• супутні, коли під час розгляду певного питання залучається інформація суміжної дисципліни, яка вивчається одночасно;
• перспективні, коли для пояснення деякого положення або факту потрібні знання, які учні одержать, вивчаючи певні предмети в майбутньому. Наприклад, під час вивчення на уроці ботаніки живлення рослин учитель не може не торкнутися питання підняття від коренів до наземної частини рослини води й розчинених у ній поживних речовин. Цей процес можна пояснити з позицій капілярності, але це питання вивчається пізніше на уроках фізики. Тому воно залишається відкритим, створюючи проблемну ситуацію.
Відповідно до дидактичних функцій міжпредметних зв'язків, їх класифікація за змістом може здійснюватися на основі таких, видів знань:
• 1. Зв'язки між знаннями з окремих предметів, які стосуються змісту навчального матеріалу:
– обумовлені вивченням одних і тих самих фактів (явищ, процесів, подій);
– обумовлені вивченням одних і тих самих понять;
– обумовлені вивченням (застосуванням) одних і тих самих, законів, теорій, формуванням світоглядних ідей та ін.;
• 2. Зв'язки між знаннями з окремих предметів, які стосуються способів діяльності учнів:
– обумовлені формуванням (використанням) основних прийомів розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретизація, абстрагування, аналогія);
– обумовлені формуванням (використанням) основних прийомів навчальної роботи (планування, здійснення самоконтролю, робота з книгою, із наочним матеріалом, приладами, прийоми застосування знань та ін.);
– обумовлені використанням одного й того самого методу пізнання чи дослідження реального світу (спостереження, експериментування, моделювання, математичні методи та ін.).
• 3. Залежно від характеру матеріалу, який залучається до встановлення зв'язку:
– внутріпредметні зв'язки (між фактами, поняттями, законами, теоріями, які вивчаються в одному й тому самому предметові, а також між прийомами діяльності та вміннями, які при цьому використовуються й формуються);
– внутрішньоциклові (між предметами різних циклів).
Забезпечення міжпредметних зв'язків (організаційно-методичні основи). Як відзначалося вище, успіх застосування міжпредметних зв'язків створюють, передусім, цілеспрямованість і погодженість дій усього педколективу. Із цією метою зазначена тематика повинна систематично знаходити своє відображення (виробничі наради, педради та ін.) у колективних формах діяльності вчителів, де формується єдиний підхід, накреслюються напрями роботи із зазначеного питання, здійснюється аналіз зробленого, вносяться необхідні корективи в перспективний план. При цьому для розгляду можна рекомендувати такі теми: "Система міжпредметних зв'язків під час вивчення навчального розділу, теми...", "Методи й прийоми використання міжпредметних зв'язків на уроках", "Міжпредметні зв'язки на заняттях систематизації й узагальнення знань", "Міжпредметні зв'язки в процесі проблемного навчання", "Розробка наочності на основі міжпредметних зв'язків", "Виробнича екскурсія як одна з форм здійсненні міжпредметних зв'язків" та ін.
У програмах з основ наук уміщено вказівки на необхідність взаємозв'язку між матеріалом окремих тем, розділів, між дисциплінами. Але ці рекомендації слугують лише деяким орієнтиром у безкрайньому міжпредметному "морі" та не є вичерпними.
Тому значну роль у пошуку "точок опори", визначенні змісту міжпредметних зв'язків, залежно від мети й завдань навчально-виховного процесу та способів їх реалізації покликані відігравати, передусім, методичні об'єднання вчителів (у межах навчального закладу, на рівні району чи міста), творчі групи вчителів, у складі яких перебувають найдосвідченіші педагоги (учителі-методисти, старші вчителі та ін.). У планах роботи цих об'єднань та груп потрібно передбачати огляди змісту шкільних суміжних дисциплін (на засіданні методоб'єднання вчителів хімії огляд курсу фізики й навпаки та ін.), які проводить фахівець із цього предмету в розрізі кожного класу. Мета такої роботи: а) на першому етапі – ознайомлення вчителів суміжних предметів із їхніми навчально-виховними можливостями, відбір споріднених у теоретичному світоглядному чи практичному плані тем навчальних предметів із погляду встановлення зв'язків між ними; б) на другому етапі – визначення й деталізація змісту зв'язку з окремих тем, розділів дисципліни. При цьому доцільно дотримуватися такої схеми аналізу навчальної дисципліни (за М. Н. Скаткіним);
• основні найважливіші факти, поняття, закони, теорії науки та ін., які будуть повідомлятись учням;
• світоглядні, етичні й інші норми, які формуються під час вивчення цієї дисципліни;
• на якій уже засвоєній учнями інформації цієї та інших дисциплін у межах певного циклу чи позациклової інформації будуватиметься робота;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжпредметні зв'язки під час вивчення основ наук“ на сторінці 2. Приємного читання.
