1. Навчання будувати фрази з двох, а потім з трьох слів (прості речення). З цією метою використовують наочно-дійові картинки, комунікативні ситуації, дидактичні ігри.
Складання речень за картинкою полегшується тим, що дія не змінюється, вона зафіксована. В іграх слово поєднується з рухом; дія, яка демонструється, допомагає дитині будувати речення. Речення, складені за цими діями проговорюються дітьми. Навчання дітей будувати фрази можливе у будь-якій ігровій ситуації.
Робота над реченням починається з побудови простого непоширеного речення. На цьому етапі діти навчаються відчувати синтаксичну основу речення (підмет і присудок):
• спочатку за предметно-дійовою картинкою або демонстрацією дій діти навчаються односкладно відповідати на питання (Що робить мама? – читає. Що робить бабуня? – плете. Що роблять діти? – співають);
• далі навчають будувати прості речення шляхом повних відповідей на питання так, щоб діти відчули основу речення (Що робить дівчинка? – Дівчинка малює. Що робить тато? – Тато читає).
• 2. Робота над граматичним оформленням речення та його поширенням проводяться паралельно. На цьому етапі вона спрямована на навчання дітей складати речення з 3-6 слів. Діти вчаться виражати зв'язок між словами за допомогою синтаксичних та морфологічних засобів мови. За допомогою запитань педагог спрямовує та корегує порядок слів у реченні так, щоб дитина не пропускала їх та вживала у потрібній формі, узгоджуючи з іншими словами. У дітей розвивають уміння мислити словами (Хто це? – кішка. Яка кішка? – Кішка пухнаста. Що робить пухнаста кішка? – Пухнаста кішка лежить. Де лежить пухнаста кішка? – Пухнаста кішка лежить на килимку).
• 3. Поширення речень за рахунок однорідних членів: за картинками, за демонстрацією дій (Що купила мама у магазині? – Мама купила у магазині моркву, цибулю, буряк). Діти також вправляються у використанні узагальнюючих слів перед однорідними членами речення (Мама купила у магазині овочі: моркву, цибулю, буряк). Поширення речень відбувається і за рахунок однорідних головних членів речення (1) Хто весело танцює? – Діти весело танцюють. Які саме діти танцюють? – Хлопчик і дівчинка весело танцюють. 2) Що зробив Сашко? – Сашко вимив і витер чашки).
• 4. Окремим видом роботи є розвиток у дітей із ПМР розуміння та вживання логіко-граматичних конструкцій, який ґрунтується на вже сформованих у дітей уміннях утримувати основну смислову ситуацію, виражену у реченні, будувати прості речення різної наповнюваності.
Логіко-граматичні структури – це складні синтаксичні структури, які виражаються в причинно-наслідкових, просторових і часових відношеннях. Важливим є уміння дитини одночасно охопити та урахувати закономірності поєднання використаних у реченні мовних елементів у єдиному псевдопросторовому вимірі логіко-граматичного конструкту (О. Р. Лурія, Р. І. Лалаєва, Є. Ф. Соботович). Розуміння логіко-граматичних структур мови формується в дитячому віці в процесі мовленнєвого спілкування і при нормальному розвитку дитини не потребує спеціального навчання.
Для дітей із ПМР поняття причинно-наслідкового зв'язку – одне з найскладніших для розуміння, оскільки ці зв'язки і відношення предметів і явищ не завжди доступні безпосередньому сприйманню, вони розкриваються в процесі активної вербально-мисленнєвої діяльності. Діти також вчасно не оволодівають знаннями просторових відношень, не вміють їх бачити, виділяти і усвідомлювати, не розуміють співвідношення між об'єктами простору, або між просторовими ознаками цих об'єктів.
Враховуючи, що логіко-граматичні конструкції можуть бути з прямим та інвертованим (непрямим) порядком слів, у спеціальній методиці виділяють (Є. Ф. Соботович, В. В. Тищенко, Л. І. Трофименко) три етапи, спрямовані на формування та розвиток:
• розуміння та утворення інвертованих синтаксичних конструкцій (Мишку наздоганяє кішка). Розуміння таких конструкцій вимагає трансформації їх у конструкції із прямим порядком слів (Кішка наздоганяє мишку). Це відбувається шляхом повторення інвертованого речення, уточнення синтаксичного значення кожного його члена за допомогою запитань. У процесі цієї роботи діти перетворюють інвертоване речення у речення з прямим порядком слів, що свідчить про розуміння смислу висловлювання;
• розуміння та утворення пасивних синтаксичних конструкцій, які також мають непрямий порядок слів (Тарілка розбита дівчинкою). Для розуміння цього речення необхідно змінити в ньому порядок слів. З цією метою, після повторення речення дитиною, педагог ставить запитання щодо його змісту (Хто розбив тарілку?);
• розуміння та утворення речень із парадоксальним смислом. Ці конструкції мають однаковий лексичний склад, але різне значення (Бабуся поливає квіти. Бабусю поливають квіти). Для розвитку розуміння смислу речень використовують пари сюжетних малюнків із зображенням парадоксальних ситуацій. Дітей навчають визначати взаємовідносини дійових осіб, реальність зображеної ситуації. Використовують такі завдання: відповісти на запитання до членів речення з опорою на наочність і без такої, продовжити речення, почате логопедом, потрібним словом, повторити за логопедом речення. Діти також самостійно складають речення до кожної пари картинок, відповідають на питання „Чи так буває?”, „Як сказати правильно?”, визначають правильність ситуації без наочності тільки на вербальному матеріалі.
Речення з парадоксальним змістом використовують для спрямування уваги дітей на граматичне оформлення слів у реченні.
З метою розвитку вербальної творчості дітей із ПМР навчають складати речення творчого характеру: за трьома, а потім за однією предметною картинкою; добирати необхідні за смислом слова у речення.
Усі вправи зі складання речень проходять в ігровій формі, подаються у контексті ігрового сценарію, ігрової ситуації, або гри з використанням іграшок і картинок, сюрпризних моментів, казкових персонажів, або героїв літературних творів.
Подальше формування синтаксичної сторони мовлення пов'язане зі становленням зв'язного мовлення, і у першу чергу, з монологічною його формою.
Поряд із продовженням роботи над поширенням простого речення дітей (III рівень ЗНМ, ФФНМ) підводять до складання найпростіших видів складних (складносурядних та складнопідрядних) речень (І. С. Марченко, Т. М. Швалюк).
Складне речення – синтаксична конструкція, що складається з двох і більше предикативних одиниць, пов'язаних відповідним синтаксичним зв'язком, і становить семантичну та комунікативну єдність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна методика формування синтаксичної сторони мовлення“ на сторінці 2. Приємного читання.
