Кінець XX ст. для України став періодом утрати багатьох орієнтирів, викликав потребу пошуку нових підходів у всіх сферах суспільного життя, у т. ч. і в освіті.
Стара система освіти вичерпала себе, тому настала потреба зміни стереотипів мислення, пошуку нової парадигми формування особистості.
Розробка сучасної концепції освіти у своїй основі передбачає переорієнтацію на методологію особистісно зорієнтованого навчання, що об'єктивно випливає з тих змін, які відбуваються зараз у державі. Отже, у центрі зусиль школи сьогодні повинна бути особистісно зорієнтована модель навчання й виховання. Лише при такому підході людина стає "мірою всіх речей", вищою незаперечною цінністю, альфою та омегою суспільного розвитку. Основною формулою виховання стає формула "людина – мета, а не засіб". Це означає: кожна людина заслуговує на повагу, визнання її індивідуальних поглядів, інтересів, суджень.
Такий підхід вимагає нових шляхів формування особистості, переходу з інформативної форми навчання за домінуючої ролі вчителя на індивідуально диференційовану, особистісно зорієнтовану модель, яка грунтується на засадах гуманізації та гуманітаризації освіти.
Концептуально-порівняльна характеристика традиційної (класичної) й інноваційної педагогіки нині, у процесі становлення, виглядає так (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
Концептуально-порівняльна характеристика традиційної (класичної) та інноваційної педагогіки
| Педагогічний критерій | Традиційна педагогіка | Інноваційна (розвивальна) педагогіка |
| 1. Мета навчання | Передача знань, умінь, навичок. | Розвиток здібностей. |
| 2. Інтегративна назва школи | Школа пізнання життя. | Школа життєвого саморозвитку, розвитку мислення. |
| 3. Головний девіз педагога | Роби, як я. | Думай, як зробити. |
| 4. Кредо педагога | Я – над вами. | Я – разом із вами. |
| 5. Роль учителя | Носій інформації, пропагандист знань. | Організатор діяльності учнів, їх співпраці з учителем, консультант, який скеровує навчальний процес. |
| 6. Функція педагога | Повідомлення · Знань. | "Вирощування людини". |
| 7. Стиль викладання | Авторитарний. | Демократичний. |
| 8. Стиль і взаємодії вчителя й учнів | Монологічний (із боку вчителя). | Діалогічний. |
| 9. Домінуючий метод навчання | Інформаційний. | Проблемно-пошуковий. |
| 10. Форми організації занять | Фронтальні, · Групові. | Індивіду альні-групові. |
| 11. Домінуюча діяльність учнів | Слухання, участь у заучуванні, робота за алгоритмом. | Самостійна, пошукова, пізнавальна, творча діяльність різних видів. |
Головними функціями особистісно зорієнтованої моделі навчання є такі:
• 1) передавання молоді соціального досвіду людства (освіта в цьому випадку виступає як процес соціалізації дитини);
• 2) через розвиток особистості здійснення саморозвитку суспільства;
• 3) формування в особистості творчого, відповідального ставлення до своєї життєдіяльності шляхом, передусім, самовизначення, самореалізації, засвоєння раціонально-логічного та емоційно-образного способів пізнання дійсності.
Поняття "гуманізм" уключає в себе любов до людей, повагу до них, доброту й чуйність, нетерпимість до зла. Отже, гуманізація вимагає відходу від погляду на дитину як об'єкт впливу й перенесення акценту на розвиток у ній духовного, збагачення культурними цінностями, Отже, не дитину потрібно пристосовувати до освіти, а навпаки.
При цьому гуманізація процесу навчання, як і педагогічного процесу в цілому, виконує регулятивну функцію й стосовно кожного компонента цього процесу (за С. П. Бондар):
• а) стимуляційно-мотиваційний компонент. Він відповідатиме вимогам гуманізації тоді, коли педагог володіє методами психодіагностики, ураховує інтереси й потреби учня. Діяльність учня повинна зводитися до розвитку й поглиблення потреб і мотивів навчально-пізнавальної діяльності, потреб у саморозвитку та самовизначенні. При цьому вчитель повинен сприймати учня як активного індивіда, який усвідомлює мету навчання, приймає завдання й способи діяльності, запропоновані педагогом;
• б) змістовий компонент процесу навчання. Він відповідатиме вимогам гуманізації, якщо реалізуються основні функції освіти щодо потреб людини, суспільства, природи, культури й особистості. При цьому зведення змісту освіти до знань і вмінь є дещо спрощеним. Сьогодні змістовий аспект освіти повинен бути розширений за рахунок знань із суспільних та культурологічних наук ціннісними орієнтаціями й пов'язаними з ними практичними вміннями й навичками.
Гуманізація освіти розв'язується також через гуманітаризацію, яка виступає як розкриття та використання гуманістичного потенціалу всіх навчальних предметів, особливо загальногуманітарного циклу, вивчення яких дає змогу розвивати в учнів загальну ерудицію, збагачувати духовну культуру, формувати морально-етичні цінності;
• в) операційно-діяльнісний компонент. Це комплекс навчальних методів, дидактичних прийомів і засобів, які забезпечують у комплексі реалізацію всіх складників освіти. Цей компонент відповідатиме вимогам гуманізації за умов:
– застосування методів і форм розвивального характеру та активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
– забезпечення оволодіння знаннями й уміннями в інтелектуально- моральній атмосфері, при зіткненні думок, поглядів, позицій у процесі критичного мислення учнів; при пошукові істини, виконанні проектувально-творчих завдань;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасна особистісно зорієнтована модель навчання“ на сторінці 1. Приємного читання.
