Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР

Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі

В залежності від характеру мовленнєвої діяльності дітей виділяють репродуктивні та продуктивні методи.

Репродуктивні методи засновані на відтворенні мовленнєвого матеріалу, готових зразків. Головним чином, вони застосовуються у словниковій роботі, у роботі з виховання звукової культури мовлення, під час формування граматичної будови мови, формуванні зв'язного мовлення на початковому етапі роботи. Це ті методи, завдяки яким діти засвоюють слова та закони їх поєднання, фразеологічні звороти, нові граматичні форми (наприклад відмінювання та узгодження слів), закріплюють звуковимову, переказують близько до тексту, завчають напам'ять, наслідують розповідь логопеда.

Продуктивні методи передбачають побудову дітьми власних зв'язних висловлювань, коли дитина не просто відтворює знайомі їй мовні одиниці, а відбирає і комбінує їх кожен раз по-новому, пристосовуючись до умов спілкування. В цьому полягає творчий характер мовленнєвої діяльності. Продуктивні методи використовуються під час навчання фразового та зв'язного мовлення. До них відносять складання речень за однією предметною картинкою, за уявленнями, узагальнюючу бесіду, творчий переказ, дидактичні ігри на розвиток зв'язного мовлення, творче розповідання (репродуктивне та фантазування).

В залежності від завдань кожного розділу логопедичної роботи виділяють окремо методи словникової роботи, формування граматичної будови мови, виховання звукової культури мовлення тощо.

Методичний прийом – це елемент, складова частина методу. Кожний метод, як правило включає декілька прийомів. Прийоми поділяють на три основні групи: словесні, наочні, ігрові.

Словесні прийоми: мовленнєвий зразок, повторне проговорювання, запитання, пояснення, вказівка, оцінка дитячого мовлення, словесні вправи.

Мовленнєвий зразок – правильна, попередньо продумана мовленнєва діяльність педагога, призначена для наслідування дітьми та їх орієнтування. Зразок передує мовленнєвій діяльності дітей. Він має бути зрозумілим і доступним за змістом та формою. Вимовляється чітко, голосно та непоспішливо. У старших групах зразок можна використати після мовлення дітей із метою порівняння та корекції. Зразок супроводжують вказівками, поясненнями.

Повторне проговорювання – навмисне, багатократне повторення одного й того ж мовленнєвого елемента (звука, слова, фрази) з метою його запам'ятовування. У практиці розрізняють різні варіанти повторення: відображене за логопедом, дітьми, поєднане з логопедом, дітьми.

Запитання – словесне звертання, що вимагає відповіді, передбачає використання наявних знань. Використовують репродуктивні запитання, які вимагають простого відтворення, констатації фактів (що? який? що робить? куди? де? як?), і пошукові, тобто такі, що вимагають умовиводів (навіщо? чому? чим схожі? для чого?). Пошукові питання є навідними та підказуючими. Питання мають бути чіткими, цілеспрямованими, виражати основну думку. Необхідно правильно визначати місце логічного наголосу, що має основне смислове навантаження. Структура питання має бути зразком питальної інтонації, полегшувати дитині відповідь.

Пояснення – розкриття сутності деяких явищ, або способів дій. Широко використовується для розкриття значень слів, для пояснення правил і дій у дидактичних іграх, у процесі спостережень і обстежень предметів.

Вказівка – роз'яснення дітям способу дій для досягнення певного результату. Виділяють вказівки навчальні, організаційні, дисциплінуючі.

Оцінка дитячого мовлення – мотивоване судження про висловлювання дитини, яке характеризується якістю виконання мовленнєвої діяльності. Оцінка повинна мати не лише констатуючий характер, але й навчаючий. Враховуючи індивідуально-психологічні особливості дітей, необхідно домагатися, щоб об'єктивна та доброзичлива оцінка підвищувала мовленнєву активність дітей, стимулювала до мовленнєвої діяльності, організовувала поведінку.

Наочні прийоми: показ картинки, іграшки, предмета, руху, або дії, показ положення органів артикуляції під час навчання звукової культури мовлення. Наочні прийоми супроводжуються поясненням, вказівкою, запитаннями.

Ігрові прийоми можуть бути словесними та наочними. До них відносять: створення ігрової ситуації, виконання ігрових дій, звуконаслідування, загадкова інтонація голосу, використання жартів, елементи дидактичної гри, гри- драматизації. Ігрові прийоми мають відповідати віковим і психологічним особливостям дітей.

У корекційно-логопедичному процесі найчастіше прийоми використовують комплексно. Так, під час бесіди можуть бути використані різного типу питання, показ предметів, іграшок, картинок, пояснення, ігрові прийоми, художнє слово тощо. Логопед використовує різні прийоми в залежності від мети, завдань, змісту заняття, мовленнєвих можливостей дітей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Теоретико-методологічні основи спеціальної методики розвитку мовлення

  • Наукові основи спеціальної методики розвитку мовлення та її зв'язок з іншими науками

  • Роль мови у психічному розвитку дитини

  • Розділ II. Система роботи з формування і розвитку мови дітей із ПМР

  • Завдання спеціального навчання мови та мовлення дітей із ПМР

  • Методичні принципи навчання мови та мовлення

  • Основні засоби навчання мови та мовлення

  • Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР
  • Розділ III. Спеціальна методика розвитку словника

  • Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку

  • Завдання, принципи та зміст словникової роботи

  • Напрямки логопедичної роботи з розвитку словника

  • Методи та прийоми словникової роботи

  • Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови

  • Завдання, шляхи та етапи формування граматичної будови мови

  • Спеціальна методика формування способів словотворення

  • Спеціальна методика формування морфологічної сторони мовлення

  • Спеціальна методика формування синтаксичної сторони мовлення

  • Розділ V. Спеціальна методика виховання звукової культури мовлення

  • Психолінгвістичні та онтогенетичні аспекти становлення інтонаційної сторони мовлення

  • Спеціальна методика навчання звуковимови

  • Спеціальна методика формування інтонаційної сторони мовлення

  • Розділ VI. Спеціальна методика розвитку зв'язного мовлення

  • Особливості розвитку зв'язного мовлення у дошкільному дитинстві

  • Спеціальна методика формування діалогічного мовлення

  • Завдання та зміст навчання монологічного мовлення

  • Прийоми навчання розповідання

  • Спеціальна методика навчання описам

  • Спеціальна методика навчання переказу художніх творів

  • Спеціальна методика навчання розповіді за картиною

  • Спеціальна методика навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок

  • Спеціальна методика навчання творчого розповідання

  • Розділ VII. Спеціальна методика роботи з художньою літературою

  • Спеціальна методика художнього читання та розповідання дітям

  • Спеціальна методика заучування віршів

  • Прийоми художнього читання та розповідання

  • Розділ VIII. Підготовка дітей до навчання грамоти

  • Завдання та зміст підготовки до навчання грамоти

  • Спеціальна методика ознайомлення з поняттям „слово”

  • Спеціальна методика ознайомлення зі словесним складом речення

  • Спеціальна методика формування складового складу слова

  • Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

  • Підготовка до навчання письма