Ключові слова: емоційно-комунікативна сфера, підсвідома рефлекторна діяльність, талант актора, талант учителя – уміння заражати учнів, проблема педагогічної привабливості, базові положення театральної педагогіки, елементи системи К. С. Станіславського, артистизм учителя, емоційна ідентифікація, творче самопочуття, типологія вчителів із позицій театральної педагогіки.
Діяльність педагога й актора
Педагогічне мистецтво має багато спільного з театральним. Його, як відомо, називають театром одного актора, тому що:
• учитель проектує урок (роль сценариста);
• організовує його (роль режисера);
• веде урок (виконує головну роль).
Саме тому вчитель повинен знати принципи, закони театрального процесу, зокрема основи системи К. С. Станіславського.
Ці два види людської діяльності мають спільне, передусім, в емоційно-комунікативній сфері. Як і актор, учитель повинен активно взаємодіяти з аудиторією – класом.
Отже, комунікативність і сам процес спілкування – спільні показники для театральної й педагогічної діяльності. Якщо говорити про мету, то тут також існує схожість – вплив людини на людину. Водночас інструментом цього впливу виступає психофізична природа актора та вчителя.
Отже, подібність їхньої діяльності за метою (вплив людини на людину й виклик певних взаємних реакцій), за змістом (комунікативно-творчі процеси) і за інструментарієм (психофізична природа актора та вчителя).
Відомо, що педагогічна діяльність і її вищі стадії – педагогічна майстерність та педагогічна творчість (педагогічне новаторство) – зумовлюються трьома взаємозв'язаними елементами:
• педагогічною теорією;
• педагогічною технікою;
• методикою роботи над матеріалом певного уроку, його організацією й технологією проведення.
Але якщо теорію можна вивчити, то педагогічною технікою та методикою потрібно оволодіти, що передбачає формування в себе певних практичних умінь і навичок. Високий рівень оволодіння ними досягається тоді, коли педагогічна техніка й методика доведені до рівня підсвідомої рефлекторної діяльності, тобто до автоматичного вміння або навички. Такий рівень, зазвичай, досягається лише в результаті тривалих і регулярних тренувань, постійного самовдосконалення.
Отже, щоб оволодіти майстерністю акторського впливу на учнівську аудиторію, учитель має характеризуватися, насамперед, такими двома властивостями: а) природними (спадковими) нахилами до педагогічної діяльності; б) здатністю, внутрішнім прагненням до самовдосконалення.
Як розглядають таке явище, як талант актора, корифеї театру?
В. Н. Немирович-Данченко підкреслив, що мистецтво актора – це особлива привабливість, правильність інтуїції, дикція, пластичність і краса жесту, здатність до характерності, праця, любов до справи, смак та ін. [3]
К. С. Станіславський стверджував: "Талант – це щаслива комбінація багатьох творчих здібностей людини: спостережливість, вразливість, пам'ять, темперамент, фантазія, уява, перевтілення, смак, розум, відчуття внутрішнього і зовнішнього ритму та темпу, музикальність, спритність, сценічність необхідність виразних даних, щоб втілювати творіння таланту, тобто необхідний хороший голос, виразність очей, обличчя, міміка, лінії тіла, пластика..." [6, с. 300-301].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Елементи акторської майстерності в роботі вчителя“ на сторінці 1. Приємного читання.
