Перший етап – заміщення. Дитина намагається назвати незнайомий предмет або дати йому характеристику, виходячи зі свого запасу знань, спираючись на зовнішню схожість. Виділяють чотири групи номінацій заміщень: номінація – заміщення предмета, номінація – заміщення дії, номінація – заміщення ознаки предмета, номінація – заміщення ознаки дії.
Другий етап – порівняння, яке є найбільш доступним і раніше інших актуалізується в мовленнєвому онтогенезі. Порівняння у мовленні дитини з'являються до кінця другого року життя. Вона стикається з явищами в навколишньому світі, значення яких не знає. Спочатку освоюються найменування дій і предметів, потім властивостей і ознак. Дитина порівнює нове з відомим, з добре знайомим. Характеристика властивості або ознаки дається дітьми через відношення до предмета. До трирічного віку діти часто супроводжують порівняння звуконаслідуванням. До 3-4 років збільшується частота вживання порівнянь, а до семирічного віку дитина опановує практично всіма видами цього мовного явища.
Засвоєння дітьми порівняльного звороту супроводжується включенням різних сполучників до складу цієї конструкції: як, неначе, точно, як би, все одно що, ніби, немов, точнісінько („У качки лапки, як ганчірочки”, „У неї ніс, як у бджоли”). До лексико-граматичних одиниць, при яких вживається порівняльний зворот, входять дієслова, іменники, займенники, прикметники, прислівники, дієприкметники („Качки пливуть, як човники", „Ти увесь білий, як снігова баба”, „Жарко, як у пустелі”). Ця послідовність співвідноситься з віковою періодизацією виразу предмета порівняння відповідними частинами мови: раніше інших (у онтогенезі) порівняльний зворот використовується при дієсловах, пізніше – при прислівниках і дієприкметниках.
Третій етап засвоєння переносного значення пов'язаний із появою в мовленні дітей уособлень. У цей час здійснюється перенесення з „живого” об'єкта на „неживий”.
Особливості засвоєння значення слова дитиною розкрито в роботах Л. С. Виготського, Т. Є. Коннікової.
Значення дитячих слів динамічні. Л. С. Виготський зазначав, що одне і те саме слово при тотожності віднесеності до предметів і явищ навколишнього світу означає для дитини різного віку та різного рівня розвитку різне. Він показав, що на різних етапах за значенням слова постають різні форми узагальнення. Перші слова дітей не мають конкретного значення, вони мають дифузний і ситуативний характер. Словом дитина називає не предмет, а загальний характер ситуації, у якій вона може діяти з певним предметом (наприклад, „пака” – палиця, віник, олівець, лінійка тощо). На ранніх етапах розвитку дитини превалюють емоційно-образні компоненти. Поступово в процесі предметної діяльності та спілкування з дорослими діти засвоюють значення слів. Збільшується роль компонентів логічних. У дитини 3-5 років центральне місце займає процес оволодіння чіткою, предметною віднесеністю слів і їх конкретними значеннями, а у 5-6 років – системою так званих життєвих понять, але у яких знову ж таки домінують емоційно-образні, наочні зв'язки. До 7-ми років у дитини формується тонка диференціація подібних за значенням слів (наприклад, карий – коричневий, червоний – рум'яний, худий – тонкий тощо). На основі цього вона засвоює норми лексичної сполучуваності.
Отже, у своїй конкретно-віднесеній формі значення слова виникає раніше поняття та є передумовою його становлення. Поняття, позначене словом, яке є узагальненим образом дійсності, зростає, поглиблюється за мірою розвитку дитини, за мірою розширення та різноманіття сфери її діяльності, збагачення кола людей і предметів, з якими вона спілкується. У процесі свого розвитку мовлення дитина перестає бути залежною від чуттєвої ситуації.
У процесі розвитку дитини слово змінює свою смислову структуру, збагачується системою зв'язків і стає узагальненням більш високого типу. При цьому значення слова розвивається у двох аспектах: смисловому та системному. Смисловий розвиток значення слова полягає у тому, що у процесі розвитку дитини змінюється віднесеність слова до предмета, системі категорій, в яку включений цей предмет. Системний розвиток значення слова пов'язаний з тим, що змінюється система психічних процесів, яка стоїть за цим словом. Для малюка провідну роль у системному значенні слова відіграє афективний смисл, для дитини дошкільного та молодшого шкільного віку – наочний досвід, пам'ять, яка відтворює певну ситуацію, для дорослого – система логічних зв'язків, включення слова в ієрархію понять. Значення слова, таким чином, розвивається від конкретного до абстрактного, узагальненого.
За мірою розвитку дитини лексика не тільки збагачується, але й систематизується. Слова нібито групуються у семантичне поле. Семантичне поле – це функціональне утворення, групування слів на основі спільності семантичних ознак. Слова не тільки об'єднуються, але й розподіляються в середині семантичного поля. Формується ядро та периферія. Ядро складають найбільш частотні слова, які мають виражені семантичні ознаки, а периферія – малочастотні слова.
Організація лексичної системності та семантичних полів, за думкою низки авторів, пов'язана з розвитком логічних операцій класифікації, серіації, які інтенсивно формуються у 6-8 років. Слова в процесі розвитку дитини групуються, об'єднуються в семантичні поля. До старшого дошкільного віку діти оволодівають лексикою та іншими компонентами мови настільки, що мова, яку вони засвоюють, дійсно стає рідною.
Завдання, принципи та зміст словникової роботи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спеціальна методика розвитку мовлення (логопедична робота з корекції порушень мовлення у дошкільникі» автора Марченко І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості розвитку словника дітей дошкільного віку“ на сторінці 3. Приємного читання.
