Засоби невербальної комунікації вчителя

Педагогічна майстерність

Розглянуті вище вербальні (словесні) засоби комунікації логічно доповнюють невербальні/безсловесні) комунікації педагога. Саме "зчитуючи" їх (міміка, жести, інтонації та ін.), учні можуть бачити ступінь правильності, щирості його мовної інформації. Звідси – необхідність досконалого володіння вчителем невербальними засобами, оскільки вони або підсилюють, або нейтралізують його слова

Наприклад:

• 1. Учитель: "Я тобою дуже задоволений". При цьому – стверджувальний, енергійний помах руки в бік учня.

• 2. Учитель: "Я тобою дуже задоволений". Жест руками на знак заперечення.

У першому випадку жест руками робить слова педагога ще більш переконливими, у другому – інформація сприймається не словами, а жестом.

Засобів зовнішнього вираження людиною своїх реакцій, насамперед у процесі спілкування, дуже багато. Назвемо найголовніші з них:

Пантоміміка – це виражальні рухи всього тіла або його частини. Вони дають змогу вчителеві чіткіше виділити той чи інший елемент у його розповіді – гарна, виразна постава (пряма хода, зібраність), манера правильно стояти перед учнями на уроці (ноги на ширині 12-15 см, одна нога трохи попереду), рухи витончені й прості, хода гармонійна, плавна пряма і залежить від статі, жести невимушені, органічні й стримані, поза відкрита (не схрещуються руки, завжди обличчям до класу), рухи вздовж класу вперед і назад, а не вбік (наприклад, крок уперед підсилює увагу аудиторії).

Дуже корисно спостерігати за вчителями-майстрами, коли вони пояснюють новий матеріал. У них високий ступінь злиття рухів голови, шиї, рук, усього тіла: усе вивірено, нічого зайвого, усе раціональне й працює на головне – на навчання та виховання класу. Вони ніби випромінюють упевненість, гідність, доброзичливе ставлення до учнів.

Які ж елементи пантоміміки заважають педагогові працювати?

Це похитування, тупцювання, різкі помахи рук і під гострим кутом, сутулість, бурхливе жестикулювання, метушливість, вертіння в руках сторонніх предметів, опущена голова й мляві рухи рук, переступання з ноги на йогу, почісування та ін.

Важливу роль відіграють жести. Вони бувають описові й психологічні. Перші (показ розміру, форми, швидкості та ін.) ілюструють, підкріплюють хід думок учителя, другі висловлюють почуття (подив – розведені в сторони руки, застереження – притиснутий до губів палець руки й ін.). Вони, зазвичай, випереджають думку, а не йдуть за нею.

Міміка – це виражальні рухи м'язів обличчя. Вираз обличчя та погляд нерідко впливають на учнів більше, ніж слово вчителя. Педагогічно вивірені жести й міміка підвищують емоційну значимість інформації, а отже – сприяють кращому її засвоєнню.

Водночас обличчя вчителя повинно також приховувати деякі почуття: зайшовши в клас, потрібно залишити за дверима свій негатив (якщо він є). На обличчі має бути лише те, що сприяє забезпеченню навчально-виховного процесу: упевненість, схвалення, осуд, невдоволення, радість, зацікавленість, захоплення. Велику гаму почуттів відтворюють усмішки. Слід уникати надмірної динамічності м'язів обличчя та очей ("бігаючі очі") чи надмірної непорушності обличчя ("кам'яне обличчя"). Значними є виразні можливості брів: підняті брови – здивування, непорушні – спокій, рухливі – радість, зсунуті – зосередженість.

Найбільш виразні на обличчі людини – це очі. Погляд учителя повинен бути спрямований, передусім, на клас. Потрібно сформувати в себе вміння бачити одночасно весь клас і кожного учня в ньому,

Отже, візуальний контакт – важливий елемент педагогічної техніки, що виконує функцію емоційного живлення. Відкритий, доброзичливий погляд в очі учня важливий, передусім, для встановлення взаємодії. Школяр більш уважний тоді, коли дивляться на нього, краще запам'ятовує матеріал у такі хвилини. Водночас прямий погляд педагога на учня варто дозувати, дотримуватися міри, оскільки це викликає в нього тривожність, невпевненість у собі, а отже гальмує пізнавальні процеси дитини.

