Якщо актор перевтілюється, виконує роль, то педагог не виконує ніякої ролі. Він повинен бути самим собою. Це одна з небагатьох відмінностей. Спільного в їхній діяльності значно більше, оскільки в обох випадках мистецтво актора й учителя забезпечується внутрішніми засобами, знаряддями їх реалізації є фізичні, психологічні, соціально-духовні якості. І в тій, і в іншій роботі важливою є роль творчого начала та порівняно мала частка механічного виконання дій. Діяльність учителя й актора потребує високого рівня психофізичної та соціальної культури, що вимагає в обох випадках систематичного тренування й самовиховання.
Найбільш близьким до справи професійної підготовки педагога с досвід розвитку в актора уваги, спостережливості, уяви, фантазії, а також навичок спілкування та сценічного впливу.
А. П. Чехов говорив, що вчитель повинен бути артистом, художником, який палко любить свою справу. Він поширював поняття "артист" на всіх педагогів, незалежно від того, який предмет вони викладають.
Що ж означає артистизм учителя, школи, навчання, виховання? Артистизм – не надмірність. Він виступає невід'ємним елементом діяльності вчителя. Природно, що його потрібно відрізняти від бажання похизуватись, ефектніше виглядати. У широкому розумінні – це діяльність, піднесена до рівня мистецтва, це високий професійний рівень у своїй роботі.
Які ж компоненти артистизму педагога?
• 1. Діти добре оцінюють і виділяють професіоналізм учителя. Для них він – відкривач світу. Ця роль педагогу під силу в тому випадку, якщо він є високоосвіченою людиною, яка постійно працює над собою. Такий учитель-артист живе цікавістю, пізнанням "таємниць", подивом, почуттям нового, сумнівом.
• 2. Ерудиція педагога. Нерідко вчитель начитаний, але не вміє передати учням свої знання. Проте педагог-артист знайде едино виправдане, конкретне, педагогічно вивірене рішення й досягне в роботі з вихованцями бажаного результату.
• 3. Чарівність, привабливість учителя. Наприклад, у деяких майстрів-педагогів чітко окреслена інтелігентність, в інших – дитяча безпосередність. Дуже важливо при цьому, щоб ця привабливість викликала позитивні емоції й прагнення, сприяла взаєморозумінню між ним та учнями.
У чарівності – внутрішня краса людини, її самобутність, співучасть у житті оточуючих, мудрість реакції на дійсність. Основа вчительської чарівності – щиросердність, яка породжує глибоку довіру учня до такого педагога.
• 4. Педагогічний артистизм – це не тільки вияв чогось, гра в щось. Це, передусім, усеспроможність душі, здатність на певний час не просто бути в образі, а насправді "бути". Це робить педагога переконливим в очах учнів, оскільки процеси перевтілення стають у нього глибокими, органічними й природними. Зникає умовність заняття, яке він проводить. Усі емоції – справжні, думки вистраждані, усі дії благородні. Такого педагога діти приймають та одночасно не сприймають у його поведінці фальші, нещирості, штучності.
• 5. Учитель-артист повинен бути самобутнім. У нього яскрава виразність свого "я". Він має власну думку, позицію, тому багато на що дивиться під власним кутом зору. У такого вчителя завжди є знахідки – психологічні, загальнопедагогічні, методичні. Він ніби "включається" в зміст уроку. Ці знахідки різноманітні й багатозначні. Наприклад, учитель мови та літератури завжди подасть оригінальний виклад твору, що вивчається, зуміє викласти нове усвідомлення художніх деталей, образів, твору в цілому. Чим більш особистісний, унікальний його погляд, тим ширше й повніше йому вдається зацікавити школярів, зробити їх співучасниками своїх відкриттів.
• 6. Уміння прийти до творчості інтерпретації. Наприклад, учитель завчасно планує урок, але зустріч з учнями нерідко вносить свої корективи, обмежує артистизм педагога. Та зв'язок з аудиторією у вчителя більш глибокий, ніж в актора, а реакція учнів дає змогу змінювати прийоми впливу. Тому він має більшу свободу дій, ніж актор. Коли можлива така свобода, перебудова навчально-виховного процесу залежно від ситуації й одержуваних результатів? Тільки у випадку вільного володіння предметом на рівні майстерності.
• 7. Здатність до "дитячості". Вона не є прерогативою людей з акторськими здібностями, а повинна бути властива творчій індивідуальності. Учитель-артист не просто наділений вічним дитинством (уміння дійти до віри й правди дітей у грі, переходити від однієї гри до іншої) – він свідомо вміє повертатися назад, зберігаючи молодість душі. Вічна молодість – доля педагога, постійний стан його душі.
• 8. Мова вчителя. Людство ніколи не знайде еквівалента живому слову наставника. Учні переживають і розуміють навчальний матеріал тоді, коли вчитель обминає безпристрасну мову підручника, поєднує у своїх розповідях обов'язкову точність із грунтовністю доказів, високим професіоналізмом та образністю.
• 9. Учитель-артист уміє і "ступити", і "промовити". Він наділений персональною запам'ятовуваністю й поведінкою.
Отже, увага, спостережливість, уява, пам'ять, свобода м'язів, завдання, бачення, фантазія, підтекст, надзавдання, організація взаємодії, творче самопочуття, переключення нервових процесів та ін. – основні елементи системи К. С. Станіславського, які корисно знати майбутньому педагогу й уміти володіти ними.
Інтерпретуємо деякі з цих елементів стосовно професійної діяльності вчителя.
10. Педагогічна сумісність. Така сумісність, взаємозв'язок з учнями ґрунтуються на принципах взаємної доброзичливості, принциповості й відповідальності.
Аналіз занять передових педагогів свідчить: у них глибока сумісність, взаєморозуміння з класом побудовані на співпереживаннях учителя, на силі почуттів, які вони вкладають в урок. Академічно холодний урок ніколи не дасть потрібного результату. Тому розвиток сфери чуттєвості вчителя – один з елементів, який дає змогу досягти високої психологічної сумісності (взаєморозуміння) з класом і на цій основі – очікуваних результатів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Артистизм учителя, його основні компоненти“ на сторінці 1. Приємного читання.
