Педагогіка співробітництва. Багато десятиліть наша педагогіка була імперативною (владною, наказовою), "силовою", словесною. Сьогодні ж авторитарність затримує розвиток школи й учнів. І нині часто домінує прагнення передавати навчальний матеріал усім школярам одночасно. Це визначає стратегію діяльності такого вчителя: єдиний підхід, єдина методика для всіх. Авторитарна система організації навчально-виховного процесу є прямим диктатом педагога, який може проявлятися не лише в наказі, моралізуванні, а й у формі прохання чи рекомендації. Суть від цього не змінюється. Вольові розпорядження дає лише вчитель.
Порівняємо характер впливу на учня:
а) при авторитарній педагогіці, де процес будується таким чином (табл. 6.5).
Таблиця 6.5
Навчальний процес при авторитарній педагогіці
| Мета виховання й навчання визначається педагогом | Завдання, які потрібно розв'язати для досягнення мети | Форми, методи й засоби, які забезпечують виконання завдань | Особистість певного типу як бажаний результат |
Ми бачимо: у цьому випадку учень – лише пасивний об'єкт впливу, елементи психологічної взаємодії виключені;
б) у педагогіці співробітництва, яка передбачає таку структуру навчально-виховного процесу (табл. 6.6).
Таблиця 6.6
Структура навчально-виховного процесу в педагогіці співробітництва
| Психологічна позиція співробітництва вчителя з учнями | Мета вчителя | Спільна мета взаємодії | Спільні завдання взаємодії | Творча взаємодія як метод і зміст навчання та виховання |
За такого підходу школа вже не відіграє роль цеху для штампування заготовок (особистість дитини), а гуманне, розумне середовище для самоутвердження, самопізнання маленької людини.
Ш. О. Амонашвілі у зв'язку з цим зазначав: "Дехто з педагогів дивиться на своїх вихованців так, ніби стоять на самих високих ходулях: зверхньо. Голос, жестикуляція, міміка, очі виражають натягнутість відносин: усе робиться без бажання, учням здається, що вони розв'язують математичні задачі, пишуть твори, заучують вірші заради заспокоєння вчителя" [2, с. 56].
Ось чому актуальною була і є потреба в новому напрямі роботи, у новій педагогічній ідеї. Однією з таких ідей і стала педагогіка співробітництва. У її основі лежать три вихідні положення:
• два рівні розвитку учнів;
• змістове узагальнення;
• функції вчителя.
Охарактеризуємо ці вихідні положення концептуального змісту докладніше.
Перше положення (два рівні розвитку учнів). Формування особистості – це розвиток її здібностей, моральних показників. Учитель- майстер бачить не лише те, що учень у змозі зробити сьогодні, але і його завтрашні можливості, тобто визначає Й формує в ньому два рівні розвитку: зону актуального (сьогоднішнього) розвитку та зону найближчого розвитку.
Навчання саме по собі не веде до розвитку, якщо школяр перебуває в зоні вже досягнутих можливостей. Рух уперед починається тоді, коли учневі пропонуються складніші завдання. Якщо він сам не може подолати труднощі (виконати ці завдання), на допомогу приходить педагог. Якщо учневі потрібна допомога дорослого, її пропонує учитель. Саме в таких умовах і зароджується педагогіка співробітництва.
Кожен учень у класі має різні рівні актуального й найближчого розвитку. Сьогодні немає надійних методик визначення цих зон у кожної конкретної дитини. Тому педагог повинен у таких випадках використовувати, передусім, свою інтуїцію й педагогічний оптимізм.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні елементи педагогічної культури вчителя на уроці“ на сторінці 1. Приємного читання.
