Особливості педагогічного такту. Такт, як відомо, – одна з моральних категорій. Тактовна поведінка вимагає в складних і суперечливих ситуаціях зберігати повагу до людини, морального компромісу, свідомого пом'якшення тих чи інших вимог.
Педагогічний такт потрібно розглядати як важливу складову частину професійної майстерності вчителя. Це вміння педагога встановлювати педагогічно доцільний тон у спілкуванні з учнем. К. Д. Ушинський зазначав: "У школі повинна панувати атмосфера серйозності, яка припускає жарт, але не перетворює всю справу на жарт, лагідність без нудотності, справедливість без причепливості, доброта без слабкості, порядок без педантизму..." [13, с. 259].
Отже, дозування впливу педагога на учнів повинно бути коректним і ненав'язливим. Можна виділити такі суттєві ознаки (особливості) педагогічного такту вчителя:
• природність, простота, спілкування з дітьми, яке не допускає фальші;
• щирість тону;
• довіра до учня без потурання;
• прохання без випрошування;
• рекомендації й поради без нав'язливості;
• переконання та вимога без примушування;
• серйозність тону без створення скованості;
• гумор й іронія без приниження гідності;
• доброзичливість без запобігливості та ін.
Педагогічний такт, природно, має деякі особливості в роботі з учнями окремих навчально-вікових груп.
Стосовно молодших школярів – це безпосередність і коректність у поведінці вчителя: обняти дитину, погладити по голові, назвати зменшувальним іменем та ін.
У стосунках із підлітками важливі стриманість і простота, оскільки вони хочуть бути дорослішими й "дитячість" звертання до них дратує їх. Останнє особливо стосується учнів старших класів.
Отже,' педагогічний такт проявляється, передусім, у врівноваженій поведінці вчителя (витримка, володіння собою в поєднанні з безпосередністю в спілкуванні). Це передбачає також глибоку повагу до учня, підхід до нього з "оптимістичною гіпотезою" (А. С. Макаренко), навіть із ризиком помилитись, особливо, коли педагог використовує, наприклад, прийом деякого перебільшення успіхів школяра, щоб той відчув радість від успіхів.
Педагогічний такт учителя в процесі навчальної діяльності учнів. Під час перевірки й оцінювання знань школярів потрібне, передусім, їх уміння слухати, тобто бути зацікавленим, уважним, проявляти витримку під час відповідей дітей, заохочувати їхні зусилля репліками типу "Не хвилюйся, подумай" та ін., ніколи не дозволяти собі репліки типу "Це ні до чого!", "Ніколи від тебе не почую гарної відповіді!" й ін.
Усі учні охоче відповідають тому вчителеві, який уміє слухати, ставиться до них із повагою. При цьому важлива підтримка усмішкою, поглядом, мімікою, рухом голови на знак згоди. Найбільше не сприймається в поведінці педагога байдужість, часті коментарі під час відповіді, сарказм, зверхність та ін.
Пояснюючи новий матеріал, учитель не повинен "розжовувати" його, протиставляючи таким чином свої знання рівню підготовки учнів. Це знижує інтерес до засвоєння теми. Потрібно акцентувати увагу на суті питання зверненнями до дітей, які виражають довіру педагога до знань учнів і їхніх можливостей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічний такт учителя“ на сторінці 1. Приємного читання.
