Ключові слова: урок, класичний урок, найбільш визнана класифікація уроку, вимоги до класичного уроку, елементи уроку, форми роботи на уроці, позаурочна робота з предмета, планування уроку, мета й завдання уроку, методи уроку, пізнавальний інтерес учнів, проблемність уроку, етапи уроку, педагогіка співробітництва, емоційно-інтелектуальний фон на уроці, вимоги до учнів на уроці, міжпредметні зв'язки, наочність на міжпредметній основі.
Теоретико-методичні основи уроку
Урок як основна форма організації навчально-виховного процесу пройшов тривалу еволюцію – від індивідуальної форми передачі знань і досвіду в первісному суспільстві до "книжних" шкіл Київської Русі та братських шкіл Львова, Луцька, Острога з індивідуально-груповим характером освіти, до класичної схеми уроку на основі групової роботи з учнями, обґрунтованої Яном Амосом Коменським, яка концептуально залишається в основі й сьогодні, хоч інноваційно й видозмінена.
Отже, традиційною формою навчання протягом тривалого часу залишається класно-урочна форма. Вона має такі особливості (див. табл. 6.1) [19, с. 83-84].
Таблиця 6.1
Особливості класно-урочної форми навчання
| Позитивна риса | Негативна риса |
| 1. Систематичний характер навчання. Упорядкований, логічно правильний виклад навчального матеріалу. | Шаблонність побудови, одноманітність. Нераціональний розподіл часу на уроці. Забезпечується лише початкове орієнтування в матеріалі, а досягнення високих рівнів, як правило, перекладається на домашні завдання. |
| 2. Організаційна чіткість. | Учні майже ізольовані від спілкування один з одним, значною мірою позбавлені самостійності. |
| 3. Постійний емоційний вплив особистості вчителя. | Пасивність або видимість активності учнів. Слабка мовна діяльність (середній час мовлення учня – 2 хвилини на день). |
| 4. Оптимальні затрати ресурсів при масовому навчанні. | Слабкий зворотний зв'язок. Усереднений підхід. Майже повна відсутність індивідуального навчання. |
| 5. Учитель має можливість розвивати інтелектуальні здібності одночасно. | Навчальні програми розраховані переважно на середнього учня. |
| 6. Можливість колективного використання засобів навчання. | Колективний характер навчання нівелює (знижує), збіднює можливості дитини та ін. |
Урок діалектично взаємопов'язаний з іншими (їх понад ЗО) колективними (лекції, семінари, факультативи, практикуми, екскурсії) та індивідуальними (самостійна робота, курсові проекти, заліки й ін.) формами навчання.
Існує кілька класифікацій уроку залежно від узятих за основу ознак: а) за способами проведення; б) від дидактичної мети організації занять та ін. Найбільш поширена класифікація, яка виділяє такі типи уроків [21, с. 47]:
• урок засвоєння нових знань;
• урок засвоєння навичок і вмінь;
• урок використання знань, умінь і навичок;
• урок узагальнення й систематизації знань;
• урок контролю та корекції знань, умінь і навичок;
• комбінований урок (засвоєння нових знань);
• комбінований урок (засвоєння навичок та вмінь).
Які основні вимоги до уроку? У базових документах про освіту сьогодні сформульовано такі принципові положення про урок:
• а) забезпечення навчально-виховного процесу на міжпредметній (міжкурсовій) основі;
• б) орієнтація на методологію індивідуально-диференційованого (особистісно зорієнтованого) характеру взаємодії між суб'єктами педагогічного процесу (у системі "вчитель-учень");
• в) гуманістично-демократична атмосфера спілкування вчителя з учнями в ході занять, педагогіка співробітництва;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Учитель на класичному уроці“ на сторінці 1. Приємного читання.
