• 3. Завдання має відповідати інтелектуальним можливостям студентів за ступенем складності, новизни, узагальненості й базуватися на знаннях, що вже засвоєні саме цими студентами.
• 4. Проблемне завдання має передувати вивченню нового навчального матеріалу, перед постановкою проблемного запитання можуть бути повідомлені тільки необхідні для вирішення проблеми нові факти.
• 5. Формулюючи проблему, необхідно вказувати причину її виникнення ("не з'ясовано.., не вирішено.., не пояснено...").
• 6. Одна й та сама проблемна ситуація може бути створена різними способами: за допомогою теоретичних проблемних запитань (пояснити, узагальнити, передбачити) або практичних проблемних завдань (знайти новий спосіб дії).
• 7. Управління процесом розв'язання проблеми може здійснюватися за допомогою окремих запитань-підказок або поділу проблеми на послідовний ряд часткових проблемних завдань.
У ході підготовки до проблемних занять необхідно обміркувати послідовну систему проблемних завдань, яка має охопити весь навчальний матеріал (блок, тему). Перша проблемна ситуація має викликати пізнавальний інтерес до цієї теми. Всі проблемні завдання мають допомогти розкрити зміст теми, викликаючи потребу не в окремих фактах, а в системі знань та вмінь. Для студента важливо не тільки отримати нові знання, а й обов'язково побачити, зрозуміти, засвоїти, яким способом був одержаний результат. Через усвідомлення самого процесу здійснення навчальної діяльності, оптимальності прийомів пошуку можна досягнути максимального розвивального ефекту. Тому в центрі уваги викладача на занятті має бути розумова діяльність студента, а не сама проблемна ситуація і навіть не факт її розв'язання.
Типовими способами створення проблемних ситуацій на заняттях є стимулювання до аналізу й пояснення явищ, фактів, суперечностей між ними; порівняння, узагальнення нових фактів, висування гіпотез, формулювання висновків, "відкриття" нових способів дії для досягнення результату в практичному завданні, їх перевірки; використання міжпредметних зв'язків.
Важливою умовою вирішення навчальної проблеми є її переформулювання (уголос або подумки). У кожному новому формулюванні містяться нові слова і поняття (які викликають нові асоціації), тобто студент отримує нові дані для аналізу, включає об'єкт у нові зв'язки, а отже, здійснює головну мисленнєву операцію (за A.B. Бруш-лінським1) - "аналіз через синтез" - і за її допомогою відкриває нове. Отже, переформулювання підказує новий напрямок думки.
На помилки студентів не слід дивитися тільки з погляду їх недоліків або тільки з недоліків методики навчання. Помилки студентів є закономірним еталоном у процесі пізнання, засвоєння дій. Завдання викладача полягає в тому, щоб зрозуміти припущені студентами помилки, як еталон у розвитку, можливість і необхідність постановки перед студентами нової проблеми, що дасть змогу засвоїти новий принцип, спосіб діяльності, за допомогою яких можливо уникнути цих помилок.
Проблемне навчання може відбуватися на різних рівнях:
• несамостійної активності - засвоєння зразка вирішення проблеми;
• напівсамостійної активності - використання знань у новій ситуації;
• самостійної активності - пошук і доказ рішення проблеми;
• творчої активності - "відкриття" нових знань, способів діяльності, створення нового.
Відповідно до рівня підготовленості студентів, складності пробами та часу використовуються різні методи проблемного навчання, які становлять систему.
• 1. Метод проблемного викладу. Вчитель сам формулює проблеми і сам їх вирішує, надаючи студентам зразок логічного міркування. Метод використовується на початкових етапах навчання, при слабкій підготовленості студентів до розумових операцій, високій складності проблеми, за дуже обмеженого часу на занятті.
• 2. Евристична бесіда. Вчитель сам формулює й вирішує проблему, залучаючи студентів до порівняння, висунення здогадок, гіпотез. Евристична бесіда - це система питань, яку планує вчитель у такий спосіб, щоб кожне наступне питання випливало з попередніх, щоб його місце в бесіді було мотивоване, щоб усі питання й відповіді на них студентів у сукупності, в кінцевому рахунку вирішували проблему.
• 3. Частково-пошуковий метод. Студенти за допомогою вчителя вирішують проблему. Викладач може підказати перший або наступний складний крок у розв'язанні проблеми, запропонувати план вирішення, а реалізувати його мають студенти. За цим методом студенти здійснюють більшість етапів дослідження, а в разі відхилення від проблеми вчитель скеровує пошук у правильному напрямі за допомогою додаткових запитань.
• 4. Пошуковий метод. Викладач формулює проблему, створює проблемну ситуацію, а студенти самостійно її вирішують.
• 5. Дослідний метод. Викладач надає інформацію, літературу, завдання, а студенти/учні самостійно формулюють і вирішують проблему; тобто спостерігають, збирають факти, аналізують, порівнюють, узагальнюють, пояснюють факти, роблять висновки, використовують відкрите на практиці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика професійної освіти» автора Курлянд З.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання“ на сторінці 3. Приємного читання.
