів та/або в облікових реєстрах акціонерної компанії.
Розмір дивіденду за простими акціями залежить від величини прибутку, від інвестиційної політики корпорації, виду й кількості акцій та інших факторів. Публічні корпорації зазвичай намагаються виплачувати стабільні та високі дивіденди з тим, аби підтримувати високу привабливість своїх акцій на фондовому ринку, високий попит на них, а отже, і ціну. Саме за ринковою ціною (курсом) акцій визначається показник капіталізації компанії, тобто її реальна вартість, або вартість її реальних активів (капіталу). Що вища вартість компанії, оцінена за курсом її акцій на ринку, то більша перспектива отримати більші й дешевші кредити.
Крім акцій, корпорації випускають також облігації. Корпоративна облігація (від лат. obligation — зобов'язання) — це борговий цінний папір, який свідчить про надання його власником позики корпорації і дає право на одержання фіксованого доходу у вигляді процента. На відміну від акціонерів, власники корпоративних облігацій є не співвласниками корпорації, а лише її кредиторами. Облігації корпорації випускають тільки у певних межах, встановлених законодавством по відношенню до статутного капіталу.
Порівняльна характеристика основних організаційно-правових форм підприємств приведена у таблиці 8.2.
Сукупність усіх організаційних форм підприємництва формує певну структуру економіки країни. Так, структура економіки США протягом кількох останніх десятиліть виглядає так: акціонерні корпорації у загальній кількості підприємств становлять 20%, а їхній діловий оборот сягає 90%; частка партнерств в обох позиціях близько 7%; частка одноосібних володінь (без аграрних підприємств) відповідно 73 і 5%. Приблизно аналогічна структура економіки склалася і в інших країнах з розвиненою ринковою економікою.
Таблиця 8.2. Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємств
| Форми підприємництва | Переваги | Недоліки |
| Одноосібні фірми | • простота організації, доступність і гнучкість; • повна самостійність, свобода й оперативність дій; • максимальна заінтересованість в отриманні доходу; • конфіденційність дій (виключна довіра). | • необмежена відповідальність за борги; • труднощі залучення додаткового капіталу; • бракує універсальних знань і навичок. |
| Товариства | • можливість об'єднання капіталів та зусиль; • легкість утворення; • колективне управління. | • можливі конфлікти власників; • вихід учасника може привести до розпаду товариства. |
| Корпорації | • обмежена особиста відповідальність за борги компанії; • ліквідність прав власності; • можливість необмеженого зростання власного капіталу та залучення довгих і дешевих кредитів; • залучення професійних менеджерів; • ефект масштабу виробництва та поглиблена спеціалізація праці; • компанія існує незалежно від зміни власників. | • організаційні труднощі при створенні корпорації; • публічна відкритість компанії; • можливість зловживання владою з боку менеджменту та основних власників; • громіздкість і бюрократизація управління; • подвійність оподаткування (прибутку + дивідендів). |
8.3. Форми об'єднань корпоративних підприємств
Зручним і поширеним у світовій практиці способом об'єднання корпоративних підприємств є володіння частками прав власності (паями, акціями). Ним забезпечується фінансовий контроль та підпорядкування інших компаній власним інтересам.
Основні способи об'єднання компаній на основі володіння частками прав власності (капіталу):
■ перехресне, або взаємне, володіння пакетами акцій:
■ ланцюгове володіння акціями, або система участі у капіталі:
На основі перехресного та ланцюгового володіння акціями формується гнучка і розгалужена система виробничо-господарських та фінансових зв'язків і залежностей, відкриваються широкі можливості для інтеграції й диверсифікації виробництва, утворення потужних міжнародних корпорацій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірка А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств“ на сторінці 6. Приємного читання.