Спеціальна методика формування діалогічного мовлення

Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі

У подальшому дітей навчають цілеспрямованої розмови з певної теми, тобто бесіди.

Бесіду як метод навчання починають використовувати у спеціальному дошкільному закладі тоді, коли діти володіють вже фразовим мовленням, відповідними знаннями про предмети та явища, які обговорюються.

Бесіда – це організована цілеспрямована розмова педагога з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і відповідей. Бесіду застосовують із метою уточнення і систематизації уявлень дітей, а також для розвитку їх комунікативних здібностей. Бесіда також збагачує дитину новими знаннями або показує знайоме у новому аспекті. Під час бесіди дитина повинна пригадувати, аналізувати, порівнювати, висловлювати судження, робити умовиводи, а отже – мислити. Разом із мисленням розвивається і мовлення. Формуються діалогічні та монологічні форми зв'язного мовлення, і насамперед розмовного: уміння слухати та розуміти співрозмовника, давати зрозумілі відповіді на поставлені питання, логічно-послідовно виражати свої думки. Бесіда є важливим засобом колективного спілкування дітей.

У роботі з дітьми з ПМР бесіда може застосовуватися як етап заняття, або як цілісне заняття (наприклад, як підготовка до опису про сезон у цілому).

Зміст бесіди може бути тематичним (із ознайомлення з навколишнім під час формування певного словника), або складати обговорення прослуханих казок, оповідань, віршів, розглянутих картин, діафільмів, кінофільмів тощо. Зміст має бути педагогічно обґрунтованим, доступним, психологічно та мовленнєво близьким для дитини, сприяти вирішенню поставлених завдань.

Є. А. Фльоріна класифікувала бесіди в залежності від дидактичних завдань. Вона виділила три типи бесід: увідна, організуюча на той чи інший вид діяльності, бесіда, яка супроводжує той чи інший вид діяльності, або спостереження, бесіда заключна, яка уточнює та розширює досвід дітей.

Увідна бесіда, випереджуюча отримання нових знань, є єднальною ланкою між наявними знаннями дітей і тими, які вони отримують. Її мета – виявлення знань дітей, їх активізація та уточнення, а також підготовка дітей до сприймання нового матеріалу, утворення інтересу до наступної діяльності. Увідні бесіди успішні, якщо вони змістовно короткі, емоційні, не виходять за межі дитячого досвіду, мають логічне продовження в основній частині заняття.

Супроводжуючі бесіди проводять зазвичай під час спостереження, екскурсій, розглядання картин, предметів, у процесі трудової та ігрової діяльності. Упереджуючі бесіди використовують для розбору змісту прочитаних літературних творів із метою подальшого їх переказу, заучування напам'ять. їх мета – забезпечити дітям найбільш повне сприймання, допомогти зрозуміти смисл прочитаного, отримати точні уявлення про предмети, явища, дії, події, доповнити їх знання. Зміст бесіди визначається процесом спостереження. Слово логопеда відіграє пояснювальну роль, розкриває зміст того матеріалу, який діти сприймають.

Заключна або узагальнююча бесіда проводиться з метою систематизації знань, їх подальшого поглиблення та усвідомлення. Здебільшого вона планується як самостійне підсумкове заняття. Крім цього, вона використовується на заключному етапі будь-якого навчального заняття. її мета – з'ясування розуміння дітьми отриманих нових знань, їх уточнення та закріплення. Під час бесіди дітей навчають ставити питання та чітко лаконічно на них відповідати. Узагальнююча бесіда проводиться з дітьми, які мають необхідний рівень розвитку мовних засобів (II–III, III рівень ЗНМ, ФФНМ) та вербального мислення.

Плануючи бесіду, логопед визначає тему і відбирає відповідний зміст. Враховуючи досвід і уявлення дітей, визначають пізнавальні, навчальні та виховні завдання, словник для уточнення та активізації.

Систематизувати знання у бесіді можливо за умови чіткого, послідовного розташування матеріалу, тобто при правильному його структурування

Структура бесіди залежить від теми, змісту, віку дітей, стану їх мовлення. У ній взаємопов'язані такі структурні елементи, як початок бесіди, основна та заключна частина.

Початок бесіди повинен бути виразним, емоційним, відновлювати у дітей образи тих предметів, явищ, які вони бачили, зосередити увагу дітей і зацікавити до подальшої роботи. Починати бесіду можна по-різному – зі згадування, з короткої розповіді логопеда, розгляду картинки, іграшки, предмета, загадуванні загадки, читання вірша, які мають пряме відношення до теми.

В основній частині бесіди розкривається її конкретний зміст. Готуючи бесіду, потрібно виділити суттєві компоненти того поняття, яке буде аналізуватися разом із дітьми. Перед дітьми послідовно ставлять питання, які активізують їх мислення і мовленнєву діяльність. Логопед дає пояснення, підтверджує дитячі відповіді, узагальнює їх, робить доповнення. Починають із запитань, які вимагають від дітей простої відповіді, або опису (репродуктивних). Але провідна роль у бесіді належить запитанням пошукового характеру, які вимагають від дитини деяких логічних узагальнень, умовиводів, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, розкриття змісту теми (Чому? Навіщо? Для чого? Чим схожі? тощо). Але відповісти на них діти зможуть у тому випадку, якщо будуть мати достатній запас конкретних уявлень по темі. Запитання необхідно формулювати чітко, конкретно і коротко. Неконкретні запитання часто призводять до неправильних, поверхових відповідей (наприклад, що ви знаєте про кішку?).