Потрібно формувати в школярів здатність дивитися співрозмовникові прямо у вічі, тому що діти, які опускають або відвертають очі, зазвичай, самотні, невпевнені в собі, із ними важко спілкуватися, їм необхідні ласкавий погляд, доброзичливий дотик дорослого. Це знімає страх, породжує віру в сили й можливості.

Візуальний контакт тісно пов'язаний із дистанцією спілкування (міжособистісний простір). Відстань у цьому випадку показує характер взаємодії; дистанція до 45 см – інтимна, 45 см – 1,5 м – персональна і, 2-4 м – соціальна, 4-7 м – публічна. Скорочення дистанції в класі між учителем й учнями збільшує силу його виливу на клас і навпаки.

Удосконалення зовнішньої виразності досягається за рахунок:

• здатності адекватно інтерпретувати невербальну поведінку інших людей, уміння "читати" їхні обличчя, розуміти мову їхнього тіла, простоту в спілкуванні;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби невербальної комунікації вчителя“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Пріоритети й джерела педагогічної майстерності

  • Специфіка й структура педагогічної діяльності

  • Рівні й властивості педагогічної майстерності

  • Розділ 2. Професійна придатність до праці вчителя

  • Головні показники профпридатності до педагогічної діяльності

  • Діагностування рівня профпридатності до педагогічної пращ

  • Другий етап

  • Висновок-рекомендація викладачів факультету довузівської підготовки

  • Розділ 3. Педагогічна техніка – важливий складник у діяльності вчителя

  • Професійно-педагогічне мовлення вчителя

  • Культура мови

  • Техніка мови

  • Дикція, орфоепія

  • Засоби невербальної комунікації вчителя
  • Розділ 4. Елементи акторської майстерності в роботі вчителя

  • Артистизм учителя, його основні компоненти

  • Типологія вчителів із позицій театральної педагогіки

  • Розділ 5. Педагогічне спілкування

  • Педагогічне діалогічне спілкування

  • Конфлікту педагогічному спілкуванні Причини та види конфліктів

  • Педагогічний такт учителя

  • Розвиток комунікативності вчителя

  • Розділ 6. Учитель на класичному уроці

  • Планування (підготовка) уроку

  • Ведення уроку вчителем

  • Головні елементи педагогічної культури вчителя на уроці

  • Міжпредметні зв'язки під час вивчення основ наук

  • Розділ 7. Учитель на сучасному інноваційному уроці

  • Сучасна особистісно зорієнтована модель навчання

  • Сучасний урок: основні вимоги, форми, технології

  • Географія

  • Оцінювання знань і вмінь учнів на інноваційному уроці

  • Розділ 8. Учитель і виховна робота

  • Головні напрями національного виховання

  • Компоненти, рушійні сили процесу виховання

  • Учитель-предметник – класний керівник

  • Когнітивно-діагностична, діяльність класного керівника

  • Картка вихованості учня середніх класів

  • Планування виховної роботи класним керівником

  • Розділ 9. Професійне вдосконалення вчителя

  • Професійне вдосконалення за допомогою системи методичної роботи! [4, с. 14]

  • Шкільний рівень

  • Питання для обговорення

  • Вивчення й використання передового педагогічного досвіду (технологічні основи)

  • Головні елементи наукової організації праці вчителя

  • Проблеми психологічного налаштування на професійне вдосконалення [3, с. 45-46]

  • Розділ 10. Управління професійним удосконаленням педколективу

  • Основи технології науково-методичної роботи з педколективом

  • Атестація педколективу

  • Загальні вимоги до кваліфікаційних категорій і педагогічних звань

  • Атестаційна комісія навчального закладу мас право:

  • Розшифровка показників оцінки Рівень вираженості показника, коротка характеристика рівня, бали.

  • Показник 3. Науково-методична діяльність

  • Показник 5. Педагогічна техніка

  • Показник 8. Уміння реалізувати провідні ідеї свого предмету

  • Конкурс "Учитель року"