Розглянуті вище вербальні (словесні) засоби комунікації логічно доповнюють невербальні/безсловесні) комунікації педагога. Саме "зчитуючи" їх (міміка, жести, інтонації та ін.), учні можуть бачити ступінь правильності, щирості його мовної інформації. Звідси – необхідність досконалого володіння вчителем невербальними засобами, оскільки вони або підсилюють, або нейтралізують його слова
Наприклад:
• 1. Учитель: "Я тобою дуже задоволений". При цьому – стверджувальний, енергійний помах руки в бік учня.
• 2. Учитель: "Я тобою дуже задоволений". Жест руками на знак заперечення.
У першому випадку жест руками робить слова педагога ще більш переконливими, у другому – інформація сприймається не словами, а жестом.
Засобів зовнішнього вираження людиною своїх реакцій, насамперед у процесі спілкування, дуже багато. Назвемо найголовніші з них:
Пантоміміка – це виражальні рухи всього тіла або його частини. Вони дають змогу вчителеві чіткіше виділити той чи інший елемент у його розповіді – гарна, виразна постава (пряма хода, зібраність), манера правильно стояти перед учнями на уроці (ноги на ширині 12-15 см, одна нога трохи попереду), рухи витончені й прості, хода гармонійна, плавна пряма і залежить від статі, жести невимушені, органічні й стримані, поза відкрита (не схрещуються руки, завжди обличчям до класу), рухи вздовж класу вперед і назад, а не вбік (наприклад, крок уперед підсилює увагу аудиторії).
Дуже корисно спостерігати за вчителями-майстрами, коли вони пояснюють новий матеріал. У них високий ступінь злиття рухів голови, шиї, рук, усього тіла: усе вивірено, нічого зайвого, усе раціональне й працює на головне – на навчання та виховання класу. Вони ніби випромінюють упевненість, гідність, доброзичливе ставлення до учнів.
Які ж елементи пантоміміки заважають педагогові працювати?
Це похитування, тупцювання, різкі помахи рук і під гострим кутом, сутулість, бурхливе жестикулювання, метушливість, вертіння в руках сторонніх предметів, опущена голова й мляві рухи рук, переступання з ноги на йогу, почісування та ін.
Важливу роль відіграють жести. Вони бувають описові й психологічні. Перші (показ розміру, форми, швидкості та ін.) ілюструють, підкріплюють хід думок учителя, другі висловлюють почуття (подив – розведені в сторони руки, застереження – притиснутий до губів палець руки й ін.). Вони, зазвичай, випереджають думку, а не йдуть за нею.
Міміка – це виражальні рухи м'язів обличчя. Вираз обличчя та погляд нерідко впливають на учнів більше, ніж слово вчителя. Педагогічно вивірені жести й міміка підвищують емоційну значимість інформації, а отже – сприяють кращому її засвоєнню.
Водночас обличчя вчителя повинно також приховувати деякі почуття: зайшовши в клас, потрібно залишити за дверима свій негатив (якщо він є). На обличчі має бути лише те, що сприяє забезпеченню навчально-виховного процесу: упевненість, схвалення, осуд, невдоволення, радість, зацікавленість, захоплення. Велику гаму почуттів відтворюють усмішки. Слід уникати надмірної динамічності м'язів обличчя та очей ("бігаючі очі") чи надмірної непорушності обличчя ("кам'яне обличчя"). Значними є виразні можливості брів: підняті брови – здивування, непорушні – спокій, рухливі – радість, зсунуті – зосередженість.
Найбільш виразні на обличчі людини – це очі. Погляд учителя повинен бути спрямований, передусім, на клас. Потрібно сформувати в себе вміння бачити одночасно весь клас і кожного учня в ньому,
Отже, візуальний контакт – важливий елемент педагогічної техніки, що виконує функцію емоційного живлення. Відкритий, доброзичливий погляд в очі учня важливий, передусім, для встановлення взаємодії. Школяр більш уважний тоді, коли дивляться на нього, краще запам'ятовує матеріал у такі хвилини. Водночас прямий погляд педагога на учня варто дозувати, дотримуватися міри, оскільки це викликає в нього тривожність, невпевненість у собі, а отже гальмує пізнавальні процеси дитини.
Потрібно формувати в школярів здатність дивитися співрозмовникові прямо у вічі, тому що діти, які опускають або відвертають очі, зазвичай, самотні, невпевнені в собі, із ними важко спілкуватися, їм необхідні ласкавий погляд, доброзичливий дотик дорослого. Це знімає страх, породжує віру в сили й можливості.
Візуальний контакт тісно пов'язаний із дистанцією спілкування (міжособистісний простір). Відстань у цьому випадку показує характер взаємодії; дистанція до 45 см – інтимна, 45 см – 1,5 м – персональна і, 2-4 м – соціальна, 4-7 м – публічна. Скорочення дистанції в класі між учителем й учнями збільшує силу його виливу на клас і навпаки.
Удосконалення зовнішньої виразності досягається за рахунок:
• здатності адекватно інтерпретувати невербальну поведінку інших людей, уміння "читати" їхні обличчя, розуміти мову їхнього тіла, простоту в спілкуванні;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби невербальної комунікації вчителя“ на сторінці 1. Приємного читання.