Після екскурсій під час узагальнюючої бесіди слід також ставити запитання, які викликали б у дітей різні образи – зорові, слухові тощо. Пригадайте, що ви чули? Як шелестять листочки? Як гуде вітер?). Слухові сприймання допомагають дітям точніше описати все, що характеризує явище або предмет.

У залежності від повноти та ступеня самостійності розкриття теми виділяють основні та допоміжні питання. Основні питання – основа бесіди. Вони логічно пов'язані одне з одним і послідовні у постановці. Вони можуть бути і репродуктивними, спрямовані на те, щоб виявити уявлення дітей, і пошукові, які вимагають установлення зв'язків і умовиводів.

Якщо діти самостійно не справляються з відповіддю на основне питання, їм задають допоміжне питання – навідне або підказуюче. Навідні питання дають можливість дитині зрозуміти смисл питання, відшукати правильну відповідь. Вони активізують думку, допомагають відповісти на складне питання, що вимагає висновків, суджень, узагальнень.

Відповіді під час бесіди можуть бути короткими та розгорнутими. Але вимагати постійно розгорнутих відповідей не слід, достатньо однослівної, якщо зміст питання не вимагає більшого, інакше бесіда стане нецікавою. Але для удосконалення діалогічного мовлення та розвитку його зв'язності необхідно спонукати дітей до розгорнутих цілеспрямованих висловлювань. У зв'язку з цим доцільно передбачити найбільш оптимальне співвідношення репродуктивних і пошукових питань, підсилюючи роль останніх у залежності від теми та змісту бесіди, обсягу та складності знань, які мають бути узагальнені.

Проводячи бесіду, необхідно враховувати індивідуальні особливості дітей, різну ступінь їхньої активності. Питання задають усім дітям, але до відповідей залучають спочатку дітей із більшими мовленнєвими можливостями. Висловлювання дітей необхідно підтримувати. Під час колективної бесіди дітей навчають правилам мовленнєвого спілкування, етикету. Діти повинні відповідати по-одному, вислуховувати того, хто говорить, бути стриманими, не підвищувати голос тощо.

Ілюстративний матеріал під час бесіди використовують по-різному: одні предмети роздають кожній дитині окремо (листя дерев, овочі, предметні картинки), інші показують усім дітям (картина, тварина, предмети посуду, одягу).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна методика формування діалогічного мовлення“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Теоретико-методологічні основи спеціальної методики розвитку мовлення

  • Наукові основи спеціальної методики розвитку мовлення та її зв'язок з іншими науками

  • Роль мови у психічному розвитку дитини

  • Розділ II. Система роботи з формування і розвитку мови дітей із ПМР

  • Завдання спеціального навчання мови та мовлення дітей із ПМР

  • Методичні принципи навчання мови та мовлення

  • Основні засоби навчання мови та мовлення

  • Методи та прийоми розвитку мовлення дітей із ПМР

  • Розділ III. Спеціальна методика розвитку словника

  • Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку

  • Завдання, принципи та зміст словникової роботи

  • Напрямки логопедичної роботи з розвитку словника

  • Методи та прийоми словникової роботи

  • Розділ IV. Спеціальна методика формування граматичної будови мови

  • Завдання, шляхи та етапи формування граматичної будови мови

  • Спеціальна методика формування способів словотворення

  • Спеціальна методика формування морфологічної сторони мовлення

  • Спеціальна методика формування синтаксичної сторони мовлення

  • Розділ V. Спеціальна методика виховання звукової культури мовлення

  • Психолінгвістичні та онтогенетичні аспекти становлення інтонаційної сторони мовлення

  • Спеціальна методика навчання звуковимови

  • Спеціальна методика формування інтонаційної сторони мовлення

  • Розділ VI. Спеціальна методика розвитку зв'язного мовлення

  • Особливості розвитку зв'язного мовлення у дошкільному дитинстві

  • Спеціальна методика формування діалогічного мовлення
  • Завдання та зміст навчання монологічного мовлення

  • Прийоми навчання розповідання

  • Спеціальна методика навчання описам

  • Спеціальна методика навчання переказу художніх творів

  • Спеціальна методика навчання розповіді за картиною

  • Спеціальна методика навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок

  • Спеціальна методика навчання творчого розповідання

  • Розділ VII. Спеціальна методика роботи з художньою літературою

  • Спеціальна методика художнього читання та розповідання дітям

  • Спеціальна методика заучування віршів

  • Прийоми художнього читання та розповідання

  • Розділ VIII. Підготовка дітей до навчання грамоти

  • Завдання та зміст підготовки до навчання грамоти

  • Спеціальна методика ознайомлення з поняттям „слово”

  • Спеціальна методика ознайомлення зі словесним складом речення

  • Спеціальна методика формування складового складу слова

  • Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

  • Підготовка до навчання письма