Уже підкреслювалося вище: сьогодні акцент педагогічного спілкування з переважно монологічного (вказівки, настанови, роз'яснення та ін., характерні для авторитарної педагогіки), зміщується в бік діалогічного педагогічного спілкування, яке дає кожній стороні (учитель й учень) повну можливість для самовираження, забезпечуючи суб'єкт• суб'єктний принцип взаємодії між ними.
Які основні вимоги до діалогу? Це:
• визнання рівності міжособистісних позицій, відкритість і довіра між партнерами. В умовах суб'єкт-суб'єктних стосунків ця вимога означає активну роль учня в процесі навчання, роль партнера, який спільно з педагогом здійснює навчально-пошукову діяльність. Це й забезпечує, співробітництво, рівність та активність обох сторін;
• зосередженість педагога на співрозмовникові й взаємовплив поглядів.
При такому підході в центрі уваги педагога перебувають мета, мотиви, точка зору, рівень підготовки до діяльності самого учня. При цьому уважний до реакції школяра вчитель будує свої дії в площині його інтересів. Уміння бачити ситуацію не лише своїми очима, а й очима учня – важлива якість педагогічної діяльності. Водночас дуже важливою є інтуїція, тобто здатність бачити особливості іншої людини через безпосереднє споглядання, без логічної аргументації. Для міжособистісного розуміння потрібний достатній розвиток емоційної сфери вчителя, особливо здатність до співчуття, співпереживання, які дають змогу чіткіше розуміти інших людей;
• персоніфікована манера звертання (виклад інформації від першої особи, висловлювання свого ставлення до неї ("Я вважаю...", "Здається,...", "На мою думку,..."));
• поліфонія взаємодії передбачає можливість усім сторонам викласти свою позицію, свій варіант рішення. Коли вчитель веде бесіду з учнем, то цей прийом використовується у формі розвивальної допомоги: педагог не формулює перед школярами готових рішень, а лише навідними моментами допомагає самостійно прийняти відповідне рішення;
• двоплановість позиції педагога. Учитель у процесі спілкування веде діалог не лише з учнем, а й із собою, що дає йому змогу аналізувати ефективність реалізації свого задуму.
Як підтримувати контактну взаємодію при діалогічному спілкуванні?
Контакт – це такий знакообмін, який зумовлює спільність психічного стану людини з іншою людиною. При цьому головні ознаки контакту вчителя з учнями (їхніми батьками) такі:
• взаємне особистісне сприймання педагога й школярів, відкритість у стосунках, відвертість у висловлюваннях;
• згода з базовими думками (положеннями), які висловлюються в процесі взаємодії. Сприйняття думок педагога й учнів як значущих, їх розвиток у подальшому спілкуванні;
• єдність оцінних суджень;
• наявність емоційного резонансу;
• збереження інтересу до подальшої взаємодії;
• високий рівень контакту очей у бесіді;
• узгодження поз, міміки, інтонацій у діалозі;
• вибір педагогом такої рольової позиції, яка сприймається учнем (його батьками) [9, с. 209].
У процесі спілкування кожна людина підсвідомо обирає одну з трьох позицій: позицію батька, дорослого чи дитини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічне діалогічне спілкування“ на сторінці 1. Приємного читання.
